Рішення № 31458606, 22.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5820/13 22.05.13

За позовомУкраїнського консорціуму «Екосорб»доПублічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»провизнання недійсним договору іпотеки

СуддяСташків Р.Б.

Представники від позивача:Дудник О.Є. (представник за довіреністю); Приходько І.А. (представник за довіреністю);від відповідача - Григорець В.О. (представник за довіреністю);від третьої особи -не з'явився.СУТЬ СПОРУ:

У березні 2013 року Український консорціум «Екосорб» (далі - позивач або УК «Екосорб») звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - відповідач або ПАТ «Альфа-Банк») про визнання договору іпотеки № 361/08 від 15.05.2008 (далі - Договір іпотеки), укладеного між УК «Екосорб» та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк»), недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовні вимоги мотивовані тим, що зміст Договору іпотеки суперечить статті 5 Закону України «Про іпотеку» та частині 3 статті 331 ЦК України (в редакціях норм, що діяли на момент укладання оспорюваного правочину). На обґрунтування вказаного позивач посилається на те, що предметом іпотеки за Договором іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено. Разом з тим, на момент укладання Договору іпотеки такі майнові права не могли бути предметом іпотеки. Крім того, при передачі в заставу предмета іпотеки щодо нього не було здійснено державної реєстрації права власності, що підтверджується листом Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації, та відсутністю вказівки про це в Договорі іпотеки.

ПАТ «Альфа-Банк» позов не визнало. Свої заперечення проти позову мотивувало тим, що майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, на момент укладання оспорюваного правочину могли бути предметом застави, а отже і предметом іпотеки. Зокрема, частина 7 статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачала можливість передачі в іпотеку таких майнових прав на незавершене будівництво.

Посилання позивача на те, що при передачі в заставу предмета іпотеки щодо нього не було здійснено державної реєстрації права власності не відповідає дійсності, оскільки в іпотеку передано майнові права на нерухоме майно - квартири загальною проектною площею 55995,41 кв.м., а не об'єкт незавершеного будівництва.

Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що Договір іпотеки було укладено із дотриманням всіх вимог законодавства України.

Крім того, відповідач просив відмовити в позові також на підставі пропуску позивачем строку позовної давності, про що ним було заявлене відповідне клопотання.

Позивачем 24.04.2013 надані додаткові обґрунтування своїх позовних вимог, у яких йдеться посилання на статтю 111-28 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) та постанову Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12. У названій постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що у спірний період майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, не могли бути предметом іпотеки, а така передача майнових прав суперечила статті 5 Закону України «Про іпотеку» в редакції статті, діючої у спірний період.

У наданих письмових поясненнях позивач зазначив, що до спірних правовідносин строк позовної давності не застосовується, оскільки правочин, який визнаний недійсним, вважається недійсним з моменту його укладання, а отже не породжує для сторін прав та обов'язків.

У судових засіданнях представники позивача також наголошували на тому, що позивач дізнався про порушення свого права після ухвалення Верховним Судом України постанови від 30.01.2013, у якій зазначено про незаконність передання в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено. Також просили у зв'язку із цим визнати поважними причини пропущення позовної давності та захистити порушене право позивача.

Ухвалою суду від 28.03.2013 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферді Україна Лтд» (далі - ТОВ «Ферді Україна Лтд»).

Третя особа в судові засідання не з'явилась. Пояснень на позов не подала.

У судових засіданнях 24.04.2013, 15.05.2013 оголошувались перерви до 15.05.2013 та 22.05.2013, відповідно.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, а представник відповідача проти позову заперечив з викладених вище підстав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2008 між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Ферді Україна Лтд» (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 150/08 (далі - Договір про відкриття кредитної лінії).

15.05.2008 між УК «Екосорб» (Іпотекодавець) та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк»; Іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки, відповідно до якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань ТОВ «Ферді Україна Лтд» за Договором про відкриття кредитної лінії, майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, характеристики якого наведені у пункті 3.1 цього Договору та вказане нерухоме майно, яке стане власністю Іпотекодавця після реєстрації права власності на нього відповідно до статті 331 ЦК України (далі - Предмет іпотеки).

Відповідно до пункту 3.1 Договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором є майнові права на нерухоме майно - квартири загальною проектною площею 55995,41 м.кв., що входять до складу Об'єкту, будівництво яких не завершене та які стануть власністю Іпотекодавця після завершення будівництва.

Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних договорів, копією статуту ПАТ «Альфа-Банк» (щодо правонаступництва).

