Постанова № 31469242, 20.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 травня 2013 року 09:43 №826/3893/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Чух О.Ю., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця»додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 №0002982201, від 06.03.2013 №0002972201,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 №0002982201, від 06.03.2013 №0002972201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 14.02.2013 №410/22-01/34881532 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Корн-С», прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 №0002982201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 179 587,50 грн., та від 06.03.2013 №0002972201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 250 300,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 14.02.2013 №410/22-01/34881532 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень 06.03.2013 №0002982201, від 06.03.2013 №0002972201. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» та приватним підприємством «Корн-С».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період жовтень 2011 року та податку на прибуток за період четвертий квартал 2011 року по взаємовідносинах з приватним підприємством «Корн-С».

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 143 670,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2 та 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 250 300,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС складено акт від 14.02.2013 №410/22-01/34881532 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 06.03.2013 №0002972201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 250 300,00 грн., у тому числі: 250 300,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 06.03.2013 №0002982201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 179 587,50 грн., у тому числі: 143 670,00 грн. - основний платіж, 35 917,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 14.02.2013 №410/22-01/34881532 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» та приватним підприємством «Корн-С» за договором поставки від 14.10.2011 №15ПС/М як такого, що не спрямований на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» (покупець) та приватним підприємством «Корн-С» (постачальник) було укладено договір поставки від 14.10.2011 №15ПС/М, відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю сою урожаю 2011 року.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору поставки від 14.10.2011 №15ПС/М; копії специфікацій до договору; копії видаткових накладних за відповідний період; копії податкових накладних за відповідний період; копії товарно-транспортних накладних, що підтверджується матеріалами справи.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» та приватним підприємством «Корн-С», вказано на акт від 08.12.2011 №3799/23-100/35176300 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Корн-С».

Так, з акту від 08.12.2011 №3799/23-100/35176300 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Корн-С» вбачається, що на приватному підприємстві «Корн-С» у 2011 році працювала одна особа. Податкова звітність з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року та з податку на додану вартість за жовтень 2011 року підприємством не подавалася. Первинних документів на підтвердження господарських операцій приватним підприємством «Корн-С» до перевірки не надано. Під час перевірки встановлено, що приватне підприємство «Корн-С» не мало необхідних умов для ведення господарських діяльності в частині купівлі-продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням приватного підприємства «Корн-С» є місто Миколаїв, вулиця Гмирьова, будинок 6. Разом з тим, згідно з інформацією, наданою листом товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9» від 04.10.2011 №211, приватне підприємство «Корн-С» орендувало у названого товариства приміщення за адресою місто Миколаїв, вулиця Гмирьова, будинок 6, проте з 01.01.2008 договір оренди не пролонгувався і приватне підприємство «Корн-С» з січня 2008 року за вказаною адресою не знаходиться.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» та приватним підприємством «Корн-С», вказано на поясненнями директора приватного підприємства «Корн-С» ОСОБА_1 від 13.10.2011.

Так, згідно зазначених пояснень ОСОБА_1 ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «Корн-С» не має, податкову звітність не підписував та не здавав, податкові накладні не виписував та не підписував, підприємство зареєстрував на прохання малознайомої особи за грошову винагороду, займатись веденням фінансово-господарської діяльності на меті не мав.

Договір поставки від 14.10.2011 №15ПС/М з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Корн-С» договір підписаний директором ОСОБА_1

Відповідно до пункту 2.1 договору поставки від 14.10.2011 №15ПС/М постачальник зобов'язаний передати покупцю разом із товаром сертифікат про наявність токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів та радіонуклідів.

Разом з тим, позивачем не надано суду сертифікати про наявність токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів та радіонуклідів на підтвердження реальності здійснення поставки товару.

Відповідно до пункту 4.3 договору від 14.10.2011 №15ПС/М приймання товару покупцем проводиться по кількості і якості за адресою поставки товару.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» не надано суду будь-яких документів, які підтверджують факт перевірки продукції за кількістю та за якістю - актів приймання-передачі, копії сертифікатів відповідності, актів про фактичну якість та комплектність тощо або ж будь-яких інших документів, складання яких є звичайним при виконання господарських договорів подібного виду.

Окрім того, товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» не надано суду обґрунтування економічної доцільності укладення договору поставки з приватним підприємством «Корн-С» та наявністю ділової мети у позивача.

Так, згідно із умовами договору від 14.10.2011 №15ПС/М постачальник зобов'язується передати покупцю сою урожаю 2011 року, при цьому, поставка здійснюється товариству з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро».

Надати суду документи, які підтверджують факт господарських правовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро», який за договором від 14.10.2011 №15ПС/М визначений отримувачем товару, позивач відмовився.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, наявністю як економічної доцільності, так і ділової мети при укладанні договору, недоведеність факту укладання договору за волевиявленням посадових осіб контрагента, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» та приватним підприємством «Корн-С».

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з приватним підприємством «Корн-С», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарської операції з вказаним контрагентом з огляду на їх безтоварність з урахуванням відсутності волевиявлення посадових осіб контрагента на здійснення господарської діяльності, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 14.02.2013 №410/22-01/34881532 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС 06.03.2013 №0002982201, від 06.03.2013 №0002972201.

За таких обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 24.05.2013