Постанова № 31460376, 27.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа№ 910/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

Представники сторін:

позивача:Самойленко П.М., за довіреністю;

відповідача:Приходько Я.В., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2013

у справі № 910/8 (суддя: Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА

Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 16903,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2013 у справі № 910/8 в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2013 у справі № 910/8 повністю і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 № 910/8 у справі № 910/8 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 прийнято до розгляду справу № 910/8. Розгляд апеляційної скарги призначений на 29.04.2013 о 12:30.

Згідно розпорядження в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 враховуючи перебування у відпустці судді Зеленіна В.О., Синиці О.Ф, Шевченко Е.О. керуючись ст.ст.4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р., сформовано для розгляду справи № 910/8 колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді: Буравльов С.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 прийнято до розгляду справу № 910/8. Розгляд апеляційної скарги у справі № 910/8 призначено на 29.04.2013 о 12:30.

29.04.2013 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/8 відкладено на 27.05.2013 о 12:50.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 № 910/8 у справі № 910/8 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 прийнято до розгляду справу № 910/8. Розгляд апеляційної скарги призначений на 27.05.2013 о 12:50.

27.05.2013 представником відповідача в судовому засідання для долучення до матеріалів справи були подані письмові пояснення по справі.

27.05.2013 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

27.05.2013 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2013 у справі № 910/8 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

10.12.2008 між позивачем (Страховиком) та Дорощук Сергієм Васильовичем (Страхувальником) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 44-а/08у, на підставі якого було застраховано автомобіль марки Mazda, д.р.н. АО1881АР.

29.05.2009 на вул. Капшанській біля б. 88 в місті Ужгороді сталось ДТП в наслідок якого було пошкоджено, автомобіль марки Mazda, д.р.н. АО1881АР, що підтверджується довідкою № б/н, виданою ВДАІ та АТІ м. Ужгорода УДАІ УМВС України.

01.06.2009 страхувальник звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 22 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 зазначеного Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 5 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні " визначено, що суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Відповідно до абз.10 ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону України, проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

Згідно ст. 34 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ", а також п. 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України, як належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт, - має бути наданий відповідний звіт суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до звіту № 138/06/09 від 02.06.2009 вартість матеріального збитку, заподіяного автомобілю марки Mazda, д.р.н. АО1881АР склала 14520,47 грн.

Згідно калькуляції № 138-06-09 від 02.06.2009 вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 17554,81 грн.

На підставі страхового акту № 44/1-а/08у-3 від 25.06.2009 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 16903,75 грн. (17554,81 грн. - 869,25 грн. франшиза по Договору), що підтверджується платіжним дорученням № 9786 від 26.06.2009.

З матеріалів справи вбачається, що дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля Skoda Oktavia, д.р.н. 070220 Поляком Володимиром Івановичем вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 25.08.2010 в адміністративній справі № 3-4951/09.

Однак, зазначеною постановою суду постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 02.06.2009 про накладення адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 425,00 грн. за адміністративне правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП скасовано і закрито провадження в справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

З оскаржуваного рішення вбачається, що підставою у відмові в задоволенні позову була заява відповідача про застосування строків позовної давності.

В обґрунтування застосування положень ст. 267 ЦК України суд першої інстанції зазначив, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" могло своєчасно реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду, оскільки врегулювання спору в досудовому порядку є правом, а не обов'язком сторони.

Крім цього, судом зазначено, що претензія, направлена позивачем відповідачу, датована 30.05.2012, в той час, як позивачем своє зобов'язання за договором добровільного страхування в повному обсязі було виконано 26.06.2009, а строк позовної давності спливав 27.06.2012, в зв'язку з чим прийшов до висновку, що причини пропуску позивачем строк позовної давності фактично обумовлені неналежними діями та бездіяльністю самого заявника, внаслідок чого пропущений процесуальний строк позовної давності поновленню не підлягає.

Однак, такий висновок суду був зроблений передчасно та без врахування наступного.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, якщо позивач звертається до суду з доводами про наявність поважних причин пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності (Лист, Вищий господарський суд, від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

З матеріалів справи вбачається, що разом з позовом по даній справі позивачем до суду також була подана заява на відновлення пропущеного строку, в якій як підставу поважності пропуску строку було зазначено, що ним вчинялись дії про врегулюванню питання про стягнення збитків в порядку регресу в досудовому порядку, на підтвердження чого були надані відповідні документи.

До того ж, колегія суддів відмічає, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем не було надано своєчасної відповіді на претензію (відповідь відповідача датована 05.07.2012) позивача від 30.05.2012, надісланої останнім відповідачу в межах строку позовної давності.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів визнає поважною причину пропуску позивачем строку позовної давності.

Оскільки, колегія суддів визнала поважними причини пропущення позивачем строку позовної давності, то його порушене право підлягає захисту.

Як зазначалось раніше позивач здійснив сплату суми страхового відшкодування у розмірі згідно калькуляції № 138-06-09 від 02.06.2009, а не відповідно до звіту № 138/06/09 від 02.06.2009.

Таким чином, позивачем визначено суму страхового відшкодування всупереч ст. 29 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 34 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ", а також п. 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України.

Проте, колегія суддів відмічає, що згідно до зазначених положень норм чинного законодавства належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт є відповідний звіт суб'єкта оціночної діяльності.

Отже, розмір суми страхового відшкодування який може бути стягнутий визначається судом на підставі наявного в матеріалах справи звіту № 138/06/09 від 02.06.2009, яким визначено вартість матеріального збитку, заподіяного автомобілю марки Mazda, д.р.н. АО1881АР в розмірі 14520,47 грн. з ПДВ.

Так, відповідно до узагальнення судової практики Верховним судом України щодо питань, які виникають з договорів страхування зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

При цьому нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 9786 від 26.06.2009 позивач сплатив суму страхового відшкодування на рахунок безпосередньо СТО ООО «Авто Інтернешнл Закарпаття», однак позивачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції доказів, що СТО ООО «Авто Інтернешнл Закарпаття» є платником ПДВ.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що вартість матеріального збитку, заподіяного автомобілю марки Mazda, д.р.н. АО1881АР, яка підлягає стягненню зменшується на 2904,09 (сума ПДВ).

До того ж, позивачем не надано доказів того, що ремонт автомобіля було здійснено.

Відповідно до п. 10 договору добровільного страхування наземного транспорту № 44-а/08у збитки внаслідок ДТП (869,25 грн.), складають 0,5% від страхової суми в казаної в у п. 8 договору.

Отже, сума яка підлягає стягненню становить 10747,13 грн. (14520,47 грн. (сума з ПДВ) - 2904,09 (сума ПДВ) - 869,25 грн. (збитки внаслідок ДТП)).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 10747,13 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2013 у справі № 910/8 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям рішення про задоволення позову частково в розмірі 10747,13 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" підлягають задоволенню частково, то розмір господарських витрат який підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" становить 1093 (одна тисяча дев'яносто три) грн. 90 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2013 у справі № 910/8 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити частково.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2013 у справі № 910/8 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) матеріальну шкоду в розмірі 10747 (десять тисяч сімсот сорок сім) грн. 13 коп., 1093 (одна тисяча дев'яносто три) грн. 90 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.»

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 546 (п'ятсот сорок шість) грн. 95 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/8 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.