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що при укладені опорюваного правочину сторонами не було дотримано вимог закону, що діяв у той період, а саме положень статті 5 Закону України «Про іпотеку» та частини 3 статті 331 ЦК України, а тому Договір іпотеки має бути визнаний недійсним на підставі статті 215 ЦК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи з даних норм, правочин може бути визнаний недійсним, якщо саме в момент вчинення такого правочину, його умови будуть суперечити діючим на той час актам цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Отже, можливість укладання договорів щодо об'єкта незавершеного будівництва була передбачена ЦК України.

Водночас, відповідно до частин 1, 3 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції статті, що діяла на момент укладання Договору іпотеки) було встановлено, що предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва врегульовані у статті 16 цього Закону.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, що діяла у період з моменту прийняття цього Закону і до 14.01.2006) було передбачено, що іпотека об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій виконується будівництво, або шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, право власності іпотекодавця на яке виникне в майбутньому.

Законом України від 15.12.2005 № 3201-IV частину 2 статті 16 Закону України «Про іпотеку» було викладено у іншій редакції, відповідно до якої передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва. (Дана редакція діяла у період з 14.01.2006 до 14.01.2009).

Таким чином, на момент укладання оспорюваного договору передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснювалась виключно шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, а не самого об'єкту незавершеного будівництва чи майнових прав на нього.

Лише з 14.01.2009 після внесення змін до частини 2 статті 16 Закону України «Про іпотеку» Законом України № 800-VI від 25 грудня 2008 року стало можливим передавати в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на нього.

Відтак, при укладені Договору іпотеки не були враховані вимоги частини 2 статті 16 Закону України «Про іпотеку» у діючій на той час редакції, яка є спеціальною нормою, та були передані/прийняті в іпотеку не права на земельну ділянку, на якій розташований спірний об'єкт незавершеного будівництва, а майнові права на цей об'єкт нерухомість, будівництво якої не завершено. Такі майнові права відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції яка діяла на момент укладання Договору іпотеки) не могли бути предметом іпотеки.

Поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у діючій на момент укладання оспорюваного правочину редакції Закону України «Про іпотеку» були відсутні.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва стало можливим передавати лише після внесення змін до частини 2 статті 5, частини 2 статті 16 Закону України «Про іпотеку» на підставі Закону України від 25.12.2008 № 800-VI.

Верховний Суд України у своїх постановах від 30.01.2013 (у справі за позовом фізичних осіб до ТОВ «Екобуд», ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» про визнання договору іпотеки майнових прав частково недійсним та зобов'язання вчинити певні дії) та від 17.04.2013 (у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до фізичних осіб, ТОВ «Корпорація «Райагробуд», виконавчого комітету Черкаської міської ради, КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання договору недійсним, скасування рішення про оформлення права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом фізичних осіб до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору іпотеки недійсним, а також за позовами фізичних осіб, ПП «Агрохімзахист» до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору іпотеки недійсним) висловив позицію про те, що до внесення змін до Закону України «Про іпотеку» згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», майнові права на об'єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.

Дані постанови Верховного Суду України прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 583 ЦК України, частини 2 статті 5 Закону України «Про іпотеку», статей 1, 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», а також незастосування останнього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Тому, згідно з частиною 1 статті 111-28 ГПК України, судом застосовуються положення частини 2 статті 5 Закону України «Про іпотеку», статей 1, 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» у відповідності із даними рішеннями Верховного Суду України.

Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», на який посилається відповідач, встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Відтак, предметом правового регулювання цього Закону є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений 05.05.2008 між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Ферді Україна Лтд» (про це наголошується Верховним Судом України у вище зазначеній постанові від 17.04.2013).

Виходячи з вищевикладеного, при укладенні оспорюваного Договору іпотеки сторонами не було дотримано вимог частини 2 статті 5 та частини 2 статті 16 Закону України «Про іпотеку» у діючих на той час редакціях, що відповідно до положень частини 1 статті 203, частин 1, 3 статті 215 ЦК України є підставою для визнання цього Договору іпотеки недійсним.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З пояснень представників позивача вбачається, що останній дізнався про порушення свого права після ухвалення Верховним Судом України вищевказаної постанови від 30.01.2013, у якій зазначено про незаконність передання в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено. Також просив у зв'язку із цим визнати поважними причини пропуску позовної давності та захистити його порушене право.

Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на положення частини 1 статті 111-28 ГПК України (яка набрала законної сили 30.07.2010), та після введення якої відповідні рішення Верховного Суду України стали обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України, суд визнає поважними причини пропущення позивачем строку позовної давності, а тому порушене право підлягає захисту.

Відтак, позов підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки № 361/08 від 15.05.2008, укладений між Українським консорціумом «Екосорб» та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01025, м. Київ, вул. Десятина, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) на користь Українського консорціуму «Екосорб» (03170, м. Київ, вул. Р. Ролана, 7, ідентифікаційний код 02023732) 1147 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2013

СуддяСташків Р.Б.