Постанова № 31452481, 22.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 5015/3721/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМирошниченка С.В.,суддівБарицької Т.Л., Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. у справі№ 5015/3721/12 господарського суду Львівської областіза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Три Оскара", ОСОБА_5третя особаПублічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10013/0122 філії Львівського обласного управлінняпровизнання недійсним договору

за участю представників:позивача:ОСОБА_6;відповідача-1:не з'явилися;відповідача-2:не з'явилися;третьої особи:не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом та просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення кафе від 16.02.2006 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Кафе "Пасічне-2" та ОСОБА_5.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, в порушення вимог ст. 98 ЦК України та статуту, ТОВ Кафе "Пасічне-2", правонаступником якого є відповідач у справі - ТОВ "Три Оскара", уклало договір про відчуження майна без погодження загальних зборів товариства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.11.2012 р. (суддя Мороз Н.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Желік М.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

У відповідності до статуту ТОВ Кафе "Пасічне-2" в редакції, зареєстрованій 25.04.1996 р., чинній на 16.02.2006 р., учасниками вказаного товариства були ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8.

ТОВ "Три Оскара" є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов'язків ТзОВ Кафе "Пасічне-2".

16.02.2006 р. між ТОВ Кафе "Пасічне-2" та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу приміщення кафе, відповідно до умов якого ТОВ Кафе "Пасічне-2" продало, а ОСОБА_5 купила нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 94 200 грн.

Предметом спору у даній справі є дійсність такого договору.

Вважаючи відповідний договір недійсним, позивач посилається на те, що він укладений ТОВ Кафе "Пасічне-2" з перевищенням повноважень і суперечить вимогам ст. 203 ЦК України та статуту, а саме: загальні збори Товариства не надавали згоди на укладення даного договору, як того вимагають положення статуту та норми чинного законодавства.

Відповідні вимоги відхилені судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, оскільки позивачем не доведено, що оспорюваний договір на момент його укладення порушував права і охоронювані законом інтереси позивача.

Між тим, такий висновок судів є передчасним, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Однак, суди не врахували, що фактичний зміст вимог позивача був ним визначений достатньо чітко, а отже, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, мали процесуальну можливість, незалежно від запропонованої позивачем правової кваліфікації та обраного способу захисту, самостійно кваліфікувати ті правовідносини, із яких виник спір, та запропонувати позивачу той спосіб захисту, який в даному випадку забезпечив би відновлення порушеного права.

При цьому, судами не встановлено, чи порушені права позивача укладенням спірного договору, враховуючи ту обставину, що внаслідок відчуження приміщення Товариство не зможе використовувати його у своїй господарській діяльності, а позивач, в свою чергу, не буде отримувати прибутки від такої діяльності.

Крім того, судами не з'ясовано, чи відповідає процедура укладення договору вимогам ст. 98 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом.

Судами також не з'ясовано, чи виконувався спірний договір, а саме: чи здійснювалась оплата за оспорюваним договором та чи здійснювалась реєстрація права власності на спірне приміщення.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноваження, рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2012 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. та рішення господарського Львівської області від 20.11.2012 р. у справі № 5015/3721/12 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий С.В. Мирошниченко СуддіТ.Л. Барицька О.А.Кролевець