Рішення № 31463358, 28.05.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1586/2013 Головуючий в І інстанції: Гонтар Д.О.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року травня місяця 28 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.

суддів: Орловської Н.В.,

Бездрабко В.О.

при секретарі: Шевардіній К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, діючого в інтересах публічного акціонерного товариства "ВТБ "Банк", а також ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 25 березня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ВТБ "Банк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

19 жовтня 2012 року ПАТ "ВТБ "Банк" (далі - позивач, банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просило: стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 16519,27 доларів США (що еквівалентно 132038,53грн.) та судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 07.02.2008 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким останньому було надано кредит в сумі 35900 доларів США на термін до 07.02.2028 року під 12,5% річних для придбання квартири за адресою АДРЕСА_1. Відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти на суму кредиту, сплатити 30% річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання, а також борг з урахуванням індексу інфляції (п.п.4.1, 4.2, 9.1). Кредитний договір забезпечений іпотечним договором від 07.02.2008 року про надання в іпотеку вказаної квартири. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, чергові платежі вчасно не сплачував, що стало підставою для дострокового стягнення заборгованості. Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 26.10.2010 року з відповідача була стягнута заборгованість за станом на 08.10.2009 року, а саме 302792,02грн. та судові витрати. При ухваленні рішення суд допустив розстрочення його виконання. У зв'язку з вказаним рішенням сума нарахованих прострочених процентів та пені за період після дати рішення суду постійно зростає, але відповідачем не погашається, а тому у позивача виникло право на звернення до суду за стягненням боргу по прострочених процентах та пені за період з 09.10.2009 року по 28.09.2012 року, а саме в розмірі 16519,27 доларів США (еквівалент 132038,53грн.), з яких: 14181,65 доларів США (113353,93грн.) - прострочена заборгованість по сплаті процентів за період з 09.10.2009 року по 28.09.2012 року; 428,97 доларів США (3428,76грн.) - нараховані проценти за період 01.09.2012 - 28.09.2012р; 1908,65 доларів США (15255,84грн.) - пеня за несвоєчасну сплату процентів та кредиту.

Рішенням суду від 25 березня 2013 року позов задоволено частково. З відповідача на користь банку стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 14610,62 доларів США, що еквівалентно 116782,69грн., а також судові витрати в розмірі 1167,83грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючий в інтересах банку, просить рішення суду в частині відмови у стягненні пені в розмірі 15255,84грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказав, що суд не навів мотивів встановлення факту того, що розмір пені значно перевищує розмір завданих збитків, а також не навів посилання на інші обставини, що мають істотне значення. Також зазначив, що суд залишив поза увагою відсутність заяви відповідача про зменшення розміру неустойки.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і постановити ухвалу про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказав, що суд не звернув увагу на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, були змінені умови первісного кредитного договору; вказане рішення він виконує. Також зазначив, що суд не врахував те, що з 23.03.2011 року банк неправомірно підвищив процентну ставку за користування кредитом, про що його не повідомив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга банку підлягає задоволенню, а скарга відповідача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів в справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до копії Статуту та копії довідки з ЄДРПОУ ВАТ ВТБ Банк перейменовано рішенням учасників від 16.07.2010 року в ПАТ "ВТБ "Банк" (а.с.16-20).

Згідно з кредитним договором №25/00/2008-161Н від 07.02.2008 року банком та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким банк надавав відповідачу кредит в сумі 35900 доларів США на термін 20 років (кінцевий строк погашення - 07.02.2028 року) під 12,5% річних для придбання квартири за адресою АДРЕСА_1. Відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти на суму кредиту та виконати в повному обсязі всі зобов'язання, зокрема щомісячно сплачувати в рахунок погашення кредиту та процентів 407,87 доларів США (п.п.4.1, 4.2, 8.1). Договір передбачав сплату позичальником 30% річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання, а також борг з урахуванням індексу інфляції (п.п.9.1, 9.2). Крім того, за договором передбачалось підвищення відсоткової ставки на 2% при страхуванні позичальником предмету застави на умовах, що не були погоджені з банком, а також при ненаданні позивальником документів про страхування предмету застави (п.9.4) (а.с.8-12).

