Ухвала суду № 3146349, 10.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №-22-а-10925/08 Головуючий у 1 інстанції Арсірій Р.О.

Суддя доповідач Федорова Г.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:

при секретарі:Федорової Г.Г.,

Василенка Я.М.,

Ситникова О.Ф.,

Скирді Б.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2007 року у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа: Національна комісія регулювання електроенергетики України про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2007 року ДП зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа: Національна комісія регулювання електроенергетики України про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2007 року позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0000214110/0 від 30.07.2007 року визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2007 року скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідача, позивач зазначає, що при експорті операції позивача у зазначених спірних правовідносинах не є збитковими, а є низькорентабельними. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення осіб, які зявились до суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено перевірку позивача - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2007 року.

За результатами перевірки було складено акт № 532/41-10/19480600 від 13.06.2007 року, в якому встановлено, що позивач у березні 2007 року в порушення вимог п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту березня 2007 року суму 11000,26 грн. і тим самим завищив на 11000,26 грн. суму податкового кредиту березня 2007 року, що призвело до порушення вимог п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В подальшому Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2007 року, за результатами якої було складено акт №627/41-10/19480600.

На підставі акта №627/41-10/19480600 перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2007 року №0000214110/0, яким згідно п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено порушення п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку із чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 11000,26 грн.

У висновку акта перевірки на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, зазначено, що в порушення вимог п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2007 року на суму 11000,26 грн., про що зазначено в акті від 13.06.2007 року № 532/41-10/19480600.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за результатами проведених перевірок дійшов висновку, що від здійснення операцій з придбання у ДП «Енергоринок» електроенергії, яку в подальшому було експортовано за межі митної території України, позивач у березні 2007 року доход не отримав, що суперечить вимогам п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто, позивач включив до складу валових витрат валові витрати на придбання у березні 2007 року електроенергії (яка була продана без одержання доходу) на суму 55001,32 грн.. що є витратами не повязаними із веденням підприємством господарської діяльності і не повинні включатися до валових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» здійснювало закупівлю електроенергії у ДП «Енергоринок» за договорами від 31.10.2002 року №44/1-184/1191/01, від 28.12.2005 року №44/2-140/3120/01, від 05.04.2002 року №44/1-85/1032/01, від 06.11.2006 року №44/1-63/3639/02.

В березні 2007 року для подальшого експорту придбано 1111214,409 тис.кВт.год електроенергії, вартість якої, згідно з умовами договору, включає в себе послуги з транспортування, на загальну суму 187418964,17 грн. (без ПДВ), ПДВ 37483792,83 грн.

По вказаних господарських операціях ДП «Енергоринок» видав позивачу відповідні податкові накладні.

В подальшому придбана електроенергія була експортована позивачем по зовнішньоекономічним контрактам від 20.05.2005 року №44/1-65, покупець фірма ПП «ENERGOCOM», МД 2012, (Кишенів, вул. В.Олександрі, 78, Молдова) та від 14.06.1996 року №44/2-382, покупець фірма «Zomars.a.», 22-100, (м. Хелм, вул. Станіслава Монюські, 3, Польща).

З матеріалів справи також вбачається, що в березні 2007 року позивач при здійсненні продажу придбаної у ДП «Енергоринок» електроенергії отримав дохід, тобто позивач здійснював саме господарську діяльність, придбаний товар був використаний у власній господарській діяльності підприємства (в подальшому реалізований). Витрати на придбаний товар відносяться до валових витрат, згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто витрати позивача у грошовій формі, здійснювані як компенсація вартості придбаних товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності є валовими витратами. Відповідно операція купівлі товару у ДП «Енергоринок» є господарською в розумінні п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідачем не оспорювався факт здійснення позивачем господарських операцій, не надано доказів нікчемності вказаних правочинів, удаваності правочинів тощо, або наявності відповідних судових рішень

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ засвідчує податкова накладна.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену , зазначеними цим підпунктом документами.

Сторонами не заперечується, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача за квітень 2007 року по господарським операціям з ДП «Енергоринок» був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що згідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Витрати по сплаті податку вартість, включені до складу податкового кредиту, повинні підтверджуватись податковими накладними чи митними деклараціями.

Таке право позивача на податковий кредит підтверджено належно оформленими податковими накладними, які згідно з п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими. Наявність належно оформлених податкових накладних підтверджує право позивача на віднесення сум податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту. А тому зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 року не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Слід звернути увагу, що Верховний Суд України у постанові від 05.12.2006 року у справі №21-527во06 встановив презумпцію того, що збиткові операції з продажу придбаних товарів є господарською операцією, якщо органом державної податкової служби сам факт здійснення господарських операцій не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін і висновки суду про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

За таких підстав апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2007 року у справі за позовом ДП зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа: Національна комісія регулювання електроенергетики України про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: