Ухвала суду № 31464302, 23.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 р.Справа № 2-а-15016/09/2170

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-1» до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос-1» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2009 року № 0000712301/0, № 0000722301/0 від 06.08.2009 року № 0000712301/1, №0000722301/1 від 08.10.2009 року № 0000712301/2, № 0000722301/0 та від 16.12.2009 року № 0000712301/3, № 0000722301/3.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі неправомірних висновків акту позапланової виїзної перевірки від 14.07.2009 року № 405/23-2/30380358.

На думку позивача, неправомірність висновків акту перевірки полягає в тому, що відповідач безпідставно позбавив його права на отримання бюджетного відшкодування за експортовану сільськогосподарську продукцію власного виробництва; відповідач не вірно визначив обсяги експортних операцій позивача у березні 2009 року, що вплинуло на кінцевий результат перевірки.

Крім того, на думку позивача, є безпідставними висновки відповідача про необхідність проведення коригування податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ за квітень 2009 року у зв'язку із списанням зіпсованої сільгосппродукції та товарно-матеріальних цінностей, витрачених на її отримання, на загальну суму ПДВ 241.200,67 грн. У разі списання втрат товарних запасів, які перевищують норми природного убутку, такі списані запаси вважаються невикористаними в господарській діяльності з метою отримання доходів, і операція по списанню таких запасів вважається операцією з їх умовного продажу, яка тягне нарахування податкових зобов'язань з ПДВ.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, де зазначив, що висновки перевірки спростовують доводи позивача, податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням норм матеріального права та відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року адміністративний позов ТОВ «Геліос-1» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції від № 0000722301/3 від 16.12.2009 року в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 39.975,0 грн., у тому числі 30.750,00 грн. - за основним платежем та 9.225,00 грн. - за штрафними санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Каховська об'єднана державна податкова інспекція Херсонської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права ставить питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Каховської ОДПІ № 0000722301/3 від 16.12.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, положення пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», що підтверджується роз'ясненням, надрукованим у Віснику податкової служби України за квітень 2010 року № 14.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що в період з 25 червня 2009 року по 09 липня 2009 року, Каховською об'єднаною державною податковою інспекцією Херсонської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Геліос-1» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2009 року по 30.04.2009 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 405/23-2/30380358 від 14 липня 2009 року, яким встановлено порушення ТОВ «Геліос-1» вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 6.2 ст. 6 ЗУ «Про податок на додану вартість», в наслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на суму 264.066,00 грн.;

- п. 6.2 ст. 6 та пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» в наслідок чого занижено податок на додану вартість, в періоді що перевірявся, на загальну суму 40.431,00 грн., у тому числі: 9.682,00 грн. - у березні 2009 року та 30.750,00 грн. - у квітні 2009 року.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712301/3 (№ 0000712301/0, № 0000712301/1, № 0000712301/2), яким позивачу зменшено заявлене бюджетне відшкодування з ПДВ за квітень 2009 року на суму 264.066,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000722301/3 (№ 0000722301/0, № 0000722301/1, № 0000722301/2), яким позивачу збільшені зобов'язання з ПДВ на суму 53.528,00 грн., з них 40.431,00 грн. - за основним платежем та 13.097,00 грн. за штрафними санкціями, при цьому зобов'язання за основним платежем нараховані позивачу за березень 2009 року в сумі 9.681,00 грн. і за квітень 2009 року на суму 30.750,00 грн.

Одним із порушень, яке, на думку ДПІ, вплинуло на донарахування позивачу зобов'язань з ПДВ за квітень 2009 р. в сумі 30.750,00 грн. стало проведення позивачем у квітні 2009 року операцій по списанню сільськогосподарської продукції на суму ПДВ 241.200,67 грн. у зв'язку з її порчею під час зберігання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає помилковим довід ДПІ про те, що списавши у квітні 2009 року, внаслідок порчі, сільськогосподарську продукцію, позивач не повинен був збільшувати свої зобов'язання з ПДВ, а у відповідності з пп. 7.4.3. п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» зобов'язаний був відкоригувати податковий кредит в сторону його зменшення у зв'язку з використанням цих товарів не у господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що відображені в акті перевірки обставини списання позивачем зіпсованої сільгосппродукції та товарно-матеріальних цінностей, витрачених на її отримання, на загальну суму ПДВ 241.200,67 грн. сторонами не оспорюються та підтверджені належними первинними документами (акти на списання, накладні на вивезення зіпсованої продукції).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Таким чином, суд вважає, що положення пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР мають застосовуватись при формуванні податкового кредиту у періоді, в якому відбулось придбання товарів (робіт, послуг) подвійного призначення, тобто товарів, які вже на момент їх придбання планується використовувати як в оподатковуваних, так і неоподатковуваних господарських операціях.

У випадку списання виготовленої продукції податкові наслідки інші, оскільки має місце зміна напрямку використання придбаних товарів (робіт, послуг), що використані для виробництва списаної продукції, яка мала бути реалізована із нарахуванням зобов'язань з ПДВ.

Оскільки для цілей оподаткування списання втрат запасів, які перевищують норми природного убутку, вважається невикористанням таких запасів в господарській діяльності з метою отримання доходу, то таке списання вважається операцією з умовного продажу, і за цей звітній період нараховуються податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому базою оподаткування є звичайні ціни, але не нижче закупівельної ціни цих товарів.

Таким чином, дії позивача по збільшенню зобов'язань з ПДВ у скороченій декларації за результатами проведеного списання сільгосппродукції відповідають вимогами Закону №168/97-ВР.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно визначив податковий кредит у спеціальній декларації з ПДВ та обґрунтовано переніс частину цього податкового кредиту до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ, а відповідно і правомірно використав цей кредит у зменшення зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 30.750,00 грн., отриманих від здійснення інших оподатковуваних операцій позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував належні норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, за своїм змістом повторюють доводи заперечень проти позову, наданих та досліджених під час розгляду справи судом першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-1» до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.