Кредитний договір забезпечений іпотечним договором про надання в іпотеку вказаної квартири.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 26.10.2010 року у справі за позовом банку до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом, сплаті відсотків, пені та штрафу - з відповідача на користь банку була стягнута заборгованість за станом на 08.10.2009 року, а саме 302792,02грн. та судові витрати. При ухваленні рішення суд допустив розстрочення його виконання: І частина - з листопада 2010 року до лютого 2011 року з щомісячною виплатою у розмірі 500грн.; ІІ частина - з лютого 2011 року до листопада 2011 року з щомісячною виплатою у розмірі 900грн.; ІІІ частина - з листопада 2011 року до лютого 2028 року рівними частинами до закінчення дії кредитного договору (а.с.13).

Згідно з розрахунком заборгованості за період з 09.10.2009 року по 28.09.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 16519,27 доларів США (еквівалент 132038,53грн.), з яких: 14181,65 доларів США (113353,93грн.) - прострочена заборгованість по сплаті процентів за період з 09.10.2009 року по 28.09.2012 року; 428,97 доларів США (3428,76грн.) - нараховані проценти за період 01.09.2012 - 28.09.2012р; 1908,65 доларів США (15255,84грн.) - пеня за несвоєчасну сплату процентів та кредиту (а.с.4-6).

При апеляційному розгляді справи банком надано розрахунок заборгованості з виправленою опискою в частині періоду, за який обчислюються прострочені відсотки в розмірі 14181,65 доларів США, а саме замість періоду з 09.10.2009 року по 28.09.2012 року зазначено з 09.10.2009 року по 31.08.2012 року.

Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_3, то колегія суддів, вважаючи, що вона підлягає відхиленню, виходить з того, що до виконання свого зобов'язання, зокрема, в період дії кредитного договору, банк має право на отримання від позичальника процентів за користування кредитними коштами, а тому є законною вимога банку про стягнення процентів, простроченої заборгованості по процентах та пені за період з 09.10.2009 року по 28.09.2012 року, тобто період після ухвалення попереднього рішення суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними доказами і висновків суду не спростовують. Посилання заявника на те, що судовим рішенням були змінені умови кредитного договору, є безпідставними, оскільки вказаним рішенням було стягнуто лише заборгованість за кредитом, відсотки, пеня за станом на 08.10.2009 року. Предметом вказаного позову було не зміна умов кредитного договору, а стягнення кредитної заборгованості за певний період. За період після вказаної дати відсотки не стягувалися. І це дійсно так, оскільки щомісячний платіж відповідача за цим рішенням до лютого 2028 року становить близько 1500грн., в той час як за кредитним договором такий платіж становить 407,87 доларів США, що, навіть якщо виходити з колишнього курсу долара США, більше, ніж за вказаним судовим рішенням. Посилання заявника на неправомірне підвищення на 2% (з 12,5% до 14%) процентної ставки також не можуть бути взяті до уваги, оскільки банк діяв в рамках договору і незаконність такого підвищення не встановлена в судовому порядку.

При цьому колегія суддів враховує на докази, долучені при апеляційному розгляді справи, а саме повідомлення банку позичальника про зміну розміру процентної ставки на 2% через ненадання позичальником документального підтвердження страхування предмету застави, що відповідає вимогам п.6.5 та п.9.4 кредитного договору, та отримання відповідачем такого повідомлення.

Що стосується апеляційної скарги банку, то колегія суддів виходить з наступного.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково, зокрема, пославшись на ст.551 ЦК України, відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту в розмірі 1908,65 доларів США (15255,84грн.).

Однак до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, що на підстав п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для часткового скасування судового рішення і ухвалення в цій частині нового.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.3 ст.551 вказаного Кодексу розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд же не довів, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а також не довів наявність інших обставин, які мають істотне значення, які давали б право зменшити розмір неустойки. Крім того, не врахував відсутність заяви відповідача про таке зменшення.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу банку слід задовольнити, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту в розмірі 1908,65 доларів США (15255,84грн.) - слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, понесені позивачем за подання апеляційної скарги, у розмірі 114,70грн.

Керуючись ст.88, ст.ст.303, 307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, ст.ст.551, 1054 ЦК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах публічного акціонерного товариства "ВТБ "Банк", задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 25 березня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "ВТБ "Банк" до ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту в розмірі 1908,65 доларів США, що еквівалентно 15255,84грн. - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ "Банк" пеню за несвоєчасну сплату процентів та кредиту в розмірі 1908,65 доларів США, що еквівалентно 15255,84грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ "Банк" судові витрати в розмірі 114,70грн.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: