Постанова № 31460232, 22.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2013 року № 826/5480/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Генерального прокурора України Пшонки В.П., Першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р.Р., Начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Дичаковського В.М., Начальника Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Курись А.С., Завідувача відділу опрацювання звернень громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Конюхова С.Д. провизнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, Встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генерального прокурора України Пшонки В.П., Першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р.Р., Начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Дичаковського В.М., Начальника Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Курись А.С., Завідувача відділу опрацювання звернень громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Конюхова С.Д. про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх обов'язків та функцій, які передбачені чинним законодавством, відповідачами допущені протиправна бездіяльність, вчинені протиправні дії, прийняті протиправні рішення. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд:

- визнати протиправними рішення та бездіяльність Генерального прокурора та підпорядкованих йому прокурорів щодо нагляду за додержанням і правильним застосуванням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- визнати протиправними рішення та бездіяльність Генерального прокурора та підпорядкованих йому прокурорів щодо виконання Конституції, Закону України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру», Інструкції «Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України», затвердженого наказом Генпрокурора від 21.06.2011 № 9гн під час нерозумно та недопустимо тривалого розгляду моїх звернень протягом останніх шести (6) років з 2007 року;

- зобов'язати начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури Дичаковського В.М. та начальника Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури Курися А.С.: протягом місяця проаналізувати усі мої звернення, які перебували у них на розгляді протягом останніх шести (6) років, та детально доповісти Генпрокурору свої пропозиції для розв'язання проблем, порушених у моїх зверненнях та надання відповіді за підписом Генпрокурора; під час розгляду звернень додержуватись Конституції, Законів України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру», Інструкції «Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України», затвердженого наказом Генпрокурора від 21.06.2011 № 9гн; утримуватись від надання мені відповіді беї підпису Генпрокурора;

- зобов'язати першого заступника Генпрокурора України Кузьміна Р.Р.: особисто розглянути подані мною на його адресу звернення за останні шість (6) років З 2007 року та дати детальну відповідь за особистим підписом; детально доповісти Генпрокурору свої пропозиції для розв'язання проблем, порушених у моїх зверненнях та надання відповіді за підписом Генпрокурора;

- зобов'язати Генерального прокурора України Пшонку В.П.: особисто розглянути подані позивачем на адресу Генпрокурора звернення за останні шість (6) років з 2007 року та дати відповідь за особистим підписом; витребувати від підпорядкованих прокурорів та надати мені детальний звіт про результати перевірки усіх моїх звернень за останні шість (6) років з 2007 року, а також результати розслідування кримінальної справи № 49-3379 від 20.01.2012 (провадження № 42013110000000010); надати мені можливість ознайомитися з документами і матеріалами, що безпосередньо зачіпають мої права і свободи: з кримінальними справами, матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи, про відмову у визнанні мене потерпілим, наглядовими провадженнями за моїми скаргами тощо; надати мені можливість реалізувати своє законне право брати участь у перевірці поданих мною звернень та знайомитись з матеріалами перевірок, подавати додаткові матеріали та свідчення під час перевірок; окремим дорученням організувати особистий прийом для реалізації мого права викласти аргументи та доводи безпосередньо Генпрокурору; визнати незадовільним виконання власного наказу від 21.06.2011 № 9 гн «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» та притягнути до відповідальності винних у порушенні даного наказу осіб, у тому числі заступника Генпрокурора, на якого згідно з розподілом обов'язків покладений контроль за виконанням цього наказу; запровадити дієвий механізм та контроль за виконанням власного наказу від 21,06.2011 № 9гн, згідно з яким зобов'язані кожного прокурора: забезпечити розгляд звернень і особистий прийом громадян у суворій відповідності з вимогами Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України; при здійсненні перевірок за зверненнями забезпечити повне. об'єктивне та якісне вирішення кожного викладеного доводу, надавати юридично грамотну, необхідності до проведення перевірок залучати фахівців відповідних контролюючих і правоохоронних органів, авторів звернень; вживати вичерпних заходів щодо задоволення обґрунтованих звернень і реального поновлення порушених прав, застосовуючи у повному обсязі надані законом повноваження; викоренити з практики роботи прокурорів прояви формалізму та бездушності при розгляді звернень. Давати принципову оцінку кожному факту несумлінного ставлення до роботи із зверненнями, їх безпідставного відхилення, порушення строків і порядку розгляду; забезпечити здійснення безперешкодного і регулярного особистого прийому громадян, неухильне дотримання затверджених графіків і порядку особистого прийому;

