Ухвала суду № 31453210, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К/9991/10249/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012

у справі № 2а-1670/7713/11

за позовом Холдингової компанії «АвтоКрАЗ» у формі відкритого акціонерного товариства

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» у формі відкритого акціонерного товариства (надалі - позивач, ВАТ ХК «АвтоКрАЗ») звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області), у якому просила суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2011 № 0008672301/171, від 08.09.2011 № 0008662301/172.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 адміністративний позов ХК «АвтоКрАЗ» у формі ВАТ задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 08.09.2011 № 0008672301/171, від 08.09.2011 № 0008662301/172.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості, та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ ХК «АвтоКрАЗ» з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП «Авіст», ПП «Арона Сервіс», ПП «Алеут», ПП «Алерт Плюс», ПП «Інко», ПП «Авеланж», ПП «Саланг ТМ», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т», ПП «Агат Сервіс», ТОВ «Алівіс», ПП «Оріль», ПП «Астелікс-2007», ПП «Алькарас Плюс» за період з 01.06.2008 по 30.06.2011.

За результатами перевірки 25.08.2011 відповідачем складено акт № 6228/23-309/05808735, у якому відображено допущені ВАТ ХК «АвтоКрАЗ» порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за IV квартал 2010 року на загальну суму 18 498,00 грн.; підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, за жовтень - листопад 2010 року у сумі 3 699,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 08.09.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0008662301/172, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по податковій декларації за IV квартал 2010 року в сумі 18 498,00 грн.; № 0008672301/171, яким ВАТ ХК «АвтоКрАЗ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за жовтень 2010 року в розмірі 2 209,00 грн., по податковій декларації за листопад 2010 року в сумі 1 490,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність висновків про завищення платником податків залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, за жовтень - листопад 2010 року в сумі 3 699,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 18 498,00 грн., як і не довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.09.2011 № 0008672301/171, № 0008662301/172.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством за умови відсутності фактичного здійснення господарської операції не було.

В силу приписів підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Із аналізу зазначених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ВАТ ХК «АвтоКрАЗ» протягом жовтня - листопада 2010 року в бухгалтерському та податковому обліку відображав придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Астелікс - 2007». За наслідками здійснення даних господарських операцій позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів в сумі 18 498,00 грн. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у розмірі 3 699,00 грн.

Так, у періоді, що перевірявся ВАТ ХК «АвтоКрАЗ» здійснювало господарські операції з придбання у ПП «Астелікс-2007» товарно-матеріальних цінностей без укладення письмового договору поставки. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії податкових накладних.

При цьому, відповідачем не оспорювався той факт, що на момент видачі вищевказаних податкових накладних ПП «Астелікс - 2007» мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Виходячи з наявних в матеріалах справи письмових доказів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що отримані позивачем від ПП «Астелікс-2007» податкові накладні, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, підтверджують факт придбання ВАТ ХК «АвтоКрАЗ» протягом жовтня - листопада 2010 року товарно-матеріальних цінностей у ПП «Астелікс - 2007».

За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, позивачем до матеріалів справи надано належним чином оформлені та завірені копії: видаткових накладних та рахунків-фактур. Оплата придбаних товарно-матеріальних цінностей проведена позивачем в повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунок ПП «Астелікс-2007» у банку, що підтверджується копіями платіжних доручень. Факт отримання та оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей підтверджено також копіями сторінки журналу реєстрації виданих довіреностей, прибуткових ордерів ВАТ ХК «АвтоКрАЗ», книги обліку ввезення ТМЦ на територію підприємства.

Зазначені вище письмові докази, на переконання судів попередніх інстанцій, повністю спростовують доводи відповідача про непідтвердження позивачем реальності господарських операцій між сторонами. При цьому, варто зауважити, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що придбані товари в подальшому дійсно були використані позивачем у власній господарській діяльності, - що повністю спростовує доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що обставини, встановлені вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 у справі 1/564/10 не підтверджують доводів відповідача, оскільки в переліку підприємств, від імені яких були вчинені дії щодо підроблення первинних документів податкового обліку, ПП «Астелікс-2007» не значиться.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем зроблено не було.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в даному випадку податковий орган не довів правомірність висновків про завищення платником податків залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, за жовтень - листопад 2010 року в сумі 3 699,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 18 498,00 грн.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення від 08.09.2011 № 0008672301/171, від 08.09.2011 № 0008662301/172

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-1670/7713/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.