Вирок № 31469540, 28.05.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2013 Справа №607/6550/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Рихліцької О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження № 12013210010001123 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернополя, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Левчука А.О. та обвинуваченого ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Реалізуючи свій злочинний намір, наприкінці лютого 2013 року близько обіду, ОСОБА_1 проходив через територію закинутого будівництва, по вул. Текстильна, що навпроти ТРЦ «Подоляни», та знайшов кастет, який зберігав за місцем проживання.

У березні 2013 року ОСОБА_1 згадав про те, що в нього у квартирі знаходиться кастет. Він взяв його та поклав в кишеню своєї куртки, і носив із собою в цілях самозахисту не маючи на це передбаченого законом дозволу, в результаті чого своїми діями порушив вимоги Постанови Верховної Ради України №2471 XII від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії» та наказом Міністра Внутрішніх справ №292 від 12 квітня 1999 року, який зберігав за місцем свого проживання та інколи носив при собі в цілях самозахисту без передбаченого законом дозволу. 19 березня 2013 року о 17 год. 00 хв. проходячи по вул. Майдан Мистецтв, 4 в м. Тернополі поблизу дитячого магазину «Умка», ОСОБА_1 побачив двох працівників міліції, яких знав з вигляду, перелякавшись, що працівники міліції знайдуть у нього кастет, він викинув із кишені своєї куртки вказаний предмет на землю. В подальшому працівниками міліції проведено огляд місця події в ході якого із землі було вилучено даний кастет, який ОСОБА_1 незаконно носив при собі для власних потреб без мети збуту.

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 263 КК України, тобто носіння кастета без передбаченого законом дозволу.

28 березня 2013 року між старшим прокурором прокуратури м. Тернополя юристом 1-го класу Івасик Н.Є. та обвинуваченим ОСОБА_1 в присутності захисника ОСОБА_3, в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди, прокурор та обвинувачений дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 263 КК України. Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри, беззастережно визнав свою винуватість у вчинені даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, та отримана згода обвинуваченого на його призначення, який також зобов'язався у вказаний судом строк повністю відшкодувати процесуальні витрати за проведення під час досудового розслідування експертизи холодної зброї в сумі 146,70 грн. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'ясненні обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважає, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги і правила КПК України та КК України, просить дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просить вказану з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури м. Тернополя Івасик Н.Є. та обвинуваченим ОСОБА_1, відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 незаконно носив кастет без передбаченого законом дозволу, а тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 263 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання.

Згідно Постанови Верховної Ради України №2471 XII від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії» та наказом Міністра Внутрішніх справ №292 від 12 квітня 1999 року, та відповідно до п.3 ч.9 ст.100 КПК України, суд вважає за необхідне речовий доказ, а саме полімерний пакет з написом «Експертна служба» №1125000, в якому знаходиться металевий предмет по типу «кастет» ударно-дробильної дії, що знаходиться, згідно квитанції №005874 від 27 березня 2013 року у камері зберігання речових доказів ВРЗ УМВС України в Тернопільській області - знищити, після набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати за проведення експертизи холодної зброї № 17/91/13 від 20 березня 2013 року в розмірі 146,70 грн. (сто сорок шість гривень 70 коп.) слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області (код: 24524727, банк одержувача: ГУ ДКУ в Тернопільській області МФО - 838012, розрахунковий рахунок 31256272210463).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 474 та 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити у кримінальному провадженні № 12013210010001123 угоду про визнання винуватості від 28 березня 2013 року між старшим прокурором прокуратури м. Тернополя юристом 1-го класу Івасик Н.Є. та обвинуваченим ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи холодної зброї (висновок № 17/91/13 від 20 березня 2013 року) в розмірі 146,70 грн. (сто сорок шість гривень 70 коп.) в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області (код: 24524727, банк одержувача: ГУ ДКУ в Тернопільській області МФО - 838012, розрахунковий рахунок 31256272210463).

Речовий доказ: полімерний пакет з написом «Експертна служба» №1125000, в якому знаходиться металевий предмет по типу «кастет» ударно-дробильної дії, що знаходиться, згідно квитанції №005874 від 27 березня 2013 року у камері зберігання речових доказів ВРЗ УМВС України в Тернопільській області - знищити, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий Ломакін В.Є.