Постанова № 31454524, 13.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

13 травня 2013 року № 826/2950/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Маруліної Л.О., членів колегії Донця В.А., Шейко Т.І., вирішив в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Фактор»

до Державної реєстраційної служби України

про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: клопотання про розгляд справи без участі представника позивача від 09.04.2013 р., від відповідача: Гришина Наталія Вадимівна (довіреність від 04.01.2013 р. №2/10-13).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі №826/2950/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Фактор» (далі також - Позивач, ТОВ «РК Фактор») до Державної реєстраційної служби України (далі також - Відповідач, ДРС України), в якому Позивач просить:

- визнати неправомірними дії Державної реєстраційної служби України щодо ненадання відповіді на запитувані питання Товариству з обмеженою відповідальністю «РК Фактор»;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України надати відповідь по суті на запитувані питання Товариству з обмеженою відповідальністю «РК Фактор», щодо заяви від 08 січня 2013 р.

Позивачем позовні вимоги обґрунтовано невиконанням Відповідачем ст. ст.1, 4.15, 4,25 Положення «Про Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно», затвердженого 13 квітня 2012 р №181/к, основним завданням якого є розгляд заяв, скарг та пропозицій з питань державної реєстрації прав, проведення їх аналізу з метою покращання роботи системи органів державної реєстрації прав, надання роз'яснень у відповідній сфері.

В судове засідання Позивач не з'явився, представника не скерував, надіслав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність його представника та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує (письмові заперечення подано через канцелярію суду 01.04.2013 р., 18.04.2013 р.) з тих підстав, що база законодавчих актів, які регулюють питання відчуження об'єктів нерухомості, виконання рішень судів, порядок реєстрації прав на нерухоме майно є загальнодоступною, в тому числі і для Позивача. Крім того, на засіданні Кабінету Міністрів України 20.10.2011 р. прийнято рішення припинити міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади практику надання роз'яснень норм законодавства, крім випадків, передбачених законом (копію витягу протоколу №76 долучено до матеріалів справи).

Згідно з підпунктом 26 пункту 4 Положення про Державну реєстраційну службу України Укрдержреєстр, відповідно до покладених на нього завдань, організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укрдержреєстру.

Таким чином, вважає Відповідач, на заяву Позивача щодо труднощів, які виникли у Позивача з виконання судових рішень, Укрдержреєстром надано відповідь в межах повноважень.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Клопотань щодо необхідності заслуховувати свідків чи експерта до суду не надходило, а також не було заявлено в ході судового розгляду справи.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що Позивачем 08.01.2013 р. надіслано до Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно заяву з проханням роз'яснити «покрокові дії ТОВ «РК Фактор» для реєстрації прав власності та порядок відчуження майна за рішенням суду, хто саме (який реєстратор) здійснює дану реєстрацію, що для цього потрібно. Треба спочатку здійснити реєстрацію прав власності, якщо так, то яким чином. Якщо можна відчужувати майно відразу, то як саме».

Заяву Позивача обґрунтовано тим, що 07 червня 2012 року Київським районним судом м. Одеса ухвалено рішення у цивільній справі №2-7736/11 за позовною заявою ТОВ «РК Фактор» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позов задоволено, а саме:

- звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 яка належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідент. НОМЕР_1) в рахунок погашення загальної заборгованості за кредитним договором №233-11/6-08 від 21 липня 2008 року в сумі 774 583,61 грн. та застосувати засіб реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 - купівлю-продаж з застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме: з правом укладання від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом та з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю «РК Фактор» всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: з правом подання заяв та одержання довідок в бюро технічної інвентаризації, відділі земельних ресурсів, здійснення будь-яких платежів за продавця), необхідних для здійснення такого продажу, а отримані кошти від реалізації направити на погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №33-11/6-08;

- стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ТОВ «РК Фактор» судовий збір у сумі 3219,00 грн.

Оскільки, як вважає Позивач, діючим законодавством чітко не затверджено та не розтлумачено порядок реєстрації прав та порядок відчуження майна, а у Позивача виникли труднощі з виконання рішень судів, Позивач звернувся до Відповідача за роз'ясненням.

Листом від 10.02.2013 р. №30/22-13, Л-80-6 Відповідачем запропоновано Позивачу звернутися для отримання юридичної консультації з поставлених питань до адвокатів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників процесу, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Відповідно до преамбули Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами і доповненнями (далі також - Закон №1952-IV) цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Абзацом першим частини першої ст. 3 Закону №1952-IV передбачено, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав) (частина перша ст. 6 Закону №1952-IV.

