Постанова № 31468834, 29.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.05.2013 р. справа №913/271/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О,

за участю представників сторін: від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Троїцький маслоробний завод», смт. Троїцьке Луганська область на рішення господарського судуЛуганської області від11.04.2013 рокупо справі№ 913/271/13-г (суддя: Голенко І.П.) за позовомСелянського - фермерського господарства «Агротранс», смт. Троїцьке Луганська область до Приватного акціонерного товариства «Троїцький маслоробний завод», смт. Троїцьке Луганська областьпростягнення 15' 208,99 грн.

В С Т А Н О В И В:

Селянське - фермерське господарство «Агротранс», смт. Троїцьке Луганська область (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Троїцький маслоробний завод», смт. Троїцьке Луганська область (далі - «Відповідач») суми 9' 967,77 грн. з урахуванням індексу інфляції, пені та моральної шкоди у розмірі 5' 000,00 грн..

28.02.2013р. позивач звернувся з уточненням позовних вимог, у яких просить стягнути з відповідача основний борг - 7' 530,00 грн., 3% річних - 438,55 грн., індекс інфляції - 20,86 грн., пеню - 2' 219,58 грн. та моральну шкоду у розмірі 5' 000,00 грн..

На підставі статті 22 ГПК України, суд першої інстанції прийняв уточнення позовних вимог, як збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим у подальшому справа розглядалася у межах цих уточнень.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.4.2013 року у справі № 913/271/13-г позовні вимоги були задоволені частково: стягнуто основний борг у розмірі 7' 530,00 грн., 3% річних у розмірі 55,65 грн., пеню у розмірі 278,24 грн., індекс інфляції у розмірі 20,86 грн.; в решті позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості суми основного боргу, часткового обґрунтовування штрафних санкцій та безпідставності вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясуванні обстави справи, що мають значення для справи. Наполягає на тому, що позивач не надав до матеріалів справи доказів виконання ним умов договору щодо направлення відповідачеві рахунків, як підставу для здійснення відповідачем оплати.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з'явилися, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу технічними засобами здійснено не було, складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню; втім - рішення таким, що підлягає часковій зміні, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 14.03.2011 між Приватним акціонерним товариством "Троїцький маслоробний завод", з урахуванням зміни організаційно-правової форми (виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Троїцький маслоробний завод" (замовник) укладено договір про надання автотранспортних послуг № 4 (далі - «Договір»).

Відповідно до п. п. 1.1 п. 1 Договору, виконавець зобов'язується виконати для замовника перевезення вантажу за маршрутом вказаним у заявці, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість наданих послуг за встановлену плату.

За п. п. 2.1 та п. п. 2.2 п. 2 Договору, маршрут перевезення згідно заявки замовника.

Підпунктом 2.6 п. 2 Договору передбачено строк оплати - протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунків.

За порушення строків оплати, зазначених у п. п. 2.6 п. 2 Договору, замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення (п. п. 3.2 п. 3 Договору).

Підтвердженням виконання позивачем договірних зобов'язань є товарно-транспортні накладні, у яких мається відмітка про отримання товару відповідачем, належним чином підписані та скріплені печатками підприємств приймально-здавальні акти № 28 від 26.09.2011 на суму 7' 812,00 грн. та № 31 від 19.10.2011 на суму 3' 906,00 грн., на підставі яких позивачем були виставлені рахунки № 68 від 26.09.2011 на суму 7' 812,00 грн. та № 72 від 19.10.2011 на суму 3' 906,00 грн.

Оплата по виставленим рахункам відповідачем, у строки встановлені Договором, здійснена не була.

23.07.2012р. між сторонами була проведена звірка розрахунків, складено акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що дебіторська заборгованість станом на 23.07.2012р. складає 11' 530,00 грн.. Акт підписаний директорами та скріплений печатками обох підприємств без заперечень. Таким чином, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що на момент підписання цього акту відповідні рахунки на оплату вартості послуг за Договром у відповідача були наявні. Адже в іншому виадку ніякої кредиторської заборгованості, про яку йдеться в акті звірки розрахунків, у відповідача не виникло б, а відтак - акт звірки розрахунків не був би підписаний у тому вигляді, який є наявний у матеріалах справи.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

На момент звернення позивача з позовом оплата відповідачем була здійснена частково.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК» України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1, ч.4 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2012р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо необхідності погашення утвореної заборгованості по договору № 4 від 14.03.2011р. (а.с.86).

Факт отримання Відповідачем рахунків № 72 від 19.10.2011р. і № 68 від 26.09.2011р. підтверджується актом звірки розрахунків від 23.07.2012р. підписаної обома сторонами та листом Відповідача № 130 від 27.08.2012р.

Віртість наданих послуг була частково, у сумі 4' 000 грн. Відповідачем погашена, що підтверджується платіжним дорученням № 873 від 15.10.2012р. та - випискою банку. колегія апеляціного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначена сума була сплачена саме на погашення боргу за згаданими Договором та рахунками.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання».

Статтею 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується наявність основного боргу Відповідача за договором у розмірі 7' 530,00 грн. та Відповідачем її наявність не спростовується, то позовна вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат також є обґрунтованою вимогою з урахуванням нижче наведеного.

Підпунктом 2.6 п. 2 договору передбачено строк оплати - протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунків.

З матеріалів справи не можливо визначити чітких дат отримання Відповідних згідіних рахунків. Відтак, виходячи з вищевикладених висновків, судова колегія вважає, що саме момент підписання керівниками обох підприємств акту звірки розрахунків (23.07.2012р.) - є тією датою, з якої починається перебіг строку на оплату, зазначений у Договорі.

Тому, сума пені, інфляційних та річних підлягає стягненню за період з 27.07.2012р. (день, наступний після спливу 3х банківських днів на оплату) по 27.01.2013р. (день, визначений у розрахунку Позивачем). За власним розрахунком пені, інфляційних та річних з Відповідача на користь Позивача має бути стягнуто: пені - 670,11 грн., 3% річних - 153,57 грн., інфляційних - 24,57 грн. Рішення у цій частині та щодо суми судового збору, що має бути відшкодована Позивачу за рахунок Відповідача - підлягає зміні

Втім, підстави для задоволення апеляційноїх скарги колегія апеляційного суду вважає відсутніми

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необгрунтованості цієї вимоги.

Інших заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Троїцький маслоробний завод» відмовити.

Рішення господарського суду Луганської області від 11.04.2013 року у справі № 913/271/13-г змінити у частині стягнення 3% річних, пені, інфляційних та судового збору. У зв'язку з чим другий абзац резолютивної частини зазначеного рішення викласти у наступній редакеції:

«…Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Троїцький маслоробний завод", смт. Троїцьке Луганської області (код ЄДРПОУ 21780893) на користь Селянського фермерського господарства "Агротранс", смт. Троїцьке Луганської області (код ЄДРПОУ 31844388) заборгованість у сумі 7' 530,00 грн., 3% річних у сумі 153,57 грн., інфляційні у сумі 24,57 грн., пеню у сумі 670,11 грн. та судовий збір у сумі 947,78 грн.…».

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ, оформивши його згідно приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСЛО; 1 - ДАГС