Рішення № 31463866, 21.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7633/13 21.05.13

За позовом Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»

до Фізичної особи-підприємця Гаврилової Оксани Володимирівни

про стягнення 6 127,92 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Іванченко І.М. (представник за довіреністю №340 від 27.08.2012р.).;

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Торговий дім Поляков» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаврилової Оксани Володимирівни (надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на суму 6 127,92 грн., в тому числі 5 060,40 грн. основного боргу, 451,38 грн. пені та 616,14 грн. 20% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав, вартість поставленого товару у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою від 27.02.2013р. прийнята до розгляду справа, їй присвоєно №910/7633/13 та розгляд справи призначений на 21.05.2012р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 02 квітня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2011 року між позивачем (постачальник - за Договором) та відповідачем (покупець - за Договором) було укладено Договір поставки №2487 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався передати у власність відповідача продукти харчування та інші товари (надалі - товар), а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної позивача за участю експедитора позивача. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару відповідач засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає. (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує: факт поставки товару його якість та кількість. Сторони у цьому Договорі погодили, що представник відповідача який підписав накладну, є уповноваженою особою на підписання накладних з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється.

Позивач відповідно до видаткової накладної №КК-0544986 від 17.08.2012р., керуючись умовами Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 5 060,40 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписом його представника в видатковій накладній та відтиском печатки відповідача (належним чином засвідчена копія видаткової накладної містяться в матеріалах справи).

Згідно з п. 4.2. Договору відповідач здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок позивача, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу позивача, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що останнім не оплачено позивачу повну вартість поставленого за Договором товару на суму 5 060,40 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого ним товару не виконав належним чином, з порушенням передбаченого Договором строку, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 5 060,40 грн.

А тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 5 060,40 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем до стягнення з відповідача заявлено суму пені в розмірі 451,38 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.2. Договору при порушенні покупцем п. 4.2. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року, крім цього збитки від інфляції та 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок суми пені, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки здійснений він з порушенням строків нарахування, а також позивачем не враховано, що 2012 рік має 366 днів, а 2013 рік - 365 відповідно.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків оплати вартості товару за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума пені, розрахована наступним чином: 5 060,40 грн. (вартість поставки) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) * 122 (кількість днів прострочки з 01.09.2012р. по 31.12.2012р., з урахуванням 14 календарних днів відстрочки оплати вартості товару згідно п. 4.2. Договору)/ 366/ 100 = 253,02 грн. та 5 060,40 грн. (вартість поставки) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) * 100 (кількість днів прострочки з 01.01.2013р. по 10.04.2013р.)/ 365/ 100 = 207,96 грн. В загальному підрахунку сума пені складає 460,98

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 451,38 грн., заявлена позивачем до стягнення.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20% річних в розмірі 1 180,54 грн.

Згідно з п. 3 ч. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

Також, згідно з п. 4 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2012 від 29.04.2013р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушенні грошових зобов'язань» одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Отже, перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок суми 20% річних, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки здійснений він з порушенням строків нарахування, а також позивачем не враховано, що 2012 рік має 366 днів, а 2013 рік - 365 відповідно.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків оплати вартості товару за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума 20% річних, розрахована наступним чином: 5 060,40 грн. (вартість поставки) * 20% * 122 (кількість днів прострочки з 01.09.2012р. по 31.12.2012р., з урахуванням 14 календарних днів відстрочки оплати вартості товару згідно п. 4.2. Договору)/ 366/ 100 = 337,36 грн. та 5 060,40 грн. (вартість поставки) * 20% * 100 (кількість днів прострочки з 01.01.2013р. по 10.04.2013р.)/ 365/ 100 = 277,28 грн. Загальна суму 20% річних складає 614,64 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, а також зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати вартості товару, у відповідності до п. 5.2. Договору, стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунками суду, підлягає 20% річних в розмірі 614,64 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги в справі №910/7633/13 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми основного боргу в розмірі 5 060,40 грн., пені у розмірі 451,38 грн. та 20 % річних у розмірі 614,64 грн.

Судовий збір позивача, у розмірі 1 720,07 грн., пропорційно сумі задоволених вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гаврилової Оксани Володимирівни (ідентифікаційний номер 2842216764, адреса: 03194, м. Київ, бул. Кольцова, 5, кв. 114) на користь Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» (ідентифікаційний код 32268131, адреса: 18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 41) основний борг в сумі 5 060,40 (п'ять тисяч шістдесят гривень 40 копійок) грн., пеню в розмірі 451,38 грн. (чотириста п'ятдесят одна гривня 38 копійок), 20% річних в сумі 614,64 грн. (шістсот чотирнадцять гривень 64 копійки) та судовий збір у сумі 1 720,07 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 07 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2013р.

Суддя С.М. Морозов