Ухвала суду № 3146972, 30.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-26279/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“30”жовтня 2007 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Степашка О.І.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченко А.О.

секретар судового засідання                Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 30.10.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Солом’янському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006 та постанову господарського суду м. Києва від 16.03.2006

у справі        № 29/428

за позовом              Державного територіально-галузевого об'єднання                                                    «Південно-Західна Залізниця»

до                               ДПІ у Солом’янському районі м. Києва

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ДТГО «Південно-Західна Залізниця» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою місцевого господарського суду, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акта перевірки № 60/23-0541/23535206 від 05.10.2005 «Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства «Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004852312/0 від 17.10.2005, яким позивачу згідно з абз. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 7, 13, 14 Закону України „Про плату за землю" та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на землю у розмірі 1.990.379,00 грн., в т.ч. 1.326.919,00 грн. - основний платіж та 663.460,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вищезазначений висновок мотивований тим, що за вказані періоди позивач, розраховуючи податок на землю за земельні ділянки (кадастрові номери №72:438:002, № 72:438:015, № 72:438:006, № 72:438:016 за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 8, та № 72:440:092 за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна, 1), мав застосовувати ставку податку у розмірі одного відсотка від грошової оцінки, а не 25 % від розміру вказаної ставки.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно застосовувалась пільга щодо оплати земельного податку за земельні ділянки, а тому донарахування йому податкових зобов’язань згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Державне територіально - галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця" створене відповідно до ст. ст. 1,4 Закону України „Про залізничний транспорт", засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України і підпорядковане державній адміністрації залізничного транспорту України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про залізничний транспорт" землі, які надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються згідно Земельного кодексу України та Закону України „Про транспорт".

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укрупнювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно ст. 23 Закону України "Про транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючи насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Отже з викладеного вище вбачається, що всі землі, якими користується залізниця, є землями залізничного транспорту, тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані залізниці, а не тільки земельні ділянки, які прилягають виключно до залізничного полотна.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону України „Про плату за землю" податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті, за земельні ділянки, надані для залізниць.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, які містять систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель та який ведеться землевпорядними органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах.

Згідно листа Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації земельні ділянки (кадастрові номери № 72:438:002, № 72:438:015, № 72:438:006, № 72:438:016 за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 8 та № 72:440:092 за адресою м. Київ, вул. Вокзальна, 1), які надані у користування Державному територіально - галузевому об'єднанню "Південне - західна залізниця", законодавством віднесено до земель залізниці.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Таким чином, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень здійснюють віднесення земель до тієї чи іншої категорії.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Солом’янському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а ухвала Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006 та постанову господарського суду м. Києва від 16.03.2006 у справі № 29/428– залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва залишитибез задоволення

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006 та постанову господарського суду м. Києва від 16.03.2006 у справі № 29/428 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

М.О. Федоров

Судді

А.І. Брайко

О.І. Степашко

О.В. Карась

А.О. Рибченко

М.О. Федоров

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                            Каліушко Ф.А.