Ухвала суду № 31464734, 14.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р.Справа № 2а-1870/10002/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сумах, управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про стягнення помилково сплаченого збору, -

В с т а н о в и л а:

25.12.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просить визнати протиправними дії відповідача Управлення Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - УПФУ в м. Сумах), щодо відмови надати подання Управлінню Державної казначейської служби України у м. Суми (далі - УДКЗУ в м. Суми) про повернення йому помилкового сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування у сумі 4.685 грн. та стягнути з відповідача УДКЗУ в м. Суми на його користь помилково сплачений збір, посилаючись на те, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону, яка була чинною до 28.06.2012 року, у нього як у покупця автомобіля був відсутній обов'язок сплати цього збору. Вважає, що пункт 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 застосуванню не підлягав, оскільки даний нормативно-правовий акт не відповідає правовому акту, що має вищу юридичну силу, - Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Також позивач вважає, що оскільки як на час здійснення помилкової сплати, так і на час звернення до суду жодний нормативно-правовий акт не містить строку обмеження права платника на повернення помилково сплаченої суми з даного виду збору, то строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, виходячи з приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України, розпочинається з моменту відмови йому в поверненні помилково сплачених коштів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково, - з Державного бюджету на користь позивача стягнутий помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4.685 грн., в задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішення, в апеляційній скарзі УПФУ в м. Сумах, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 202 ч. 1 п. 4 КАС України підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За обставинами справи встановлено, що зверненню позивача ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом передували наступні події:

21.11.2011 року позивач придбав автомобіль Ford Focus.

03(04).01.2012 року позивачем до рахунку Державного бюджету України коду (код бюджетної класифікації 24140300 «Збір під час набуття права власності на легкові автомобілі») перераховано 4.685 грн.

18.04.2012 року позивачем отримано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Ford Focus.

21.11.2012 року позивач звернувся до ГУ ДКС України в Сумській області про повернення помилкового сплаченого збору, а 22.11.2012 року отримав відповідь про неможливість повернення коштів, помилкового зарахованих до бюджету, за відсутністю відповідного подання органу, який контролює справляння надходжень бюджету.

22.11.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Сумах з заявою про надання подання ГУ ДКС України в Сумській області про повернення помилкового сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідь на зазначені звернення 05.12.2012 року УПФУ в м. Сумах повідомило позивача про відсутність законодавчих підстав для повернення, сплаченого ним збору.

Частково не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що здійснення права може бути за умови наявності в певної фізичної особи самого субґєктивного цивільного права. Здійснення права є добровільним актом волевиявлення. Цей висновок випливає з аналізу статті 12 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа здійснює свої права вільно. Добровільність здійснення субґєктивного цивільного права означає, що особа самостійно і незалежно від волі інших субґєктів вирішує здійснювати їй чи ні певне субґєктивне право. Жодна особа не може бути примушена до здійснення того чи іншого субґєктивного цивільного права.

До юридичних способів захисту порушеного субґєктивного цивільного права належать, як звернення із вимогою про захист порушеного права відповідним способом до уповноваженого державного органу (адміністративний), так і звернення до суду.

При цьому право на звернення до суду є строковим. Тобто кожний є вільним в виборі способу захисту порушеного права, однак такий правовий інститут, як строк звернення до суду, в свою чергу, вимагає від особи займати активну позицію в вирішенні питання застосування саме судового захисту порушеного права.

Зокрема, строки звернення до адміністративного суду регламентовані приписами статті 99 КАС України.

Так, частинами 1 і 2 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом, помилково сплаченими коштами слід вважати суми коштів, які за певних обставин надійшли до бюджету від осіб, у яких відсутній обов'язок їх сплачувати.

Згідно із пунктом 14 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2998 року № 1740, органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів вважає, що зазначене положення Порядку № 1740 та правове обґрунтування позовних вимог, як і сам факт звернення позивача до суду з приводу повернення (стягнення) на його користь коштів, сплачених 03.01.2011 року, дає підстави дійти висновку про те, що зазначений платіж не можливо вважати добровільним платежем, що здійснений помилково.

Отже, з дати здійснення платежу за кодом бюджетної класифікації 24140300 «Збір під час набуття права власності на легкові автомобілі» у сумі 4.685 грн. у позивача ОСОБА_1 виникло право застосувати способи захисту свого права на здійснення реєстрації придбаного автомобіля без сплати коштів у якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі статтями 45 та 78 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та місцевих бюджетів та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року N 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» визначено, що контроль за справлянням надходжень до бюджету по коду бюджетної класифікації 24140300 «Збір під час набуття права власності на легкові автомобілі» покладено на Пенсійний фонду України.

Згідно із Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226, зареєстрованого Мінюстом України 25.12.2002 року за № 1000/7288, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Дія цього Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що визначив пріоритетним такий спосіб захисту порушеного права, як звернення до державних органів з вимогою про його відновлення, позивачем ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду.

В силу приписів ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судам першої та апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 не навів обставин, які б об'єктивно перешкоджали його зверненню до суду, та не надав доказів в обґрунтування наведених обставин. Отже, у судів відсутня можливість визначитися про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про хибність позиції позивача стосовно того, що термін строку його звернення до суду виникає не з моменту порушення права - сплати ним (в силу імперативності вимог органу ДАІ МВС України) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з моменту прийняття органом на який покладений контроль за справлянням надходжень до бюджету, рішення про відмову в наданні до органу Державного казначейства України подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів в розмірі 4.685 грн.

Колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає змісту права, що порушено, оскільки наявність спору стосовно обов'язку позивача ОСОБА_1 сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування фактично виключає можливість застосування адміністративного (позасудового) способу захисту порушеного права, яке повинно бути відновлено не шляхом зобов'язання органу Пенсійного фонду України надати до органу Державного казначейства України подання про повернення помилково сплачених коштів, а шляхом стягнення таких коштів.

Позивач не довів суду того, що обов'язок застосування адміністративно-судового порядку захисту порушеного права прямо визначений нормою Закону, тобто Законом України передбачена обов'язковість досудового порядку вирішення такого спору.

Згідно із ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового засідання.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 198 КАС України визначено право суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги УПФУ в м. Сумах, скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року в частині, якою задоволені позовні вимог позивача ОСОБА_1 та з Державного бюджету на користь позивача стягнутий помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4.685 грн. з прийняттям нового судового рішення про залишення позовної заяви ОСОБА_1 в часині зазначених позовних вимог без розгляду.

Колегія суддів також приходить до висновку про те, що вимога апеляційної скарги про скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року стосується лише тієї частини судового рішення, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, оскільки в апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування необхідності скасування оскаржуваного судового рішення в частині, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача УПФУ в м. Суми щодо відмови надати подання УДКС України в м. Сумах про повернення помилково сплаченого збору відмовлено.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Сумах задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року по справі № 2а-1870/10002/12 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області - 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8, р/р 31217224700002 в ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4.685 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн.. 00 коп. з прийняттям нового судового рішення про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 в частині зазначених позовних вимог без розгляду.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року по справі № 2а-1870/10002/12 залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 20 травня 2012 року.

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова