Ухвала суду № 31472938, 29.05.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/2-4060/11 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О. Провадження № 22-ц/780/1357/13 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т.Ц.Категорія 46 29.05.2013

УХВАЛА

Іменем України

28 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Лавренової А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Служба у справах неповнолітніх Броварської міської ради Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні. Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що перебував у шлюбі із відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4. Вказує, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною і не дає йому брати участь у лікуванні дитини. Просив зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у зустрічах з дитиною, встановити часи побачень з дитиною кожного парного тижня року з 14:00 по 19:00 в межах Київської області, з 01 по 31 липня кожного року безперервно за місцем проживання позивача в м. Сімферополь, у святкові дні: день народження сина, Різдво Христове, Пасха за місцезнаходженням дитини з 12:00 по 21:00 та наступного дня після свята з 12:00 по 19:00, зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у реалізації лікування дитини.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 частково задоволено, встановлено систематичні побачення ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 кожної першої, третьої суботи та неділі щомісяця з 10 години до 18 години та зобов'язано відповідача не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з сином.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, неправильну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні, суд першої інстанції встановив, що сторони по справі - подружжя, шлюб між яким розірвано, після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати із відповідачем, та врахував, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. При вирішенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з висновку органу опіки та піклування Броварської міської ради, яким було призначено дні та години побачення з дитиною.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 25 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, під час якого народжено дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

17 серпня 2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з відповідачем.

Органом опіки та піклування Броварської міської ради (висновок про участь у вихованні дитини № 686 від 13 червня 2012 року) позивачу визначено порядок участі у вихованні дитини і призначено дні та години побачень з дитиною: перша, третя субота та неділя щомісяця з 10 до 18 години, а у призначенні днів відпочинку за місцем проживання ОСОБА_2 відмовлено (протокол № 13 від 11 липня 2012 року засідання комісії з питань засідання комісії з питань захисту прав дитини).

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 286 від 21 червня 2012 року призначено порядок участі у вихованні малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, окремо проживаючому батьку ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_2, призначивши такі дні та годити побачень з дитиною: перша, третя субота та неділя щомісяця з 10:00 години до 18:00 години.

Згідно медичної карти амбулаторного хворого № 081010 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, хворіє на атипічний дерматит.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Частиною 2 ст. 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 91 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 91 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Таким чином із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Оцінюючи висновок органу опіки та піклування з точки зору його відповідності ст. 19 СК України, колегія суддів вважає, що даний висновок, яким встановлено дні і години спілкування з дитиною, є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини, при цьому позивачем на його спростування не надано будь-яких доказів, в тому числі інших висновків, рекомендацій спеціалізованих установ та спеціалістів медичного профілю, лікарів-дерматологів, психологів.

Із врахуванням стану здоров'я дитини, виходячи з балансу інтересів дитини та її батька, колегія суддів дійшла висновку, що встановлення судом способу участі батька у вихованні дитини у даному вигляді і на даному етапі буде максимально відповідати її інтересам.

Також колегія суддів враховує, що у разі зміни обставин, пов'язаних із станом здоров'я дитини, її психологічного стану, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу його участі у вихованні дитини.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що рішенням суду зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною, а тому не виключається участь позивача в оздоровленні дитини іншим шляхом і спілкування в святкові дні за погодженням часу і умов такої участі із відповідачем.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, що відповідач чинить ОСОБА_2 перешкоди в участі у лікування дитини. Позивач посилається на заочну консультацію із приватним лікарем-гомеопатом, який виписав рецепт на підставі аналізів ОСОБА_4, та відвідування Кримської республіканської дитячої клінічної лікарні, Республіканського шкірно-венерологічного диспансеру, де його повідомили, що лікування відбувається тільки за направленням.

Разом із тим, як вважається із медичної документації ОСОБА_4, наявної в матеріалах справи, зокрема медичної карти амбулаторного хворого, останній запис в якій зроблено 18 липня 2012 року (відмітка про стадію ремісії атипічного дерматиту), таких направлень медичним закладом, на обліку в якому перебуває дитина, не надано.

Надуманими є доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно відхилив клопотання про залучення баби та діда в якості третіх осіб до участі в розгляді справи, чим порушив їх право на спілкування з дитиною.

Відповідно до ст. 257 СК України, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Разом із тим, оскаржуваним рішенням визначено лише визначено участь позивача ОСОБА_2 у вихованні дитини згідно іншої ст. 157 СК України. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків мають іншу правову природу, ніж вирішення батьками питань щодо виховання дитини, відтак залучення їх до участі в справі в якості третіх осіб не створює, не змінює чи припиняє їх права, передбачені ст. 257 СК України. При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які є бабою та дідом ОСОБА_4, не позбавлені можливості особисто звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в спілкуванні та вихованні дитини.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко С.І.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагєєв В.О.