Вирок № 31469131, 28.05.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

28.05.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів

Крегула М.М (головуючого), Дідика В.М. , Демченко С.М.,

з участю прокурора - Міцовда К.Д., секретарі - Федич Т.О., підсудного - ОСОБА_4, адвоката - ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді кримінальну справу за апеляцією прокурора , що брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 27 грудня 2012 року , яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, українця, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, раніше судимого : 26.12.2011 року вироком Мукачівського міськрайонного суду за ст. 152 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим терміном на два роки (вирок набув законної сили 21.06.2012 року), засуджено ст. 185 ч. 1 КК України до одного року позбавлення волі .

за ст. 185 ч.2 КК України до двох років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарання, призначеного вироком Мукачівського міськрайонного суду від 26.12.2011 року, призначено остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на чотири роки і шість місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на три роки та покладено обов'язки, передбачені в п.п.2,3, 4 ч.І ст.76 КК України, а саме : протягом іспитового строку не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та навчання і періодично з'являтися для реєстрації у органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог кримінально- процесуального закону.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 01 січня 2012 року близько 10 год., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_6, скориставшись тим, що останній спав, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрав мобільний телефон марки «Nokia Х6», бувший у використанні, вартістю 2160 грн., з сім-карткою НОМЕР_1 на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 50 грн. та комп'ютерний безпровідний оптичний маніпулятор «миша» «Logitech», вартістю 121 грн. 50 коп. Своїми діями ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 2 331 гри. 50 коп.

Після цього, ОСОБА_4 01 січня 2012 року близько 11 год., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в гостях у ОСОБА_8 за місцем його проживання в будинку АДРЕСА_3 скориставшись тимчасовою відсутністю у кімнаті ОСОБА_8, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, зі столу, що знаходився у приміщенні будинку, таємно викрав його мобільний телефон «Samsung Е 1080». бувший у використанні, вартістю 152 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на вказану суму.

В апеляції прокурор, не заперечуючи фактичні обставини справи, кваліфікацію діянь підсудного, вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його мякості, а саме неправильного застосування ст. 75 КК України і необгрунтованого звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання. Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі без застосування до нього звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, промову прокурора, який підтримав апеляцію , пояснення потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_6, пояснення ОСОБА_4, який просив залишити вирок суду без зміни, провівши часткового судове слідство та дослідивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляції, заслухавши сторін в судових дебатах та надавши підсудному останнє слово, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.365 КПК України апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції в межах апеляції.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину за наведених у вироку обставин, а також кваліфікація його дій за ч.1 та ч. 2 ст.185 КК України прокурор, як видно зі змісту апеляції, не оспорює, а тому відповідно до вимог частини першої статті 365 КПК України такі апеляційним судом не перевіряються.

З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінально процесуального закону. У відповідності до ст. 299 КПК України суд дослідив докази у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, оскільки ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчинених злочинах за зазначених в обвинувальному висновку обставин. Засуджений визнав фактичні обставини справи і не заперечує їх в апеляційному суді.

Юридична кваліфікація діянь ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно - є правильною.

Разом з тим кваліфікація його діянь за ч. 1 ст. 185 КК України є зайвою, як і призначення йому покарання за цією частиною та сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про обрання покарання засудженому ОСОБА_4 врахував як обставини, що пом'якшують покарання - повне визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому і сприяння у розкритті й розслідуванні злочину, намір відшкодування потерпілим заподіяної злочином матеріальної шкоди, а також дані про його особу, зокрема, його молодий вік.

Проте, при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції не в повній мірі додержав вимоги ст.75 КК України, згідно з якою враховуючи призначене покарання, дані про особу, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, вправі звільнити засудженого від відбування покарання, коли дійде висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням належним чином не мотивоване.

Обставини, які стосуються наміру відшкодування підсудним ОСОБА_4 заподіяної злочином шкоди, в сукупності з обставинами, що пом'якшують покарання : щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, на думку апеляційного суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для призначення ОСОБА_4 покарання наближеного до мінімального розміру , встановленого ч. 2 ст. 185 КК України.

Твердження прокурора Мукачівського району у апеляції, про його незаконне звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, на думку судової колегії, є обгрунтованим, а тому апеляція в цій частині підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Посилання у вироку на те, що суд при вирішенні цього питання врахував тяжкість вчиненого злочину, усі дані про особу винного є недостатньо мотивованим і не відповідають обставинам справи, оскільки відповідно до положень ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України. ОСОБА_4 вчинив злочин у період іспитового строку за попереднім вироком, а тому його звільнення від відбування покарання не може вважатись обґрунтованим.

За таких обставин, судова колегія вважає, що вирок суду підлягає скасуванню як із-за неправильності призначеного ОСОБА_4 покарання, так і в частині його незаконного звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

На підставі наведеного апеляція прокурора підлягаює до задоволення.

Керуючись ст.ст.365, 366, 371 та 378 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляцію прокурора задовольнити.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 27 грудня 2012 року щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання та звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України скасувати.

Дії ОСОБА_4 кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарання, призначеного вироком Мукачівського міськрайонного суду від 26.12.2011 року, призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на чотири роки і шість місяців.

В решті вирок суду в частині вирішення долі речових доказів залишити без зміни.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 залишити тримання під вартою, а строк відвування покарання рахувати з дня його затримання 23 квітня 2013 року .

На вирок апеляційного суду прокурором може бути внесено касаційне подання, а потерпілими та засудженим подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.

Судді: