Вирок № 31461033, 13.05.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2013 Справа №1915/12533/2012 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гуменного П.П.

при секретарі Кришталович Л.Б.

за участю прокурора Гульовської О.Г.

захисника - адвоката ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі в залі суду кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, студента відокремленого структурного підрозділу Золочівського коледжу Національного університету «Львівська політехніка», не судимого

за ч.1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_3 9 грудня 2011 року близько 14 год. 30 хв., знаходячись в приміщенні гуртожитку побутової кімнати ДПТНЗ «ТВПУ ресторанного сервісу і торгівлі», що розташована в гуртожитку по проспекту АДРЕСА_3, вирішив таємно викрасти чуже майно.

З цією метою ОСОБА_3 9 грудня 2011 року близько 14 год. 30 хв., знаходячись в приміщенні гуртожитку побутової кімнати ДПТНЗ «ТВПУ ресторанного сервісу і торгівлі», що розташована по АДРЕСА_3 таємно викрав належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Нокіа 5130» вартістю 699, 6 гривень, в якому була картка пам'яті на 2 Гб вартістю 85 гривень та стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «Діджус» вартістю 25 гривень, на рахунку якого були кошти в сумі 10 грн.

З викраденим майном ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втік, чим спричинив ОСОБА_4 шкоду на загальну суму 819, 6 гривень.

Крім того, підсудний ОСОБА_3 13 грудня 2011 року близько 14 год. 30 хв., знаходячись в приміщенні гуртожитку побутової кімнати ДПТНЗ «ТВПУ ресторанного сервісу і торгівлі», що розташована по проспекту АДРЕСА_3, вирішив таємно викрасти чуже майно.

З цією метою ОСОБА_3 13 грудня 2011 року близько 14 год. 30 хв., знаходячись в приміщенні гуртожитку побутової кімнати ДПТНЗ «ТВПУ ресторанного сервісу і торгівлі», що розташована по проспекту АДРЕСА_3 таємно викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Нокіа 5130» вартістю 605, 61 гривень, в якому був стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «Діджус» вартістю 25 гривень, на рахунку якого були кошти в сумі 15 грн.

З викраденим майном ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втік, чим спричинив ОСОБА_5 шкоду на загальну суму 645, 61 гривень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 заявив, що до злочину, в якому він обвинувачується жодного стосунку не має, ні вини, ні заявленого цивільного позову не визнає.

В кінці 2011 року до нього прийшли працівники міліції, котрі повідомили, що в училищі, де він навчається трапились крадіжки мобільних телефонів. В подальшому працівники міліції звинуватили його у вчиненні крадіжок двох мобільних телефонів. При цьому, коли він перебував у міліції, приїхала його мама, котра розплакалась та впросила його написати явки з повинною щодо вчинення злочинів, яких він не вчиняв.

Крім того, ОСОБА_3 в судовому засіданні ствердив, що на прохання працівника міліції ОСОБА_6 він ходив на ринок м. Тернополя. При цьому ОСОБА_6 попередньо забрав у нього учнівський квиток. На ринку ОСОБА_6 перед одним із магазинів , де продаються мобільні телефони сказав йому зачекати, а сам зайшов в середину. Що там відбувалось йому невідомо.

Вважає, що його необхідно виправдати.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_3 вини не визнав взагалі, суд вважає, що його вина у вчиненні інкримінованих злочинів доводиться в повному обсязі дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, будучи допитаною в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 засвідчила, що у неї на вихованні є син ОСОБА_21, котрий навчається в «ТВПУ ресторанного сервісу і торгівлі» в м.Тернополі, котре розташоване по АДРЕСА_2. Син в період навчання проживав у гуртожитку училища. На початку 2011 року вона за власні кошти придбала сину мобільний телефон марки «Нокіа», котрим той постійно користувався. Орієнтовно в середині грудня 2011 року син їй повідомив, що його мобільний телефон зник. Одразу вони в міліцію не звертались, оскільки син сказав, що, можливо, це жарт когось із хлопців та телефон йому ще повернуть. Однак із сплином певного проміжку часу - біля місяця вони зрозуміли, що телефон було викрадено, а тому звернулись із відповідною заявою до працівників міліції. Заяву писав її чоловік. Особисто вона не знає, хто скоїв крадіжку телефону, котрим користувався її син.