- зобов'язати Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів вжити заходів прокурорського реагування до Кабінету Міністрів України та органів соціального захисту населення з метою забезпечення пільгами ветеранів війни у повному обсязі та розмірах, передбачених Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а у подальшому нагляд за додержанням і правильним застосуванням цього закону здійснювати постійно;

- визнати бездіяльність та рішення завідувача відділу опрацювання громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Конюхова С. щодо розгляду моїх звернень протиправними;

- зобов'язати завідувача відділу опрацювання громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Конюхова С: на основі аналізу моїх звернень розробити та доповісти Президентові України Януковичу В.Ф. пропозиції щодо розв'язання проблем, порушених у моїй скарзі від 03.12.2012 про бездіяльність Генпрокуратури, та у зверненнях громадської організації «Днепропетровская Русская Община» від 18.03.2013 та 31.03.2013, а також у даному позові; детально інформувати про розроблені на основі моїх звернень пропозиції та хід їх розгляду Президентом України; постійно додержуватись у своїй роботі затвердженого Указом Президента 2010 року № 504/2010 Положення «Про Адміністрацію Президента України», особливо його п. 20 ч. 4;

- стягнути з відповідачів солідарно у рівних частках кошти на загальну суму шістсот тисяч (600 000) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої їх протиправними рішеннями та бездіяльністю.

Ухвалою суду від 17.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, справа призначена до судового розгляду на 13.05.2013 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідачів 1, 2, 3, 4 проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

Відповідач 5 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду направив письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив у задоволенні позову відмовити, оскільки протиправних дій чи бездіяльності при розгляді звернень позивача допущено не було.

Оскільки в судове засідання 13.05.2013 року прибули не всі особи, які беруть участь у справі, враховуючи відсутність необхідності заслухати пояснення свідка чи експерта, суд, в порядку ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

18.05.2013 року позивачем подана через канцелярію суду заява про долучення до справи додаткових доказів по справі, відвід судді та допит свідка.

В своїй заяві від 18.05.2013 року позивач просив відвести головуючого суддю від розгляду даної адміністративної справи. Щодо зазначеної заяви про відвід, слід зазначити наступне.

Частиною 3 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відвід повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.

В порушення зазначеної норми, заява про відвід подана позивачем після початку судового розгляду адміністративної справи по суті. Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні 13.05.2013 року суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідачів, ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді задоволенню не підлягає.

В заяві від 18.05.2013 року позивач просив забезпечити його обов'язкову участь у судовому розгляді з викликом його у судове засідання.

Суд зазначає, що 13.05.2013 року, після заслуховування пояснень позивача та представників позивача та відповідачів, в порядку ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження. Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено проведення судових засідань під час розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Позивач в своїй заяві від 18.05.2013 року просить викликати свідка, який, на думку позивача, може підтвердити неодноразову звернення позивача до Генеральної прокуратури. Слід зазначити, що неодноразові звернення позивача до прокуратури не заперечуються відповідачами, а тому підстав для виклику свідка для дачі пояснень з приводу наведених вище обставин не вбачається. Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні 13.05.2013 року судом з'ясувалось чи мають сторони заяви чи клопотання, зокрема, це стосувалось і клопотань про виклик свідків. Клопотання про виклик свідків сторонами не заявлено.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

До Генеральної прокуратури України з березня 2007 року неодноразово надходили звернення ОСОБА_1 щодо розслідування обставин надання статусу учасника бойових дій працівникам МВС України, які були відряджені до Косово у жовтні 2005 року та з інших питань.

Зокрема, у своїх заявах ОСОБА_1 просив провести перевірку з приводу зловживання службовим становищем окремими керівниками МВС України при визнанні учасниками бойових дій та порушити кримінальну справу за вказаним фактом.