Відповідно до ст. 71 Закону №1952-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав:

1) вносить в установленому порядку пропозиції щодо її формування;

2) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав;

3) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

4) здійснює керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав;

5) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор);

6) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України та покладені на нього Президентом України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №401/2011, (далі також - Положення), Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, крім інших, організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укрдержреєстру (підпункт 28 п. 4 Положення).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 р. №816 «Деякі питання Державної реєстраційної служби», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. №1114 «Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» до сфери управління Укрдержреєстру входять підприємства, а саме, Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та Державне підприємство «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень».

Отже, суд дійшов висновку, що діючим законодавством надано повноваження Державній реєстраційній службі України здійснювати розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укрдержреєстру.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РК Фактор», код ЄДРПОУ 36352420, що знаходиться за адресою: 01054, м. Київ, вул. Павлівська, 9, є юридичною особою відповідно до вимог ст. ст. 80-87 Цивільного кодексу України та не входить до сфери управління Укрдержреєстру.

Таким чином, заява Позивача від 08.01.2013 р. не підлягала розгляду по суті Відповідачем, про що повідомлено Позивача листом від 10.02.2013 р., відтак позовна вимога про визнання неправомірними дії Державної реєстраційної служби України щодо ненадання відповіді на запитувані питання Товариству з обмеженою відповідальністю «РК Фактор» не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, зміст заяви Позивача від 08.01.2013 р. свідчить про необхідність отримання юридичної консультації на поставлені питання.

Пунктами 1, 2, 6 ст. 1 Закону України 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Отже, суд приходить до висновку, що Відповідачем вірно визначено, що Позивач потребує консультації з правових питань, а тому правомірно надано пораду звернутись до адвокатів згідно з Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Щодо посилання Позивача в позовній заяві на п. п. 1, 4.15, 4.25 Положення про Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, як на підставу вчинення дій відносно надання відповіді на запитувані питання Позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затверджено наказом Державної реєстраційної служби від 19 квітня 2011 року №6-к (у редакції наказу Державної реєстраційної служби від 13 квітня 2012 року №181/к), Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є самостійним структурним підрозділом центрального апарату Державної реєстраційної служби.

Пунктом 4 Положення про Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно передбачено, що Департамент відповідно до покладених завдань, крім іншого, вивчає, аналізує та узагальнює практику роботи органів державної реєстрації прав, застосування ними чинного законодавства при проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (підпункт 4.15); здійснює прийом громадян та розгляд письмових звернень громадян, звернень та запитів народних депутатів з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до преамбули Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (із змінами і доповненнями) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно з п. 1 Інструкції про порядок розгляду звернень та організацію проведення особистого прийому громадян у Державній реєстраційній службі України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.03.2012 №350/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6 березня 2012 р. за № 369/20682, ця Інструкція розроблена згідно із Законами України «Про звернення громадян» та «Про безоплатну правову допомогу», Указом Президента України від 07 лютого 2008 року № 109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348.

Пунктом 1 Порядку особистого прийому громадян у Державній реєстраційній службі України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03 липня 2012 року № 979/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 № 1143/21454, передбачено, що цей Порядок визначає основні вимоги до організації та проведення особистого прийому громадян у Державній реєстраційній службі України (далі - Укрдержреєстр) з питань, що належать до компетенції Укрдержреєстру, в тому числі надання безоплатної первинної правової допомоги.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що Позивач є юридичною особою, не є народним депутатом, не є громадянином, то дія вищезазначених пунктів Положення про Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на Позивача не розповсюджується.

Відповідно до п.3 Положення про Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно основним завданням Департаменту є забезпечення виконання покладених на Укрдержреєстр завдань щодо реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Отже, помилковим також є висновок Позивача в позовній заяві, що основним завданням Департаменту є розгляд заяв, скарг та пропозицій з питань державної реєстрації прав, проведення їх аналізу з метою покращання роботи системи органів державної реєстрації прав, надання роз'яснень у відповідній сфері.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що свою заяву Позивач також обґрунтовує труднощами, які виникли у нього з виконання судових рішень. Проте, процесуальні питання, пов'язані з виконання судових рішень в цивільних справах, регулюються нормами розділу VI Цивільного процесуального кодексу України.

Одночасно, суд звертає увагу, що діючим законодавством врегульовано порядок вирішення питань, які поставлено перед Відповідачем, а саме, абзацом першим частини першої ст. 1 Закону №1952-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень встановлено розділом IV Закону №1952-IV.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. №703, встановлено, що цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Державної реєстраційної служби України надати відповідь по суті на запитувані питання Товариству з обмеженою відповідальністю «РК Фактор» щодо заяви від 08 січня 2013 р. слід відмовити.

Згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльності.

Враховуючи вищевказане, суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах Відповідачем доведено правомірність вчинених дій щодо розгляду заяви Позивача в частині надання поради звернутися за юридичною консультацією відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Фактор» до Державної реєстраційної служби України про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили. Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя Маруліна Л.О.

Судді Донець В.А.

Шейко Т.І.