На даний час заявлений на досудовому слідстві цивільний позов в сумі 640 гривень вона підтримує та просить його стягнути з винної у скоєнні злочину особи. Сума цивільного позову складається із вартості телефону, оскільки саме таку суму грошей вона сплатила при його придбанні.

Щодо міри покарання, то вона покладається на думку суду.

Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_4, котрий засвідчив, що з осені 2011 року навчається в «Тернопільському ВПТУ ресторанного сервісу та торгівлі». На час навчання проживав у гуртожитку училища, що розташований по АДРЕСА_2 на третьому поверсі. В житловій кімнаті відсутні електричні розетки, а тому він заряджав свій мобільний телефон у побутовій кімнаті, котра розташована на тому ж поверсі, в якій є розетка та яка є загальнодоступною для мешканців гуртожитку. 9 грудня 2011 року зранку належний йому мобільний телефон марки «Нокіа 5130» він залишив в приміщенні побутової кімнати, приєднавши зарядний пристрій до розетки, а до останнього відповідно телефон. Таким чином залишивши телефон заряджатись, сам пішов на навчання. На той момент в телефоні знаходилась також картка пам»яті, вартістю 85 грн., стартовий пакет оператора «Діджус» вартістю 25 грн. та 10 грн. на рахунку. Коли повернувся з навчання то виявив відсутність телефону. Приїхавши додому, повідомив про зникнення телефону своїй матері та вони разом звернулись із заявою до міліції, вказавши при цьому ІМЕІ телефону, оскільки останній був придбаний офіційно і у нього зберігалась відповідна сервісна книжка, копія якої також була надана працівникам міліції.

Через певний проміжок часу його викликали в міліцію та повідомили, що його телефон знайдено та повернули його.

З огляду на наведене, жодних претензій до підсудного ОСОБА_3 у нього немає, просить його суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 засвідчив, що він є приватним підприємцем, котрий в тому числі займається і купівлею - продажем мобільних телефонів на ринку м.Тернополя. Орієнтовно в грудні 2011 року до нього в магазин, що розташований на центральному ринку м.Тернополя зайшов хлопець та запропонував купити в нього мобільний телефон марки «Нокіа 5130», сказавши при цьому, що цей телефон належить йому. Пропозиція даного хлопця його зацікавила та він придбав у нього вищевказаний мобільний телефон за 300 грн. Окрім того, у їхньому магазині ведеться зошит, в якому він записує, коли і в кого він купляє телефон, при цьому він зазначає дату придбання телефону , останні цифри ІМЕІ та особу, яка його продає та при можливості, дані документу, котрий цю особу засвідчує. При купівлі вищевказаного телефону хлопець, котрий його продавав пред'явив йому учнівський квиток на прізвище ОСОБА_3, дані з котрого, а також дані з мобільного телефону він записав у свій зошит. При цьому він пересвідчився, що студентський належить саме ОСОБА_3, оскільки фотокартка на студентському квитку була ідентичною із зовнішністю останнього.

ОСОБА_3 продавав йому мобільні телефони в грудні 2011 року двічі, про що він робив записи у своєму зошиті. При цьому і другий раз ОСОБА_3 запевнив, що телефон належить йому. За даний телефон він йому заплатив 350 грн.

В лютому 2012 року до нього в магазин прийшов працівник міліції, котрий поцікавився, чи купляв він протягом грудня 2011 року мобільні телефони марки «Нокіа 5130», на що він оглянувши свої записи повідомив, що дійсно 9 грудня та 13 грудня ним здійснено купівлю двох мобільних телефонів у ОСОБА_3 Працівник міліції виготовив світлокопію сторінки із зошита , де містились записи щодо ОСОБА_3 та забрав її собі.

В подальшому в приміщенні міліції ним був впізнаний присутній в залі судового засідання ОСОБА_3, як особа, котра в грудні 2011 року двічі продавала йому мобільні телефони марки «Нокіа 5130».

На даний час зошит, з якого була виготовлена світлокопія із записами, котрі стосуються ОСОБА_3 ним втрачений та надати його суду він не може.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 засвідчила, що в середині грудня 2011 року в одному з магазинчиків , що розташований на центральному ринку м.Тернополя вона придбала мобільний телефон марки «Нокіа 5130» за 500 грн., котрий використовувала за потреби. В кінці січня 2012 року працівники міліції повідомили їй, що вищевказаний мобільний телефон є краденим, а тому його необхідно повернути. З огляду на наведене, даний телефон вона повернула, при цьому повідомивши міліціонерам, що за нього оплатила власні кошти в сумі 500 гривень та поцікавилась в останніх, хто має відшкодувати завдані їй збитки. Працівники міліції їй повідомили, що витрачені на мобільний телефон кошти їй повинна буде повернути особа, котра його викрала у законного власника, а також додали, що коли таку особу встановлять, то повідомлять її додатково. В подальшому, на початку лютого 2012 року до неї зателефонували працівники міліції, хто конкретно, не пригадує та повідомили, що встановили особу, котра викрала мобільний телефон торгової марки «Нокіа 5130» . При цьому їй дали номер телефону жінки, яка зі слів працівників міліції є матір»ю особи, що скоїла крадіжку попередньо придбаного мобільного телефону. В подальшому вона за вказаним номером зв'язалась із присутньою в залі судового засідання ОСОБА_2 та повідомила про свою ситуацію. У відповідь ОСОБА_2 запропонувала зустрітись в центрі м. Тернополя поблизу центрального універмагу, що вони і зробили. Під час зустрічі ОСОБА_2 передала їй грошові кошти в сумі 500 грн. за викрадений мобільний телефон, який, нібито, викрав її син, однак додала, що насправді такого не було. Під час її зустрічі із ОСОБА_2 була присутня її подруга ОСОБА_11

Свої показання свідок ОСОБА_10 підтвердила в ході проведення ставки віч на віч з ОСОБА_2 в ході досудового слідства (а.с. 245-247).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 засвідчила, що орієнтовно в лютому місяці 2012 року її подруга ОСОБА_10 попросила її сходити до центрального універмагу м. Тернополя, оскільки раніше невідома жінка повинна повернути гроші за мобільний телефон, котрий вона придбала в одному із торгових кіосків центрального ринку та його в подальшому видала працівникам міліції. Також з її слів вона зрозуміла, що саме цей телефон, який ОСОБА_10 придбала за 500 гривень викрав син невідомої жінки, котра й мала на меті повернути гроші, які заплатила подруга за даний засіб зв'язку. Біля центрального універмагу м.Тернополя вони зустріли присутню в залі судового засідання жінку - ОСОБА_2, котра передала її подрузі грошові кошти в сумі 500 грн., при цьому повідомивши, що її син до вчинення крадіжки не причетний та направилась в невідомому напрямку.

Свої показання свідок ОСОБА_11 підтвердила в ході проведення ставки віч-на-віч з ОСОБА_2 в ході досудового слідства (а.с. 243-244).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 повідомив, що працюючи оперуповноваженим СКР Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, йому стало відомо, що до скоєння крадіжки мобільного телефону громадянина ОСОБА_4 причетний громадянин ОСОБА_3 У зв'язку із цим останній був запрошений в відділок міліції для відібрання пояснень. Разом з ОСОБА_3 до відділку була запрошена і його мати ОСОБА_2 В його службовому кабінеті ОСОБА_3 добровільно, без будь-якого тиску зізнався у скоєнні крадіжки мобільного телефону ОСОБА_4 з побутової кімнати гуртожитку «Тернопільського ВПТУ ресторанного бізнесу та торгівлі», що знаходиться по АДРЕСА_2. Пояснення та явку з повинною ОСОБА_3 підписав без будь-якого тиску з його боку. При цьому матір ОСОБА_3 була присутньою від початку до кінця при проведенні опитування ОСОБА_3, зробивши на документах відповідні записи, зазначивши, що жодних зауважень не має. Під час опитування ОСОБА_3 в його кабінеті знаходився також й інший співробітник міліції - ОСОБА_13 Крім того, ОСОБА_2 було повідомлено, що викрадений телефон добровільно видала працівникам міліції дівчина, котра придбала його за власні кошти в магазині на ринку м.Тернополя. На це ОСОБА_2 повідомила, що має намір повернути грошові кошти даній дівчині.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, надав суду показання, котрі аналогічні за змістом з показаннями свідка ОСОБА_12

