Ухвала суду № 31468167, 27.05.2013, Апеляційний суд Харківської області

Провадження: 22-ц/790/3270/13 Головуючий 1 інст. -

Справа №2030/2-1346/11 Рубіжний С.О.

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач - Бездітко В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді-Бездітка В.М.,суддів колегії-Довгаль А.П., Сащенка І.С.,при секретарі-Москаленко Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_6 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Велта»

до ОСОБА_6 третя особа - ОСОБА_7 провідшкодування шкоди в порядку регресу, - ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7, про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 37816,87 грн. та стягнення судових витрат в сумі 378,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 липня 2008 р. між АТЗТ СК «ВЕЛТА» (страховик, правонаступник - ПРАТ СК ВЕЛТА») і ОСОБА_7 (Страхувальник) укладено договір довільного страхування наземного транспорту №22, серія TP. Відповідно до зазначеного договору Страховик застрахував належний страхувальнику легковий автомобіль ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, від дорожньо-транспортних випадків та інших страхових ризиків, передбачених договором страхування. Період страхування визначений у договорі з 01.08.2008 р. по 31.08.2009 р. Розмір страхової суми становить 47000 грн. 03.09.2008 р. з вищевказаним транспортним засобом відбулася дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з чим автомобіль отримав механічні ушкодження та наступив страховий випадок. 04.09.2008 року страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку. Згідно звіту № 426/2008 дослідження спеціаліста- автотоварознавця товарної біржи «Радар» від 07.11.2008 р. матеріальний збиток, завданий страхувальнику в результаті пошкодження його автомобіля при ДТП складає 38011,87 грн. За фактом дорожньо-транспортної пригоди 04.09.2008 року порушена кримінальна справа. Згідно затвердженого розрахунку сума страхового відшкодування складає 37541,87 грн. 01.12.2008 року був складений Страховий акт №145 ТР. На підставі вказаного страхового акту, відповідно до п. 8.6. Договору страхування, на рахунок вигодонабувача платіжним врученням № 2356 від 08.12.2008 р. була перерахована перша частина страхового відшкодування (30%) в розмірі 11262,61 грн. Після надання страхувальником ОСОБА_7 доказів завершення досудового слідства, 1.07.2009 р. позивачем затверджено доповнення до страхового акту №145 TP та сплачено 26279,26 грн. Згідно вироку Зміївського районного суду Харківської області від 04.05.2011 p., зміненого ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28.07.2011 року, ОСОБА_6 визнано винною у вищевказаній ДТП.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав, надав пояснення відповідно до викладених у позові вимог.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_9 проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2013 року позовні вимоги ПрАТ СК «Велта» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПрАТ СК «Велта» в порядку регресу суму спричиненої шкоди в розмірі 37541 грн. 87 коп. та суму витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 275 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПрАТ СК «Велта» судовий збір в сумі 378 грн. 16 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Вказала, що оскаржуване рішення необґрунтоване та незаконне, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Зазначила, що позивач при встановленні факту страхового випадку порушив п. 8.1.5 договору та не перевірив ступень алкогольного сп'яніння ОСОБА_7, у зв'язку з чим шкода не підлягає стягненню. Позивачем застосована франшиза у розмірі 1%, що підтверджує вину третьої особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Вина третьої особи також підтверджується вироком у кримінальній справі. Транспортний засіб залишився у страхувальника ОСОБА_7, у зв'язку з чим сума виплат повинна була зменшена на вартість транспортного засобу, яка становить заявлену суму.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судовим розглядом та матеріалами справи встановлено наступне.

Відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 22 серії TP від 31 липня 2008 року (далі - договір), ОСОБА_7 застрахував автомобіль ВАЗ 21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 р.в. у АТЗТ страхова компанія «ВЕЛТА», в тому числі і від такого страхового випадку, як пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до п.1.2 договору, вигодонабувачем є філія ВАТ КБ «Надра» ХРУ. (а.с. 8-11).

Позивач ПАТ СК «Велта» є правонаступником АТЗТ СК «Велта», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію підприємства в зв'язку із зміною найменування юридичної особи (а.с. 6).

03 вересня 2008 року на автодорозі Харків-Павлоград з боку м. Первомайський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля ВАЗ 21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7 та автомобіля «Мерседес Бенц MB 100», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби учасників ДТП отримали механічні пошкодження.

03 вересня 2008 року телефонним повідомленням за реєстраційним № 1099 та 08 вересня 2008 року за вх. № 1109 письмовим повідомлення до страховика надійшло повідомлення страхувальника про страховий випадок.

