Ухвала суду № 31456125, 28.05.2013, Варвинський районний суд Чернігівської області

КОПІЯ Справа № 731/301/13-ц

Провадження № 4-с/731/1/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року смт. Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Павлова В.Г.,

секретаря Петренко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2013 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 щодо ухвалення останнім постанов про відкриття виконавчого провадження № 35458528 та накладення арешту на майно боржника від 13.02.2013 року /а.с.1-3/.

Скаржник, в обґрунтування необхідності скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стверджує про відсутність у державного виконавця підстав для її ухвалення з огляду на невідповідність виконавчого листа № 2504/591/12 від 10.08.2012 року вимогам ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме відсутності відомостей про ідентифікаційний номер та місце роботи боржника. За відсутності вказаних відомостей у виконавчому документі державний виконавець повинен був би відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Безпідставність постанови про накладення арешту на майно боржника мотивована тим, що державний виконавець, в порушення п.7.5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, не встановивши його місця роботи та розміру заробітної плати, визначив розмір заборгованості та наклав арешт на все належне ОСОБА_1 майно.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, проте був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи /а.с.31/, завчасно подав до канцелярії Варвинського районного суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, що узгоджується з вимогами ч.2 ст.158 ЦПК України /а.с.45/.

Головний державний виконавець відділу ДВС Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило /а.с.26/.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ст.197 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з виконавчим провадженням № 35458528, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подана скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи № 2504/591/12 встановлено, що заочним рішенням Варвинського районного суду від 10.08.2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволені частково. Стягнено з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі однієї третьої частини усіх його доходів щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 7 червня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

На підставі даного рішення, 11.09.2012 року Варвинським районним судом видано виконавчий лист по справі № 2504/591/12 (провадження № 2/2504/119/12), який поданий стягувачем ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві МУЮ України для виконання.

Положеннями ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Закону України "Про виконавче провадження".

29 листопада 2012 року головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанні виконавчого листа № 2504/591/12, виданого 11.09.2012 року Варвинським районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі однієї третьої частини усіх його доходів щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 7 червня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначається, зокрема, місце проживання чи перебування боржника, індивідуальний ідентифікаційний номер боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, місце роботи боржника (для фізичних осіб).

З досліджених матеріалів справи, зокрема виконавчого листа № 2504/591/12 від 10.08.2012 року, встановлено відсутність у ньому зазначеного індивідуального ідентифікаційного номера боржника. Проте дана обставина не може бути визнаною судом, як зазначає заявник, підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2012 року, оскільки державний виконавець відповідно до ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», з метою захисту інтересів стягувача, має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Твердження позивача про відсутність зазначення у виконавчому листі місця його роботи, як підстава скасування постанови, не може бути взято судом до уваги, оскільки зазначення місця роботи боржника, як те передбачено ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», є іншими даними, які ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення та зазначаються тоді, коли вони відомі суду, що видав виконавчий документ.

Згідно ч.1 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавчий лист виписаний на підставі рішення суду від 10.08.2012 року, містить відомості щодо місця проживання та зареєстрованого місця проживання боржника, тобто в повному обсязі відповідає вимогам, що ставляться до виконавчого документа статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження», та об'єктивно спростовує доводи позивача щодо порушення державним виконавцем вимог ст.20 вищезазначеного Закону при відкритті виконавчого провадження.

Вищезазначені обставини свідчать про дотримання державним виконавцем вимог ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», правомірність та законність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому підстав для її скасування, суд не вбачає.

Частиною 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч.1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок накладення арешту визначено статтею 57 вищезазначеного Закону, згідно якої арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Оскільки ОСОБА_1 не виконує рішення Варвинського районного суду від 10.08.2012 року, що не заперечується останнім, внаслідок чого і виникла заборгованість по сплаті аліментів понад три місяці, державний виконавець правомірно, в межах наданих йому повноважень, виніс постанову про накладення арешту на все належне скаржнику майно та заборонив здійснювати відчуження цього майна в межах суми заборгованості по аліментах.

З огляду на вище викладене, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.02.2013 р. винесена державним виконавцем у відповідності до чинного законодавства з метою виконання виконавчого листа № 2504/591/12, виданого Варвинським районним судом 11.09.2012 року для виконання рішення суду від 10.08.2012 р. і підстав для її скасування також не вбачається.

Згідно з вимогами ч.3 ст.387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст.383,387 ЦПК України, ст.ст.18,20,57,74 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області підпис В.Г. Павлов

Копія вірна: суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області В.Г. Павлов