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 засвідчив, що як станом на лютий 2012 року, так і на даний час працює на посаді ст. о/у СКМД Тернопільського МВ УМВС України в області. У зв'язку із виконанням свої службових обов'язків на початку лютого 2012 року йому стало відомо, що до вчинення крадіжки мобільного телефону , що належить ОСОБА_5 причетний ОСОБА_3, у зв»язку із чим останнього було викликано у відділок міліції для відібрання пояснень, а також була викликана мати ОСОБА_14, котра через кілька годин також приїхала в Тернопільський MB. За період її відсутності в ході бесіди із ОСОБА_3, останній зізнався у вчиненні крадіжки вказаного мобільного телефону, марки «Нокіа 5130», із приміщення побутової кімнати гуртожитку «Тернопільського ВПУ ресторанного сервісу та торгівлі», що по АДРЕСА_2, повідомивши, що надалі продав цей телефон у одному із торгових кіосків на центральному ринку м.Тернополя. На його пропозицію показати вищевказаний магазин ОСОБА_3 погодився і вони разом пішли на центральний ринок м. Тернополя. На центральному ринку м.Тернополя ОСОБА_3 вказав на один із кіосків, заявивши, що саме там він продав викрадений мобільний телефон. Після цього він зайшов у вказаний магазин, а ОСОБА_3 при цьому залишився ззовні. В приміщенні він представився працівником міліції, пред'явивши службове посвідчення та запитав продавця, чи купляв той останнім часом мобільні телефони марки «Нокіа 5130», пред'явивши йому ІМЕІ викраденого телефону. Після цього продавець магазину оглянув свій зошит, в якому здійснював запис щодо придбання телефонів, де він виявив, що дійсно 13грудня 2011 року ОСОБА_3 продавав мобільний телефон торгової марки «Нокіа 5130» за 350 гривень, ІМЕІ в якому співпадав із ІМЕІ викраденого телефону ОСОБА_5, при цьому у вказаному зошиті навпроти прізвища ОСОБА_3 було вказано навчальний заклад, студенток котрого був останній, а також серія та номер його студентського квитка. Після цього продавець виготовив йому світлокопію сторінки із зошиту, де були записи, що стосуються ОСОБА_3 та добровільно видав її. Згодом він разом з ОСОБА_3 повернулись в приміщення ТМВ, де уже в присутності своєї матері ОСОБА_3 добровільно написав явку із повинною та надав визнавальні пояснення. Будь-який тиск - моральний, психологічний чи фізичний на ОСОБА_3 ним не здійснювався. При цьому матір ОСОБА_3 була присутньою від початку до кінця при проведенні опитування ОСОБА_3, зробивши на документах відповідні записи, зазначивши, що жодних зауважень немає.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 засвідчив, що навчається в «Тернопільському ВПТУ ресторанного сервісу та торгівлі». На час навчання проживає у гуртожитку училища, що розташований по АДРЕСА_2 на третьому поверсі. В житловій кімнаті відсутні електричні розетки, а тому він заряджав свій мобільний телефон у побутовій кімнаті, котра розташована на тому ж поверсі, в якій є розетка та яка є загальнодоступною для мешканців гуртожитку. На початку грудня 2011 року зранку належний йому мобільний телефон марки «Нокіа 5130», котрий йому купила матір, він залишив в приміщенні побутової кімнати, приєднавши зарядний пристрій до розетки, а до останнього відповідно телефон. Таким чином, залишивши телефон заряджатись, сам пішов на навчання. Після навчання виявив відсутність даного телефону. Згодом він разом із батьком написали заяву в міліцію про викрадення в нього телефону.

