Постанова № 31464474, 16.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р. Справа №805/4155/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 28 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кошкош О.О.

при секретарі Яковецькій О.В.

за участю представника позивача Маркіян Г.М.

за участю представників відповідача Сбоєвій Т.І., Полторацькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Гранум» звернулось до суду з адміністративним позовом до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позову зазначає, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2010 року по взаємовідносинам з приватним підприємством «АВВА» та на підставі акту № 698/15-2-31586254 від 27.022013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000031542 від 14.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 51209 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12802,55 грн. на загальну суму 64011,25 грн. Позивач не погоджується з вказаними рішеннями та вказує, що за угодами, укладеними позивачем із зазначеними підприємствами, позивач придбавав товари відповідно до своєї господарської діяльності. Поставка товару позивачу підтверджена первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними.

Позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000031542 від 14.03.2013 року в частині застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12802,55 грн.

Представником позивача збільшені позовні вимоги, у зв'язку з чим просить повністю скасувати рішення податкового органу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що в ході проведення перевірки позивача податковим органом встановлено, що до податкового кредиту в лютому 2010 року підприємством включено операції з придбання ячменю у Приватного підприємства «АВВА», разом з тим, як стало відомо відповідачу, контролюючими органами порушено кримінальну справу за фактом створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Донтранспорт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укропторг 09» невстановленими особами з метою необґрунтованого формування податкового кредиту та валових витрат від безготівкових операцій, що фактично не відбувались. Також, іншими податковими органами встановлено, що контрагент Приватне підприємство «АВВА» за адресою реєстрації не значиться, що свідчить про нікчемність укладених угод, а отже надані позивачем документи не відповідають вимогам законодавства. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

До судового засіданні 16 травня 2013 року представники відповідача не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Заяви про відкладення судового засідання або розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило. За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутністю представників відповідача, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранум» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Словянської міської ради 17.12.2001 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 31586254, перебуває на податковому обліку у податковому органі.

Відповідач Словянська об'єднана Державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Словянською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2010 року по взаємовідносинам з приватним підприємством «АВВА», за результатами якої складений акт № 698/15-2-31586254 від 27.02.2013 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» результаті чого збільшено суму податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства за лютий 2010 року в сумі 51209 грн. (а.с. 9-32).

На підставі даного акту 14 лютого 2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000031542 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранум» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 64011,25 грн., в тому числі за основним платежем - 51209 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12805,25 грн. (а.с. 6).

Суд вважає зазначене рішення суб'єкта владних повноважень протиправним з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум» фактично придбано та прийнято покупцем від Приватного підприємства «АВВА» товару (ячменю), у зв'язку з чим позивачем надано до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби декларацію з податку на додану вартість № 6507 за лютий 2010 року, в якій включено до складу податкового кредиту суму податку в розмірі 52208,81 грн. по податковим накладним від Приватного підприємства «АВВА».

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Факт укладення даного умовного договору сторонами в судовому засіданні не оскаржувався, а тому, відповідно до вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказуванню не підлягає.

На виконання вищезазначених умов здійсненні поставки позивачу товару - ячменю 3 класу. Виконання договорів обома сторонами підтверджується первинними документами, дослідженими судом.

Так, надання зазначених послуг підтверджується податковою накладною № 54 від 02.02.2010 року, виданою позивачу Приватним підприємством «АВВА» щодо продажу ячменю на суму 284999,90 грн., в тому числі податок на додану вартість - 47499 грн. (а.с.68); податковою накладною № 97 від 23.02.2010 року, виданою позивачу Приватним підприємством «АВВА» щодо продажу ячменю на суму 22253 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3708,83 грн. (а.с.69); рахунком-фактурою № СФ 0000097 від 23.02.2010 року, виданою позивачу Приватним підприємством «АВВА» щодо продажу ячменю на суму 22253 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3700,83 грн. (а.с.70); рахунком-фактурою № СФ-0000054 від 02.02.2010 року, виданою позивачу Приватним підприємством «АВВА» щодо продажу ячменю на суму 545000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 57500 грн. (а.с.70); рахунком-фактурою № РН-0000097 від 23.02.2010 року, виданою позивачу Приватним підприємством «АВВА» щодо продажу ячменю на суму 22253 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3708 грн. (а.с.71); рахунком-фактурою № РН-0000054 від 02.02.2010 року, виданою позивачу Приватним підприємством «АВВА» щодо продажу ячменю на суму 289999,90 грн., в тому числі податок на додану вартість - 47499,98 грн. (а.с.71) та видатковими накладними (а.с.77-83).

Підтвердження проведення грошових коштів вбачається з виписки з особових рвхунків філії ПАТ ПІБ В.М.Слов'янськ Донецької області від клієнта ТОВ «Гранум» (а.с.72-76).

Як встановлено в ході перевірки, так й в судовому засіданні, заборгованості між позивачем та ПП «АВВА» не значиться.

В акті перевірки податковим органом зазначається про отримання податкової інформації, що свідчить про можливість порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум» податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної податкової служби.