Факт ДТП підтверджується довідкою слідчого управління МВС України в Харківській області №47/СУ-11 від 15.09.2008 року (а.с. 46).

03 листопада 2008 року страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту-дослідження спеціаліста-автотоварознавця Товарної біржі «Радар» № 426/2008 від 07 листопада 2008 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 38011 грн. 87 коп. (а.с. 26-44).

Вартість товарознавчого дослідження складає 275, грн., відповідно до платіжного доручення № 1752 від 13.10.2008 року (а.с. 25).

Страховиком був здійснений розрахунок страхового відшкодування за завданим збиткам, з відрахуванням франшизи 1% в розмірі 470 грн, за наслідком якого розмір страхового відшкодування склав 37541,87 грн. (а.с.50)

01 грудня 2008 року страховою компанією був складений страховий акт № 145 TP, відповідно до якого визначено здійснити виплату 30% страхового відшкодування в розмірі 11262, 61 грн. протягом 5 днів, решту 70% в розмірі 26 279,26 грн. з урахуванням умов п.8.6 Договору по закінченню досудового слідства (а.с. 52).

Страхове відшкодування в сумі 11262, 61 грн. виплачено Страховиком вигодонабувачу у відповідності до договору, згідно платіжного доручення № 2356 від 08 грудня 2008 року та в сумі 26279,26 грн. згідно платіжного доручення № 2356 від 10 липня 2009 року (а.с. 54, 56).

У відповідності до вироку Зміївського районного суду Харківської області від 04 травня 2011 року, зміненого ухвалою колегії суддів судової плати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2011 року, ОСОБА_6 визнана винною у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Судовими рішення встановлено, що 03 вересня 2008 року, ОСОБА_6 керуючи транспортним засобом Мерседес-Бенц MB 100, д.н.з. НОМЕР_4 на автодорозі Харків-Павлоград з боку м. Первомайський у в напрямку м. Мерефа, порушивши п.п. 1.5, 10.1, 14.2 ПДР України, виїхавши на зустрічну смугу, допустила зіткнення з автомобілем ВАЗ 21104, д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 Порушення вищезгаданих вимог ПДР України, допущене водієм ОСОБА_6, знаходилося в прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП та його наслідків (а.с. 58-63).

За наслідком розгляду кримінальної справи, постановою Зміївського районного суду Харківської області від 04 травня 2011 року повідомлено прокурора про встановлення даних, які вказують на скоєння ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Постановою старшого слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУМВС України від 24 липня 2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 Дана постанова оскаржується відповідачем в суді, що підтверджується копією ухвали колегії судців судової плати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 19 листопада 2012 року (а.с. 119-121, 170,171).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_6, вина якої встановлена судовими рішеннями, завдала матеріальні збитки ОСОБА_7, автомобіль якого знаходився під страховим захистом, відповідно до договору, укладено з позивачем. Позивач виконавши свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим набув право регресної вимоги для стягнення виплаченого страхового відшкодування відповідно до вимог ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування».

Такі висновки рішення суду підтверджені доказами, які досліджені з додержанням вимог цивільно-процесуального закону і яким дана належна оцінка у сукупності з усіма обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги, щодо безпідставного виконання умов договору, у зв'язку з відсутністю даних про ступень алкогольного сп'яніння ОСОБА_7, висновків суду не спростовують та повторюють заперечення на позовну заяву, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Відповідачем не враховано, що положення договору страхування № 22 від 31 липня 2008 року породжують права та обов'язки для сторін цього договору і жодним чином не впливають на права та законні інтереси відповідача. Чинний закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Зазначені докази під час судового розгляду ОСОБА_6 не надано.

Доводи апеляційної скарги, що вина ОСОБА_7 підтверджується вироком Зміївського районного суду Харківської області від 04 трравня 2011 року є безпідставними, оскільки відповідно до вироку суду саме ОСОБА_6 визнано винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Доводи апеляційної скарги, що сума відшкодування повинна бути зменшена на вартість транспортного засобу є помилковими. Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодувати вартість майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Апелянтом не враховано, що позивач звернувся до суду з відповідним позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу. Судове рішення про відшкодування шкоди на користь потерпілого судом не ухвалювалось, у зв'язку з чим суд першої інстанції був позбавлений можливості вирішити питання щодо передачі відповідачу по справі автомобіля пошкодженого під час ДТП. ОСОБА_6 не позбавлена можливості звернутись до суду з відповідним позовом.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя -

Судді колегії -