Крім показань свідків вина ОСОБА_3 доводиться і іншими доказами, дослідженими та проаналізованими в ході судового слідства, зокрема:

- заявою ОСОБА_17 від 21 грудня 2011 року на адресу начальника Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, в котрій остання просить допомогти розшукати мобільний телефон її неповнолітнього сина ОСОБА_4 марки Нокіа « 5130» із стартовим пакетом «Діджус» № НОМЕР_1 , ІМЕІ:НОМЕР_2, який він 9 грудня 2012 року у період часу з 8 год. 30 хв. до 15 год. 30 хв. залишив без нагляду у приміщенні свого гуртожитку по АДРЕСА_2 (а.с. 14);

- даними протоколу явки з повинною від 30 січня 2012 року, в якій ОСОБА_3, власноручно зазначив : «Я, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 9.12.2011 р. з приміщення гуртожитку таємно викрав мобільний телефон марки «Нокіа експрес мюзік». В подальшому даний телефон я продав на ринку м.Тернополя в магазині «Мобільна точка» за гроші в сумі 300 грн. Даний телефон продавав при пред'явленні свого учнівського квитка і пояснив продавцеві, що даний телефон мій. Гроші потратив на власні потреби». Явка відібрана в присутності матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2, про що остання власноручно зазначила : «Явка з повинною мого сина ОСОБА_3 прийнята в моїй присутності. Зауважень немає» (а.с. 23);

- світлокопією гарантійного талону, виписаного 28.08.2011 року на прізвище ОСОБА_4 на мобільний телефон марки «Нокіа 5130» ІМЕІ:НОМЕР_2;

- даними протоколу добровільної видачі від 26 січня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_10 добровільно видала працівника міліції в присутності понятих мобільний телефон марки «Нокіа» ІМЕІ НОМЕР_2, котрий придбала на центральному ринку м.Тернополя (а.с. 26);

- даними висновку експерта товарознавчої експертизи № 6 - 117/12 від 29 лютого 2012 року, відповідно до якого вартість мобільного телефону марки «Нокіа 5130» станом на 9 грудня 2012 року може становити 699, 6 грн. (а.с. 45-48);

- заявою від 7 лютого 2012 року ОСОБА_18 на адресу начальника Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, в котрій останній просить розшукати та притягнути до відповідальності невідому особу, котра на початку грудня 2011 року таємно викрала мобільний телефон його неповнолітнього сина ОСОБА_16 марки Нокіа 5130 ІМЕІ: НОМЕР_3 в приміщенні гуртожитку ВПТУ- №1 по АДРЕСА_2 (а.с. 82);

- даними протоколу явки з повинною від 7 лютого 2012 року , в якій ОСОБА_3 власноручно зазначив : « Я, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаю в АДРЕСА_2 чистосердечно зізнаюсь в тому, що на початку грудня, точної дати я пригадати не можу, в приміщенні гуртожитку ВПТУ №1 м.Тернополя таємно викрав мобільний телефон марки «Нокіа 5130» синього кольору, який належить моєму однокурснику ОСОБА_16 з кімнати для прибирання, яка знаходиться на третьому поверсі гуртожитку. Явка з повинною написана без будь-якого фізичного, психологічного чи морального тиску з боку працівників міліції.» Явка відібрана в присутності матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (а.с. 93);

- даними протоколу добровільної видачі від 7 лютого 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_9 добровільно видав працівникам міліції аркуш формату А-4 в якому на лицевій сторінці зазначено 9-ть записів щодо продажу мобільних телефонів, серед яких в другому записі зазначено : « 13.12… ОСОБА_3 … 5130 … ». На зворотній стороні даного аркушу зазначено вісім записів продажу мобільних телефонів, в якій на 8-й позиції зазначено : « 9.12.11 р. Нокіа 5130 … ОСОБА_3» (а.с. 101);

