Ухвала суду № 31452881, 16.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2013 р. м. Київ К/9991/81118/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Моторного О. А., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваяр-Крим" до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваяр-Крим" (далі - ТОВ "Ваяр-Крим") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у м. Євпаторії) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2011 року позов ТОВ "Ваяр-Крим" задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Євпаторії залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Євпаторії подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Ваяр-Крим" у задоволені позову.

ТОВ "Ваяр-Крим" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Євпаторії.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Євпаторії було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.02.2008 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки складено акт №1423/23-2/35650245 від 20.08.2010 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п. 5.1, п.п 5.2.1, п. 5.2, п.п 5.3.9, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого необґрунтовано збільшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2010 року у сумі 120002,00 грн. та у зв'язку з чим було занижено податку на прибуток у сумі 16970,00 грн.; п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість у сумі 17516, 00 грн.; п.п 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого було донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2009-2010 роки у сумі 18538,85 грн.

ДПІ в м. Євпаторії за результатами перевірки та за результатами процедури апеляційного оскарження, прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001552302/0, №0001562302/0, №0003211701/0 від 03.09.2010 року; №0001552302/1, №0001562302/1, №0003211701/1 від 29.09.2010 року; №0001552302/2, №0001562302/2, №0037541701/2 від 09.12.2010 року, якими позивачу був нарахований податок на прибуток в загальній сумі 23424,50 грн., у тому числі: основний платіж - 16970,00 грн., штрафні санкції - 6454,50 грн.; податок на додану вартість в загальній сумі 26274,00 грн., у тому числі: основний платіж - 17516,00 грн., штрафні санкції - 8758,00 грн.; та податок на доходи фізичних осіб в загальній 47293,02 грн., в тому числі: основний платіж - 15764,00 грн., штрафні санкції - 31528,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних які компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) і таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Згідно п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і, охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідач дійшов висновку про те, що до складу валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток необґрунтовано відніс витрати, які не були пов'язані з господарської діяльністю платника податку, а саме: сума нарахованого лізингового платежу по договору майнового найму (суборенди) автомобілю марки ДАФ 85 СР 430 №15/04 від 15.04.2009 року, укладеного з ПП ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладення позивачем договору найму транспортного засобу без нотаріального посвідчення та без видачі тимчасового реєстраційний талону позивачу не є порушенням Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тоді як первинна документація позивача повністю підтверджує проведення позивачем господарських операцій з предметом найму.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що Цивільний кодекс України не передбачає прямої заборони фізичній особі-підприємцю на виконання господарської діяльності укладати договір найму у простій письмовій формі згідно до ч. 1 ст. 799 Цивільного кодексу України. Вказаний договір суборенди не визнавався у судовому порядку недійсним. Виконання умов даного договору суборенди підтверджується первинними документами позивача. Крім того, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який дає поняття «господарської діяльності» не містить яких-небудь умов або посилань на інші законодавчі акти, зокрема, на Цивільний кодекс України. Отже, визнання паливно-мастильних матеріалів витрачених орендованим автомобілем, використаними не в господарській діяльності тільки тому, що договір на його оренду не був завірений нотаріально, суперечить нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.3. ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що доходом фізичних осіб є будь-який дохід з джерел на території України, одержаний платником податку або нарахований на користь від здійснення будь-яких видів діяльності, в тому числі дохід у вигляді додаткового блага.

Пунктом 1.1 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що не виник дохід, отриманий платником податку від його працедавця у вигляді вартості пального на орендований автомобіль по договору суборенди та такий дохід не повинен був включатися згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального оподатковуваного доходу того місяця, коли було списано пальне.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідачем неправомірно було здійснено донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 18538,85 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у даному випадку, формування валових витрат платника, податкового кредиту, визначення бази оподаткування з податку на доходи фізичних осіб було зроблено позивачем на підставі отриманих від контрагенту первинних документів. За таких умов факти порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкових зобов'язань: з податку на прибуток в сумі 23424,50 грн., з податку на додану вартість в сумі 26274,00 грн., з податку з доходів фізичних осіб в сумі 47293,02 грн., неправомірними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Ваяр-Крим".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко О. А. Моторний