Ухвала суду № 31453279, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К/9991/10016/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2011

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012

у справі № 2а-1870/6712/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе»

до Державної податкової інспекції у м. Суми,

Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе» (надалі - позивач, ПАТ «СМНВО ім. М. В. Фрунзе») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми (надалі - відповідач 1, ДПІ у м. Суми), Головного управління Державного казначейства України в Сумській області (надалі - відповідач 2, Головне управління ДКУ в Сумській області), у якому просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0002452306/70516, від 01.09.2011 № 0002442306/70515; стягнути з Державного бюджету на користь позивача 10 145,96 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року; стягнути з Державного бюджету м. Суми на користь позивача 104,46 грн. судових витрат.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 адміністративний позов ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе» задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.09.2011 №0002452306/70516, від 01.09.2011 № 0002442306/70515; стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» 10 145,96 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року та стягнуто з Державного бюджету м. Суми на користь Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» 104,46 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Суми, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе» відмовити у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень, травень 2011 року.

За результатами перевірки складно акт від 18.08.2011 № 6249/23-620/05747991, яким зафіксовано порушення вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України у зв'язку із завищенням суми від`ємного значення різниці поточного звітного (податкового періоду) до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.22.2 декларації): березень 2011 року - на 5062,88 грн., квітень 2011 року - на 5083,08 грн.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму: квітень 2011 року - на 5062,88 грн., травень 2011 року - на 5083,08 грн.

На підставі висновків акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.09.2011: № 0002452306/70516, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року у розмірі 10 145,96 грн., у результаті порушення п пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 грн.; № 0002442306/70515, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року в сумі 10145,96 грн., в результаті порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями, та що сума податкового кредиту сформована правомірно.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або і відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми додатку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення позивачу суми від'ємного значення податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість стало, на думку ДПІ в м. Суми, включення товариством в березні та квітні 2011 року до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за нікчемними угодами.

Водночас, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.12.2011 між позивачем та TOB «Бізнес-Консалтинг Плюс» укладено договір купівлі-продажу №27/11 згідно специфікації №1 до договору.

27.05.2011 між ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» та TOB «Бізнес-консалтінг плюс» укладено додаткову угоду №1 до договору №27/11 від 30.12.2011 та позивачу надано специфікацію № 2 до договору, відповідно до якої останньому поставлено товар (рукавички спилкові краги, наушники ПШНБ, маска зварювальника, респіратор РПГ-67 «А», «В», вачеги, рукавички гумові, рукавички неопренові, окуляри Г2, Г3 газозварювальника, окуляри В2, В3 газозварювальника, респіратор пелюстка) на суму 98777,64 грн., у т.ч. податок на додану вартість 16 462,94 грн.

За результатами виконання умов вищевказаного договору та додаткової угоди TOB «Бізнес-консалтінг плюс» виписало позивачу належним чином оформлені видаткові та податкові накладні. Розрахунки, за придбаний товар, товариство здійснило у безготівковій формі, що підтверджено, наявними у справі, платіжними дорученнями. При цьому фактичне транспортування придбаного позивачем товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Доказів того, що зобов'язання за вказаним вище договором купівлі-продажу не було виконано ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» у повному обсязі, податковим органом надано не було. Факт здійснення господарських операцій та оплата їх коштами підтверджується документально.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що висновки, викладені в акті є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства та фактичних обставинах справи.

Крім того, виходячи з принципу персональної відповідальності платників податків, оплата не в повному обсязі податку на додану вартість постачальником позивача - TOB «Бізнес-консалтінг плюс» при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Така позиція суду відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність віднесення ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» сум податку на додану вартість до податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 5062,88 грн., за квітень 2011 року 5083,08 грн. та протиправність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень № 0002452306/70516 та № 0002442306/70515.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 у справі № 2а-1870/6712/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.