Податковим органом у м. Івано-Франківську направлено акт про неможливість проведення зустрічної перевірки Приватного підприємства «АВВА» № 11364/22-4/35342563 від 29.11.2012 року щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.07.2009 року по 30.09.2013 року.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби направлено акт № 1809/15-4/36615845 від 27.08.2012 року про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтрасторг» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року та по податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

У вказаних актах зазначено про порушення кримінальної справи № 75-11-05-115/2 від 03.06.2011 року за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтрасторг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укропторг 09» за ознаками злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» та його контрагентами є нікчемними та не створюють юридичного наслідку, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Договори постачання товарно-матеріальних цінностей, акти виконаних робіт між вказаними підприємствами (Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтрасторг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укропторг 09») є недійсними в силу закону, оскільки зазначені правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі, а також у однієї із сторін відсутній необхідний обсяг дієздатності.

В перевіряємому періоді встановлено, що покупцем товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Донтрансторг» було ПП «АВВА», про якого внесено запис щодо відсутності за місцезнаходженням.

Таким чином, договори постачання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, акти виконаних робіт між ТОВ «Донтрансторг» та ПП «АВВА», а також між ПП «АВВА» та його контрагентами є недійсними в силу закону, оскільки зазначені правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину.

З таким висновком контролюючого органу суд не погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Гранум» є, зокрема вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з ТОВ «Донтрасторг», за якою позивач придбав у цього підприємства товари (ячмень).

Суд вважає, що ці витрати повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме податкові та розрахункові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаним договором, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують виконання договору з ТОВ «Донтрасторг», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування у зв'язку з тим, що угода з надання товару має ознаки нікчемності. Відповідач при цьому вказує, що у Товариства аз обмеженою відповідальністю «Гранум» відсутні власні транспорті засоби, тобто товариство не має можливості здійснити транспортування придбаного товару власними силами. Відповідно до отриманої від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби акту перевірки по контрагенту ТОВ «Донтраснторг», у вказаного підприємства також відсутні основні фонди, транспортні засоби, що використовуються у фінансово-господарській діяльності, отже ТОВ «Донтрансторг» фактично не міг здійснити перевезення товару.

Ці обставини, на думку податкового органу, вказують на те, що господарська угода, укладена позивачем з ТОВ «Донтраснторг» не спричинила реального настання правових наслідків.

На час виконання договору між позивачем та ТОВ «Донтраснторг» (лютий 2010 року) ТОВ «Донтраснторг» здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване, було платником податку на додану вартість.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «Донтраснторг» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, оскільки у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, яка передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковим органом не надано належних доказів, які б підтверджували ці доводи.

Відповідно до акту перевірки, СУ ПМ ДПС у Донецькій області порушена кримінальна справа № 75-11-05-115/2 від 03.06.2011 року за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Донтрансторг» ТОВ «Укропторг 09» за ознаками злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, постанову про порушення кримінальної справи не можна вважати підставою для висновку про неправомірність формування валових витрат та внесення ТОВ «Гранум» до складу податкового кредиту сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вимоги податкового обліку на момент здійснення господарських операцій не передбачали обов'язковість товарно-транспортних накладних з метою підтвердження витрат. Суд вважає, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних вказує лише на дотримання правил перевозу товару автомобільними транспортами, що ніяк не пов'язано з податковим обліком.

Крім того, приймаючи до уваги, що товар (ячмінь) приймався за усною домовленістю сторін на території покупця, то у ТОВ «Гранум» відсутні обов'язки вимогати у перевізника ТОВ «Донтраснторг» товарно-транспорті накладні.

Також, слід зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Аналогічна думка встановлена Вищім адміністративним судом України в рішенні по справі № к/9991/16335/12

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ТОВ «Гранум» вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 п.3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині збільшення суми податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства за лютий 2010 року в сумі 51209 грн.

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, який регулює податкові правовідносини, починаючи з 01.01.2011 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Гранум» є надання, зокрема вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з ПП «АВВА», за якою позивач придбав у цього підприємства товари (ячменю), які були в подальшому використані у оподаткованих операціях у межах власної господарської діяльності.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, витрати позивача з отримання товару від ПП «АВВА» є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 цього кодексу визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, видані ПП «АВВА» позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Гранум».

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товару ТОВ «Гранум» були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не приймає до уваги доводи органу державної податкової служби щодо не підтвердження в ході перевірки факту отримання (перевезення) товарів товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, документами на зберігання товару, журналу реєстрації довіреностей, тобто факту отримання продукції позивачем від ПП «АВВА».

Як зазначалось вище, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкового зобов'язання прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного. Позивач просить визнати протиправним та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення. Правовим наслідком скасування правового акту індивідуальної дії є втрати чинності таким актом з часу набрання законної сили відповідного судового рішення. Оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам закону, суд, задовольняючи вимоги позивача, скасовує оскаржувані рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов та скасовує оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 14.02.2013 року № 0000031542.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» (ЕДРПОУ 31586254) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,02 грн.

Повний текст постанови виготовлений 21 травня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кошкош О.О.