Постанова № 31454140, 28.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15741/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Ново» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Ново» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Подільського району м. Києва, про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Де Ново» до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, за участю Прокуратури Подільського району м. Києва, про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період із 14 травня по 25 червня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 04 липня 2012 року № 231/22-511/35877574 про результати проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема, занижено податок на прибуток підприємства у загальному розмірі 108 732, 00 грн., у тому числі за періоди: за 9 місяців 2010 року - 48 023, 00 грн. (у тому числі за ІІІ квартал 2010 року - 48 023, 00 грн.), за 2010 рік - 108 732, 00 грн. (у тому числі за IV квартал 2010 року - 60 709, 00 грн.), а також завищено значення об'єкту оподаткування у загальному розмірі 5 895 627,00 грн., у тому числі за періоди: І квартал 2011 року - 3 571 449, 00 грн., ІІ квартал 2011 року - 3 905 521, 00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 4 573 923, 00 грн., ІІ- IV квартали 2011 року - 5 576 262, 00 грн., І квартал 2012 року - 5 895 627, 00 грн., чим порушено положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 25 липня 2012 року відповідачем складено податкові повідомлення-рішення: № 0002642250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 108 732, 00 грн. за основним платежем та у розмірі 27 523, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002662250, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у загальному розмірі 5 895 627, 00 грн.

За результатами розгляду скарг на вказані рішення в адміністративному (досудовому) порядку, їх залишено без змін. При цьому, рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 08 жовтня 2012 року № 6430/10/12-114 збільшено суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначену оскаржуваним рішенням № 0002662250, у зв'язку з чим 17 жовтня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення № 0004192250, яким позивачу додатково зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 5 370, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

В акті перевірки зазначено, що позивачем подано відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2011 року, внаслідок чого валові витрати за І квартал 2011 року збільшено на 15 744 311, 00 грн.

За результатами вивчення первинних документів позивача виявлено, що вказаний розмір складається з валових витрат за: І квартал 2011 року - у розмірі 7 343 181,00 грн., IV квартал 2010 року - у розмірі 1 529 833, 00 грн., ІІІ квартал 2010 року - у розмірі 3 579 955, 00 грн., 2008 рік - І півріччя 2010 року - у розмірі 3 291 342, 00 грн.

Таким чином, позивачем подано уточнюючий розрахунок за І квартал 2011 року, до складу якого включено валові витрати 2008-2009 років та І півріччя 2010 року, тобто витрати за період, за який відповідачем раніше проведено перевірку, що підтверджується актом від 13 жовтня 2010 року № 338/23-404/35877574.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - самостійно визначене платником податків у податковій декларації (у тому числі уточненому розрахунку) податкове зобов'язання вважається узгодженим від дня подання такої податкової декларації.

Якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник з урахуванням строків давності, що не перевищують 1095 днів після останнього дня граничного терміну подання декларації (стаття 15 цього Закону), та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені, з погашенням суми недоплати та штрафу у разі, якщо виявлена помилка призвела до заниження податкового зобов'язання.

Контролюючий орган за результатами проведення документальних перевірок зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо заявлені у податкових деклараціях (уточнених розрахунках) суми податкових зобов'язань за даними документальних перевірок занижені або завищені.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що виявлені контролюючим органом під час документальної перевірки помилки, що призвели до викривлення показників раніше поданих платником податків податкових декларацій, не є самостійно виявленими платником податків. Відповідно, підстави для коригування (подання уточнюючого розрахунку) показників податкової звітності за перевірені під час документальної перевірки періоди або періоди, що перевіряються, в частині виявлених порушень, у платника податків відсутні.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, під час документальної перевірки позивача за період із 25 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року за результатами якої складений акт перевірки від 13 жовтня 2010 року № 338/23-404/35877574 відповідачем не було виявлено заниження або завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, тому підстави для самостійного визначення відповідачем суми податкового зобов'язання відсутні

У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що невиявлення відповідачем ненарахованих валових витрат позивача за період із 25 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року під час перевірки за результатами якої складений акт перевірки від 13 жовтня 2010 року № 338/23-404/35877574, жодним чином не спростовує факт існування таких валових витрат у зазначеному періоді, жодним чином не позбавляло позивача права подати уточнюючий розрахунок за І квартал 2011 року у зв'язку із самостійним виявленням та виправленням помилок у тому звітному податковому періоді.

Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача законних підстав включити невраховані у минулих періодах витрати в уточнюючий розрахунок за І квартал 2011 року.

Згідно з п. 1.32 статті 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано суду першої інстанції відповідні розрахункові, платіжними та інші документи по всіх операціях і в тому числі за вказаний період. Ці документи підтверджують факт понесення позивачем витрат, які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) позивача.

А тому хибним є висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до валових витрат І квартал 2011 року витрат за 2008 рік - І півріччя 2010 року у загальному розмірі 3 291 342, 00 грн.

Крім того, як було виявлено у ході перевірки, на підставі договору оренди № 11-02/22011, укладеного 11 лютого 2011 року між позивачем та компанією KM Core Limited, до складу валових витрат включено витрати на площі, які мають здаватись в суборенду, у загальному розмірі 1 110 844, 00 грн.

Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.» Усі первинні документи за період перевірки було надано у повному обсязі та без будь-яких зауважень.

Відповідно до п. 1 статті 142 Господарського кодексу України - прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з статтями 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року - витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

На підставі зазначених положень та Плану рахунків, витрати на оренду та охорону Центру обробки даних в повному обсягу, позивач кваліфікував як адміністративні витрати, облік яких ведеться на рахунку 92 «Адміністративні витрати». Тобто ці витрати були відображені в бухгалтерському обліку в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені в повному обсязі, а саме: в 3 кв. 2010 року 611 504, 00грн.; в 4 кв. 2010 року 773 029, 00 грн.; в І кв. 2011 року 891 688, 00 грн.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення» ПК України, п. 150.1 статті 150 ПК України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками 1 кварталу 2011 р. є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат 2 календарного кварталу 2011 року.

Вищевказаною нормою ПК України встановлено, що від'ємне значення об'єкта оподаткування платника податку за підсумками 1 кварталу 2011 року підлягає включенню до витрат 2 кварталу 2011 року.

Чинним ПК України не передбачено жодних обмежень щодо включення до складу витрат (або до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування) 2 кварталу 2011 року сум від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникли за результатами минулих років та підлягали включенню до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року.

Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» № 114 від 28 лютого 2011 року - в рядку 06.6 податкової декларації відображається від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року.).

Таким чином, до рядка 06.6 податкової декларації за 2 квартал 2011 року включається значення об'єкта оподаткування, відображене в рядку 08 декларації за 1 квартал 2011 року. При цьому, відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» № 143 від 29 березня 2003 року (що діяв на момент складання декларації за 1 квартал 2011 року) - рядок 08 декларації не відокремлює від'ємне значення об'єкту оподаткування минулих років і від'ємне значення об'єкту оподаткування 1 кварталу 2011 року.

Тобто витрати позивача за 1 квартал 2011 року в розмірі 3 571 449, 00 грн. та витрати понесені в 2010 році, але враховані в першому кварталі 2011 року в розмірі 434 927, 00 грн. мають бути перенесені в повному обсязі до витрат 2 кварталу 2011 року.

Відповідно до міжнародного стандарту міжнародному стандарті ANSI/BICSI 002-2011 Data Center Design and Implementation Best Practices - Центр обробки даних, дата-центр, ЦОД (data center) - будівля, основна функція якої полягає у тому, що в ній знаходиться машинній зал та допоміжні (підсобні) приміщення».

Послуги ЦОД позивача є неподільними та не можуть надаватися частинами, саме тому, витрати на оренду приміщення та охорону ЦОД не є прямо пов'язаними з наданням послуг, оскільки є стабільними в незалежності від кількості клієнтів. Тобто затрати на оренду приміщення та охорону ЦОД залишатимуться стабільними незалежно від того буде його ефективна площа зайнята клієнтами повністю або не зайнята зовсім. Фактично необхідність оренди приміщення та охорони ЦОД викликана самим фактом його наявності, а не кількістю клієнтів.

З огляду на зазначене, позивач правомірно відносив витрати на оренду та охорону ЦОД, до складу інших витрат, визначених згідно з п.п. 138.5, 138.10 - 138.12 статті 138 ПК України, п. 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України, а не до витрат операційної діяльності.

Згідно з п. 138.5 ПК України - інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Відповідно позивач вірно відніс витрати на оренду та охорону ЦОД на звітні періоди у яких такі витрати були здійснені.

Отже, позивач правомірно включив до складу витрат 2 - 4 кварталів 2011 року, 1 кварталу 2012 року, витрати пов'язані з орендою та охороною ЦОД у загальній сумі 3 536 232 грн. ( в тому числі витрати у розмірі 1 110 844, 00 грн.).

Згідно п.п. 14.1.15 п. 14.1 статті 14 ПК України - будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності..

Виходячи з визначення терміну «будівлі», ремонт та приміщення офісу відноситься саме до «Інших основних засобів».

В матеріалах справи наявні копії Наказу № 5 від 25 грудня 2008 року та актів приймання передачі основних засобів від 30 грудня 2008 pоку, які надавались відповідачу під час перевірки. Відповідно до цих документів позивач визначив охоронну систему та пожежну сигналізацію групою основних засобів № 4 «Машини та обладнання» із зазначенням методу амортизації.

Відповідно до пп. 145.1.2 п. 145.1 статті 145 ПК України - нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Відповідно до пп. 145.1.9 п. 145.1 статті 145 ПК України - нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Згідно статті 28 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 18 травня 2000 року за № 288/4509 - метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність висновків, викладених в зазначеному акті перевірки, щодо порушення позивачем положень податкового законодавства. А тому, відповідно, протиправними є податкові повідомлення-рішення, прийняті на основі таких висновків акту перевірки.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Ново» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Ново» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Подільського району м. Києва, про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 25 липня 2012 року № 0002642250, № 0002662250 та від 17 жовтня 2012 року № 0004192250.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.