Ухвала суду № 31452997, 16.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2013 р. м. Київ К/9991/55756/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Моторного О. А., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства Радгосп-завод "Малоріченський" до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Державне підприємство Радгосп-завод "Малоріченський" (далі - ДП Радгосп-завод "Малоріченський") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у м. Алушті) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011 року позов ДП Радгосп-завод "Малоріченський" задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Алушті залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Алушті подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП Радгосп-завод "Малоріченський" у задоволені позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДП радгосп-завод «Малореченський» є сільськогосподарським виробником - заводом первинного виноробства, в період, який перевірявся, здійснював продаж продукції власного виробництва - виноматеріалів - на підприємства вторинного виноробства. Зазначені виноматеріали були виготовлені із винограду, який вирощував позивач.

Позивач здійснює діяльність з таких видів (ОКОНХ): 21140 вирощування плодів, ягід і винограду, 21190 - вирощування інших культур; (КВЕД): 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і пряностей.

ДПІ в м. Алушті провела планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 року по 31.03.2005 року. За результатами перевірки 20.10.2005 року був складений акт №106/23/00412719.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення чистої суми зобов'язань по податку на додану вартість по декларації №2 на суму 497562,00 грн., у тому числі за рахунок завищення чистої суми зобов'язань по ПДВ на суму 657813,00 грн., заниження чистої суми зобов'язань по ПДВ на суму 85680, 00 грн. та заниження від'ємного значення ПДВ на суму 74571, 00 грн.

Також у висновках зазначеного акту зафіксовано, що позивачем занижено податок на додану вартість по декларації №3 на суму 497562, 00 грн.

Крім того, було встановлено порушення позивачем п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про норматив та порядок відрахування в Спеціальний фонд Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними не корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями», Законів України «Про державний бюджет України на 2003 рік» та «Про державний бюджет України на 2004 рік» внаслідок чого не було нараховано та сплачено у встановлений законодавством термін дивіденди, що підлягають перерахуванню у спеціальний фонд Державного бюджету в сумі 181500, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 28.10.2005 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002582301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1075249,50 грн., з яких 497562, 00 грн. - за основним платежем, 577687,50 грн. - штрафних санкцій, а також прийнято податкове повідомлення-рішення №0002602301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з частині прибутку (доходу) у сумі 272760, 00 грн., в тому числі 181500, 00 грн. - за основним платежем, 91260, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" зупинена дія п. 7.7 ст. 7, пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно галузевого стандарту України ДСТУ 202001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості та фізико-хімічних показниках відповідають вину даного найменування та пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки відповідно до діючої нормативної документації.

Технічні умови „Виноматеріали шампанські" поширюються на шампанські виноматеріали, приготовлені з певних сортів винограду й призначені для виробництва шампанського і ігристих вин. Технічні умови „Виноматеріали коньячні" поширюються на молоді коньячні виноматеріали, приготовлені за спеціальною технологією з білих, рожевих і червоних сортів винограду і призначені для виробництва коньячного спирту.

Відповідно до пункту «в» ч. 2 ст. 3 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" не підлягають оподаткуванню вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації(передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП радгосп-завод «Малореченський» є заводом первинного виноробства і виготовляє виноматеріали, які реалізує заводам вторинного виноробства. У вартість цих виноматеріалів акцизний збір не входить. Заводи вторинного виноробства використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, а це означає, що виноматеріали, які виробляє державне підприємство радгосп-завод «Малореченський», - українська сировина, яка використовується для виробництва підакцизного товару - вина.

Пунктом 2 Постанови Верховної Ради від 12 вересня 1996 року №365/96-ВР "Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір" було передбачено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які ввійшли до вказаних у цьому пункті законів. До їх числа віднесено Закон від 7 травня 1996 року №178/96-ВР "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" (в редакції Закону від 23 березня 2000 року №1582-III із змінами і доповненнями), яким затверджено ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої відповідно до кодів товарів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), що базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Статтею 1 Закону України „Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" від 07.05.1996 року №178/96-ВР, встановлено ставки акцизного збору на вино, шампанське, коньячний спирт, нульову ставку на інші види виноградного сусла (код по гармонізованій системі опису й кодування товарів - 220430).