- даними протоколу огляду речових доказів від 10 лютого 2012 року, відповідно до якого оглянуто аркуш паперу формату А-4 , на якому міститься копія журналу реєстрації даних клієнтів по купівлі будучих в користуванні мобільних телефонів, який є двостороннім. На передній стороні даної копії міститься таблиця , яка включає в себе дві вертикальні колонки та 8 горизонтальних рядів писаного тексту. При огляді 8-ї колонки в ній зазначена дата, а саме 9.12.2011. В оглянутому 8-му ряді міститься текст наступного змісту, а саме : Нок 5130 ОСОБА_3, імеі: НОМЕР_2, ТЕ №НОМЕР_4. «Державний професійно-технічний навчальний заклад, Терноп. Вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі». Із тильної сторони даного аркуша міститься таблиця, яка включає в себе 9 горизонтальних рядів та 2 вертикальні колонки. В ряді №2 міститься рукописний текст наступного змісту, а саме : 13.12. Держ. Проф.-тех навч заклад «Терн. Вище проф.. училище ресторанного серв. І торгівлі. ТЕ №НОМЕР_4 ОСОБА_3, група 18 (1.09.2011 - 1.07.2015), 5130 -(35701)» (а.с. 102);

- постановою про визнання вищевказаного аркушу формату А-4 речовим доказом (а.с. 103);

- даними, котрі містяться на аркуші формату А-4, зміст якого описаний в протоколі огляду речових доказів від 10 лютого 2012 року (а.с. 104);

- оголошеними в судовому засіданні показаннями ОСОБА_3 в якості підозрюваного, котрі були дані ним в присутності захисника та містяться в протоколі допиту в якості підозрюваного від 28 лютого 2012 року, в яких зазначено, що ОСОБА_3 навчався із вересня 2011 року по лютий 2012 року в ДПТНЗ «Тернопільське вище професійне технічне училище ресторанного сервісу і торгівлі», що знаходиться по проспекту АДРЕСА_2 та проживав поруч в гуртожитку, що за адресою АДРЕСА_3.

Так, в середині грудня 2011 року після закінчення навчання близько 14 год. 30 хв. він знаходився в приміщенні гуртожитку. Перебуваючи там, він вирішив зайти в побутову кімнату, що знаходиться на третьому поверсі для того, щоб взяти речі для прибирання. Прийшовши до дверей, які були привідчинені, зайшов в середину , де на стільці виявив мобільний телефон марки «Нокіа 5130», корпус якого був чорного кольору з синіми вставками. Даний засіб зв'язку знаходився на стільці із зарядним пристроєм і заряджався до джерела живлення. В цей момент в нього виник намір викрасти даний мобільний телефон. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він викрав його, помістивши в кишеню штанів. В подальшому направився на центральний ринок м.Тернополя та по дорозі викинув з телефону стартовий пакет, а сам телефон продав в одному із кіосків на ринку за 350 грн., при цьому повідомивши, що даний телефон належить йому, назвавши свої анкетні дані. Виручені гроші він витратив на власні потреби, а саме продукти харчування. Про вчинену крадіжку нікому не повідомляв.

Крім того, 9-10 грудня 2011 року ним було вчинено аналогічну крадіжку мобільного телефону марки «Нокіа 5130» із тої ж побутової кімнати та з того ж самого стільця. (а.с. 116-117);

- оголошеними в судовому засіданні показаннями ОСОБА_3 в якості обвинуваченого, котрі були дані ним в присутності захисника та містяться в протоколі допиту в якості обвинуваченого від 28 лютого 2012 року, котрі аналогічні за змістом з вищевказаним показаннями ОСОБА_3 в якості підозрюваного (а.с. 120);

- даними висновку експерта товарознавчої експертизи №6-146/12 від 19.03.2012 року, відповідно до якого вартість (залишкова) мобільного телефону марки «Нокіа 5130» на момент вчинення злочину може становити 605, 61 грн.

До показань ОСОБА_3 в судовому засіданні в частині невизнання ним вини суд з огляду на наведені докази ставиться критично та сприймає їх, як обраний ним спосіб захисту.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2, яка є матір'ю ОСОБА_3 повідомила,що може охарактеризувати лише з позитивної сторони. Син виховувався в повноцінній сім'ї та був забезпечений усім необхідним. Раніше не притягувався до жодного виду відповідальності.