Перші заяви ОСОБА_1 датовані 31.03.2007 року і 12.06.2007 року приєднано до матеріалів кримінальної справи № 49-2115 для перевірки наведених у заявах доводів слідчим шляхом.

Вказану кримінальну справу порушено 16.10.2006 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України за службових повноважень службовими особами МВС України при нагородженні відзнакою МВС України «Вогнепальна зброя» за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 365 Кримінального кодексу України.

Під час проведення досудового слідства старший слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України викликав ОСОБА_1 для надання письмових показань по суті його заяв, але останній відмовився їх надати.

За таких обставин 14.08.2007 року слідчим винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи стосовно командирів спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 за фактами внесення в довідки неправдивих відомостей щодо участі працівників МВС України у миротворчих операціях в Косово за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого статті 366 Кримінального кодексу України, про що було повідомлено заявника.

Не погодившись з рішенням про відмову в порушенні кримінальної справи ОСОБА_1 24.10.2011 року подав до Генеральної прокуратури України скаргу, в якій просив додатково перевірити факт завдання матеріальної шкоди шляхом розтрати коштів на закордонне відрядження делегації МВС України у жовтні 2005 року до Косово та визнати його потерпілим у цій справі.

За вказаною скаргою ОСОБА_1 12.01.2012 року постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.08.2007 року скасовано, оскільки залишись не з'ясованими у повному обсязі фактичні обставини прийняття Комісією рішень про визнання учасниками бойових дій службових осіб МВС України, які перебували у Косово у 2005-2006 роках, не допитано усіх командирів спеціального миротворчого підрозділу МВС України.

У зв'язку із скасуванням зазначеної постанови, матеріали, які стосувались наведених у заяві доводів виділено в окреме провадження з порушенням кримінальної справи № 49-3379.

За вказівкою Генерального прокурора України 07.07.2012 року кримінальну справу для подальшого розслідування передано до прокуратури міста Києва.

Слідчим прокуратури міста Києва 08.11.2012 року матеріали кримінальної справи №49-3379 направлено до Голосіївського районного суду міста Києва для вирішення питання про її закриття у зв'язку із закінченням строків давності.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.11.2012 року відмовлено у задоволенні постанови слідчого про закриття кримінальної справи.

З огляду на введення в дію нового Кримінально - процесуального кодексу України матеріали зареєстровано в ЄРДР, як кримінальне провадження № 42013110000000010, яке за результатами досудового розслідування 27.03.2013 року закрито слідчим прокуратури за пунктом 2 статті 284 Кримінально-процесуального кодексу України.

Упродовж розслідування заявник ОСОБА_1 потерпілим не визнався, оскільки йому не заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди внаслідок дій службових осіб МВС України при наданні статусу учасників бойових дій.

У ході перевірки цих звернень у кримінальній справ слідчому надавались вказівки, незаконні постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи скасовувались. За результатами розгляду звернень заявника службовими особами Генеральної прокуратури України було надано обґрунтовані відповіді.

Таким чином, перевірка питань, викладених заявником у скаргах, здійснювалася службовими особами Генеральної прокуратури України лише у порядку, встановленому Кримінально-процесуальному кодексі України.

Позивач посилається на порушення посадовими особами Генеральної прокуратури положень Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду звернень позивача.

Проте, звернення позивача стосувались дій та рішень слідчих при розгляді заяв та повідомлень позивача про вчинення злочинів. Вказані заяви, скарги та повідомлення розглядались в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Суд звертає увагу, що статтею 12 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що дія зазначеного Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним законодавством.

За таких обставин, посилання позивача на порушення відповідачами положень Закону «Про звернення громадян» є необґрунтованими та безпідставними.