Статтею 2 Закону України „Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" встановлено ставки акцизного збору на виготовлені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ВЗД 220430), які реалізуються посередницьким організаціям і населенню і виноматеріали, виготовлені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використають ці виноматеріали для виробництва готової продукції , - 1 грн. за літр.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вироблені виноматеріали населенню або посередницьким організація у період, що перевірявся, позивач не реалізовував. Згідно висновку Торгової промислової палати Криму позивач виробляє виноматеріалі під кодами Гармонізованої системи опису й кодування товарів -2204298900, 2204296500, 2204299200, 2204297500, 220499500, 2204299600, 2204299800, з чого слідує, що позивач не виробляє виноматеріалів під кодом 220430. Виноматеріали, які виготовляє позивач, є лише сировиною для виробництва підакцизних товарів. Отже виноматеріал, будучи продуктом переробки сільськогосподарської продукції, реалізовувався підприємствам вторинного виноробства, що виробляли продукцію з УКТ ЗЕД 220430, в наслідок чого саме ці підприємства і сплачували акцизний збір.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що на виноматеріалі реалізовані підприємствам вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, ставка акцизного збору невстановлена, тобто в їх вартість акцизний збір не входить, отже вони не є підакцизною продукцією, що підтверджується Декретом Кабінет Міністрів України „Про акцизний збір", Законом України „Про акцизний збір н алкогольні напої й тютюнові вироби", Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996 року №365/96-ВР, Законом України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на позивача розповсюджувалась дія п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та ним обґрунтовано віднесено суми податку на додану вартість з вартості реалізованого товару до податкової декларації №2 та правомірно подано до податкового органу дві декларації по ПДВ спеціальну (окрему) і загальну декларацію по ПДВ.

Щодо податкового повідомлення-рішення №002582301/0 від 28.10.2005 року, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Згідно ст. 72 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності в 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину доходу (прибутку).

Норматив і порядок обчислення вказаної частини прибутку встановлено постановою КМУ "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" від 22 квітня 2003 року №557, згідно з пунктом 1 якої відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними некорпоратизованими, казенними підприємствами за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу).

Таким чином, базою для розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті в бюджет, є обсяг чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності.

Дивіденди нараховуються за даними Звіту про фінансові результати щокварталу і відбивають у декларації про прибуток підприємства наростаючим підсумком.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок - податок, який не змінювався протягом визначеного цим Законом терміну і справлявся з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачувався в рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених в цій статті, зокрема, в рахунок податку на прибуток підприємств.

Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначені загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), до яких відносились, зокрема, податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачувались до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 19 травня 2003 за №7866/7/15-1117, дивіденди належать до загальнообов'язкових податків і зборів і фактично є видом податку на прибуток.

Відповідно до п.1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнювався також платіж, який здійснювався державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно із правилами податкового обліку, не могло вплинути на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів не можуть встановлюватися або змінюватися іншими Законами України, окрім Законів про оподаткування, а, відповідно до ч. 2 ст. 7 цього Закону - не можуть встановлюватись Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік нові чи змінюватись існуючі податки і збори або вноситись зміни до чинного податкового законодавства.

Згідно ст. 4 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 роки» від 18.01.2001 року, на період дії цього Закону не вносяться зміни до законодавства, які можуть спричинити збільшення податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників, а статтею 17 цього Закону встановлено, що норми даного Закону є обов'язковими при розробленні і прийнятті законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що дивіденди, які сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими підприємствами, є різновидом податку на прибуток, який сплачувався позивачем у складі фіксованого сільськогосподарського податку, який не може змінюватися до 31 грудня 2009 року, тому позивач не повинен був сплачувати податок на дивіденди.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДП Радгосп-завод "Малоріченський".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко О. А. Моторний