Постанова № 31458818, 28.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа№ 910/1918/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.05.2013 року по справі № 910/1918/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 27.03.2013 року) по справі № 910/1918/13 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «АЄС Київобленерго»

до публічного акціонерного товариства «Київська пересувна

механізована колона - 2»

про стягнення 150 084,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АЄС Київобленерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» заборгованості у сумі 139 442,54 грн. за спожиту активну електроенергію, 64,51 грн. за спожиту реактивну електроенергію та 10 577,38 грн. пені, а всього 150 084,43 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» на користь публічного акціонерного товариства «АЄС Київобленерго» суму основного боргу - 139 442,54 грн. за спожиту активну електроенергію, 64,51 грн., за спожиту реактивну електроенергію, 10 577,38 грн. пені, 3 001,69 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона - 2», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не досліджено розрахунок позовних вимог, тобто на думку відповідача відсутній обґрунтований розрахунок суми. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем безпідставно нараховано пеню. Крім того, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та не відкладено розгляд справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/1918/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року по справі № 910/1918/13 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 28.05.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. на лікарняному розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/1918/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року по справі № 910/1918/13 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» прийнято до провадження зазначеною колегією.

Публічним акціонерним товариством «АЄС Київобленерго» на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.

28.05.2013 року представник позивача подав клопотання про заміну найменування позивача з публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» на публічне акціонерне товариство «Київобленерго». На підтвердження вказаного представник позивача надав суду завірену копію статуту ПАТ «Київобленерго» (нова редакція), зареєстрованого Державним реєстратором від 30.04.2013 року № 13391050018001497, копію довідки з ЄДРПОУ АА № 809231.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне здійснити заміну найменування позивача - публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» на публічне акціонерне товариство «Київобленерго».

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року по справі № 910/1918/13 - необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України регламентовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до частини 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» (постачальник, позивач) та акціонерний товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» (споживач, відповідач) було укладено договір № 117 від 14.10.2008 року на постачання електричної енергії (договір) з додатками до нього (а.с. 11 - 18).

За умовами договору, сторони дійшли згоди, що позивач відпускає відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язується оплачувати використану електроенергію своєчасно та в повному обсязі.

Договором встановлено, що постачальник продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 152 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Приписами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно пункту 9.4 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 року та вважається продовжним на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно п. 6.1 Правил користування електричною енергією, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

За результатами дослідження матеріалів справи, колегія апеляційного суду встановила, що звіти про використану енергію, а також рахунки за активну та реактивну електроенергію, односторонні рахунки-розшифровки по реактивній енергії можна вважати доказами, що підтверджують факт надання та отримання енергії споживачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надавав позивачу звіти про використану активну електроенергію відповідно до яких за період з 14.06.2012 року по 03.01.2013 року відповідачем спожито активної електричної енергії на суму 139 507,05 грн. та 64,51 грн. реактивної електричної енергії.

Таким чином, щодо стягнення суми основного боргу, апеляційний господарський суд вважає, що позов в цій частині правомірно задоволений судом першої інстанції, а тому сума заборгованості має бути стягнута з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 10 577,38 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.3.4 цього договору порушенням термінів, визначених в додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірно визнані місцевим судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 10 577,38 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного колегією суддів апеляційного суду.

Щодо посилань скаржників на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зазначаємо наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Перелік підстав, за якими суд апеляційної інстанції має право скасувати в будь-якому випадку є вичерпним. Жоден із доводів, на яких відповідач ґрунтує апеляційну скаргу не може бути підставою для скасування рішення в даному випадку.

Щодо того, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, також не може бути прийняте до уваги, оскільки прийняте по суті рішення є законним та обґрунтованим.

В даному випадку скаржник посилається на те, що відповідач не з'явився в судове засідання, а подав клопотання про його відкладення, однак суд першої інстанції не зважаючи на це не відклав його розгляд.

В той же час, пунктом 3.2.2. Рекомендації Вищого господарського суду України від 19.07.2010 року № 04-06/113 "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України" передбачено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Внаслідок цього, доводи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року у справі № 910/1918/13 - залишається без змін.

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити заміну найменування позивача - з публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» на публічне акціонерне товариство «Київобленерго».

2. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року по справі № 910/1918/13 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року у справі № 910/1918/13 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/1918/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.