Також ОСОБА_2 повідомила, що первинні визнавальні пояснення її син надав працівникам міліції у зв'язку із її проханням це зробити, про що вона дуже шкодує. В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечила того факту, що явки з повинною син писав у її присутності. Вона просила сина написати явку з повинною, бо їй сказали, що інакше його з відділку міліції ніхто не випустить.

До показань свідка ОСОБА_2, яка заявила, що явки з повинною ОСОБА_3 написав через її прохання це зробити, з огляду на її з підсудним родинні стосунки та здійснені нею ж у вказаних документах записи, ставиться критично.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочинів та вважає, що його дії слід кваліфікувати:

- за ч. 1 ст. 185 КК України (по епізоду викрадення мобільного телефону ОСОБА_4) як таємне викрадення чужого майна - крадіжка;

- за ч. 2 ст. 185 КК України (по епізоду викрадення мобільного телефону ОСОБА_5), як таємне викрадення чужого майна - крадіжка, вчинена повторно.

Що стосується даних, котрі містяться в протоколі відтворення обстановки та обставин події від 28 лютого 2012 року, то суд не приймає їх, як докази з огляду на наступне. В судовому засіданні поняті ОСОБА_20 та ОСОБА_19 заявили, що відтворення проводилось ввечері, що також стверджується і долученими до протоколу відтворення обставин та обстановки події фотографіями. Разом з тим, в самому протоколі відтворення зазначено, що слідча дія проводилася з 12 год. 00 хв. по 12 год. 40 хв. Крім того, поняті заявили, що дана слідча дія за участю ОСОБА_3 проводилась без участі адвоката. За таких обставин, суд вважає протокол відтворення обстановки та обставин події від 28 лютого 2012 року (а.с. 183-188) нелегітимним доказом та його до уваги не приймає.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу винного та вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції статтей обвинувачення у виді позбавлення волі.

При цьому суд враховує обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, а саме його молодий вік, позицію потерпілих, які просили його суворо не карати, часткове відшкодування завданої злочином шкоди, відсутність обставин, які б обтяжували покарання та вважає за можливе застосувати ст.104 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення підсудного можливе без відбування покарання.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 у період дії іспитового строку, відповідно до ст.76 КК України його слід зобов'язати не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До набрання вироком законної сили, обраний запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку 81КПК України.

Судові витрати, пов'язані з проведенням товарознавчих експертиз необхідно стягнути з ОСОБА_3

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5, з огляду на те, що він підтверджений дослідженими в судовому засіданні доказами слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), п. 11 Перехідних положень КПК України , суд,-

3 А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.185 КК України у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі;

- за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 до остаточного відбування покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобов'язати засудженого ОСОБА_3 у період дії іспитового строку, відповідно до ст.76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До набрання вироком законної сили, обраний запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі, стягнувши на її користь з ОСОБА_3 640 гривень матеріальної шкоди.

Речові докази, а саме:

- мобільний телефон марки «Нокіа 5130», повернути на зберігання потерпілому ОСОБА_4 , залишити у володінні останнього;

- аркуш формату А-4, долучений до матеріалів справи, залишити при матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати по справі, а саме:

- 375,2 грн. за проведення товарознавчої експертизи №6-117/12 від 29.02.2011 року в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області (отримувач НДЕКС при УМВС України в Тернопільській області код 24524727 банк одержувача ГУ ДКУ в Тернопільській області , МФО - 838012, розрахунковий рахунок 312562722210463;

- 343 грн. за проведення товарознавчої експертизи №6-146/12 від 19.03.2011 року в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області (отримувач НДЕКС при УМВС України в Тернопільській області код 24524727 банк одержувача ГУ ДКУ в Тернопільській області , МФО - 838012, розрахунковий рахунок 312562722210463.

Апеляція на вирок може бути подана на протязі 15 діб з моменту його проголошення через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області до апеляційного суду Тернопільської області.

Вирок не набрав законної сили.

Головуючий суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Головуючий суддяП. П. Гуменний