Позивач посилається на порушення посадовими особами Генеральної прокуратури ст. 21 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст. 21 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нагляд за додержанням і правильним застосуванням цього Закону усіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Проте, позивачем не конкретизовано, не зазначено та не подано доказів, які б могли давати підстави вважати, що Генеральним прокурором і підпорядкованими йому прокурорами допущені протиправні дії, бездіяльність чи прийняті протиправні рішення в частині виконання обов'язку щодо нагляду за додержанням і правильним застосуванням Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Щодо позовних вимог про забезпечення особистого прийому позивача Генеральним прокурором України, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Порядок прийому громадян у Генеральній прокуратурі України врегульовано «Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» та змінами до затвердженими наказами Генерального прокурора України № 9гн від 21.06.2011 та № 9гн-1 від 05.12.2012 року відповідно, а також графіком прийому громадян керівництвом Генеральної прокуратури України.

Згідно із встановленим порядком Генеральний прокурор України проводить прийом громадян за попереднім записом першої п'ятниці щомісяця за скаргами, у задоволенні яких відмовлено його заступниками.

Заступники Генерального прокурора України проводять прийом громадян без попереднього запису кожного дня крім вихідних зі скаргами, у задоволенні яких відмовлено керівниками підпорядкованих їм самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України.

Законодавством встановлений порядок прийому громадян керівництвом Генеральної прокуратури та Генеральним прокурором, зокрема. Суд вважає неможливим зобов'язати Генерального прокурора прийняти на особистому прийомі позивача без дотримання процедури, що передує прийому громадян Генеральним прокурором та ігноруючи визначений порядок запису на особистому прийомі. Крім того, суд звертає увагу, що позивача не позбавлено права у встановленому порядку записатись на особистий прийом до Генерального прокурора.

Позивач посилається на те, що завідувачем відділу опрацювання звернень громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Конюховим С.Д. звернення ОСОБА_1 та громадської організації «Днепропетровская русская община», членом якої є позивач, неправомірно надіслано до Генеральної прокуратури України. У зв'язку з цим просить визнати вказані дії Конюхова С.Д. протиправними, зобов'язати його на основі аналізу звернень позивача розробити та доповісти Президенту України відповідні пропозиції.

Позивач направив на ім'я Президента України звернення в яких порушувались питання незадовільного за твердженням авторів звернень, розгляду їхніх скарг Генеральною прокуратурою України, неправомірних дій працівників прокуратури, у тому числі першого заступника Генерального прокурора України Р.Кузьміна, неналежного розслідування кримінальної справи щодо незаконного, на думку заявників, присвоєння окремим працівникам правоохоронних органів статусу учасника бойових дій.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» обов'язок об'єктивно і вчасно розглядати звернення громадян покладений на органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань). Якщо питання, зверненні, не входять до повноважень одержувача, воно в термін не більше п'ята днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про ще повідомляється громадянину, який подав звернення (частина третя статті 7 Закону).

З урахуванням викладеного, оскільки вирішення порушених у вказаних вище зверненнях питань згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції органів прокуратури, ці звернення надіслано Адміністрацією Президента України для розгляду до Генеральної прокуратури України із супровідними листами від 7 грудня 2012 року № 22/138253-04 та від 25 січня 2013 року № 22/008583-04, про що заявників було поінформовано листами за тими ж номерами.

Слід зауважити, що повноваження Президента України, як неодноразово наголошувалося у рішенн5іх Конституційного Суду України 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року №19-рп/2008та ін.), визначаються виключно Конституцією України.

Згідно з пунктом 28 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Таким органом є Адміністрація Президента України, яка створена Указом Президента України від 25 лютого 2011 року № 265 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України».

Відповідно до пункту з Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 2010 року 504, основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення президентом України визначених Конституцією України повноважень. Згідно з підпунктом 20 пункту 4 вказаного Положення Адміністрація відповідно до покладених на неї завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень Громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі політичних партій, професійних спілок), підприємств установ, інших організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.

Вказані вище звернення розглянуто в установленому законодавством порядку Адміністрацією Президента України, відповіді на ці звернення підписано відповідною посадовою особою завідувачем відділу опрацювання звернень громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України С.Конюховим.

В матеріалах справи відсутні докази протиправності дій, рішень чи бездіяльності відповідача 5, а тому позовні вимоги до завідувача відділу опрацювання громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України задоволенню не підлягають.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно 600000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки суд дійшов висновку, що відповідачами не допущено протиправних дій чи бездіяльності, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко