Постанова № 31447817, 30.04.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2013 р. 16 год.37 хв.Справа № 821/1026/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.03.2013 року №0000561702 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 32342,88 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8085,72 грн. та податкове повідомлення - рішення від 05.03.2013 року №0000551702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 40468,30 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10117,10 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що підставою для донарахування ФОП ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб та ПДВ є висновки податкового органу щодо нікчемності договорів поставки товару, укладених ФОП ОСОБА_3 з контрагентами - постачальниками ПП "Абсолют Тера" та ТОВ "Компанія Сервісагротрейд"), оскільки останні не мають основних фондів, складських приміщень, найманих працівників тощо, що унеможливлює підтвердити реальність здійснення ними господарських операцій, у т.ч. з ФОП ОСОБА_3 При цьому, позивач стверджує, що до перевірки було надано первинні документи, які підтверджують товарність вказаних операцій, однак податковий орган всупереч вимогам податкового законодавства не прийняв їх до уваги, а зробив висновок на підставі неналежних доказів, якими є акт перевірки контрагента позивача та наявна в податкових базах інформація, які за своїм змістом є неналежними доказами для визначення вини та відповідальності позивача внаслідок незаконних дій його контрагентів. Позивач вказує, що оскільки здійсненні господарські операції за своїм змістом відповідають цілям діяльності позивача та його контрагентів, а придбаний у контрагентів товар був використаний ФОП ОСОБА_3 безпосередньо при здійсненні його підприємницької діяльності, тому, на думку позивача, у ДПІ відсутні законні підстави для визнання недійсними показники податкової звітності позивача, які були задекларовані саме на підставі первинних документів, отриманих від ПП "Абсолют Тера" та ТОВ "Компанія Сервісагротрейд" при віднесені вартості сплаченого товару до валових витрат та за фактом сплати ПДВ у складі його вартості до податкового кредиту, що підтверджує протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що в ході перевірки ФОП ОСОБА_3 не підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентами-постачальниками ПП "Абсолют Тера" та ТОВ "Компанія Сервісагротрейд" внаслідок отримання інформації від ДПІ у м. Херсоні про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Абсолют Тера" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012 по 31.07.2012" (акт від 11.09.2012 №126/15-3/34458160), а також отримання від Переяслав-Хмельницької ОДПІ інформації про внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Компанія Сервісагротрейд", згідно яким зроблено висновок про проведення вказаними підприємствами безтоварних операцій щодо продажу товарів покупцям, у т.ч. ФОП ОСОБА_3 та стало підставою для донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у сумі 40428,60 грн. та донарахування податку на додану вартість в сумі 50585,40 грн., про що прийнято оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Херсонської міської ради 25.11.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

За даними податкового органу ФОП ОСОБА_3 здійснює види діяльності за кодами КВЕД 10.61 - виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, 23.61 - виготовлення виробів із бетону для будівництва, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пп.78.1.1 та пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п.79.1 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 08.02.2013 року №312, фахівцем ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з липень, серпень 2012 року, про що було складено акт від 21.02.2013 року №1217/17-2/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки від 21.02.2013 року №1217/17-2/НОМЕР_1).

Висновками даного акту є встановлені порушення:

1) п. 177.2 ст. 177, пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 32342,88 грн.;

2) п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження суми ПДВ у сумі 40468,33 грн., в тому числі : за липень 2012 у сумі 28675,00 грн., за серпень 2012 у сумі 11793,33 грн.

На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки, ДПІ винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000561702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 40428,60 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 32342,88 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8085,72 грн.;

- № 0000551702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50585,40 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 40468,30 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10117,10 грн.

В ході розгляду справи представниками сторін не заперечувалось, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар. Проте, спір полягає у не підтвердженні, на думку податкового органу, реальності здійснення господарської діяльності за договорами з вищевказаними контрагентами внаслідок встановлених порушень, викладених у зазначеному акті перевірки та наявної інформації з податкових баз даних.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі Податковий кодекс України).

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення позивачем ст. 14, 177 Податкового кодексу України, при формуванні складу валових витрат за наслідками спірних господарських операцій, то суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. У разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

Суд враховує, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " на дані бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 (за договором - покупець) та ПП "Абсолют Тера" (за договором - продавець) було укладено договір поставки №ДГ-07-12, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах передбачених договором по заявці передати у власність покупця товар, а покупець купує товар в асортименті, по цінам та в кількості, що вказані в додатках до договору, постачання товару здійснюється на умовах ЕХW, СРТ - місце зазначене в додатку до договору, розрахунок за отриманий товар здійснюється в безготівковій формі з відстроченням платежу на протязі 10 днів з дня поставки товару, термін дії договору до 31 грудня 2012 року. До зазначеного договору сторони уклали додаткові угоди : №1 від 16.07.2012 про поставку жита в кількості 23 тони на загальну суму 44850,00грн., в т.ч. ПДВ 7475,00 грн.; №2 від 25.07.2012 про поставку жита в кількості 63,6 тони на загальну суму 127200,00 грн., в т.ч. ПДВ 21200,00 грн.

На виконання умов даного договору ПП "Абсолют Тера" відвантажило ФОП ОСОБА_3 зазначене в додаткових угодах жито, що підтверджується видатковими накладними від 16.07.2012 року № РН-0000019 на суму 44850,00 грн., у тому числі ПДВ 7475,00 грн.; від 25.07.2012 №РН-0000024 на суму 127200,00 грн., у тому числі ПДВ 21200,00 грн.; податковими накладними від 16.07.2012 року № 19 на суму ПДВ 7475,00 грн.; від 25.07.2012 №24 на суму ПДВ 21200,00 грн.; рахунками-фактурами від 16.07.2012, 25.07.2012.

Оплата за отриманий товар здійснена в безготівковій формі та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Судом встановлено, що отриманий від ПП "Абсолют Тера" товар - жито, було перероблено на млині позивача, що підтверджується звітом про переробку продукції №17/07 від 17.07.2012 щодо переробки 23 тон жита та звітом про переробку продукції №25/07 від 25.07.2012 щодо переробки 63,6 тон жита.

Крім того, 07 серпня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 (за договором - покупець) та ТОВ "Компанія Сервісагротрейд" (за договором - продавець) було укладено договір поставки №ДГ-07/08-12, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах передбачених договором по заявці передати у власність покупця товар, а покупець купує товар в асортименті, по цінам та в кількості, що вказані в додатках до договору, постачання товару здійснюється на умовах ЕХW, СРТ - місце зазначене в додатку до договору, розрахунок за отриманий товар здійснюється в безготівковій формі з відстроченням платежу на протязі 10 днів з дня поставки товару, термін дії договору до 31 грудня 2012 року. До зазначеного договору сторони уклали додаткову угоду №1 від 07.08.2012 про поставку жита в кількості 35,38 тони на загальну суму 70760,00грн., в т.ч. ПДВ 11793,33 грн.

На виконання умов даного договору ТОВ "Компанія Сервісагротрейд" відвантажило ФОП ОСОБА_3 зазначене в додатковій угоді жито, що підтверджується видатковою накладною від 07.08.2012 року № аг-0000004 на суму 70760,00 грн., у тому числі ПДВ 11793,33 грн.; податковою накладною від 07.08.2012 року № 1 на суму ПДВ 11793,33 грн.; рахунком-фактурою від 07.08.2012; товарно-транспортною накладною 01АБ №811508 від 07.08.2012.

Оплата за отриманий товар здійснена в безготівковій формі та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Судом встановлено, що отриманий від ТОВ " Компанія Сервісагротрейд " товар - жито, було перероблено на млині позивача, що підтверджується звітом про переробку продукції №07/08 від 07.08.2012 щодо переробки 35,38 тон жита.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ПП "Абсолют Тера" та ТОВ "Компанія Сервісагротрейд" у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем пп. 177.2 ст. 177, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Суд також вважає, що висновки відповідача щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту та, відповідно, заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40468,30 грн. по взаємовідносинам позивача з контрагентами - постачальниками ґрунтуються на невірному тлумаченні податкового законодавства, що підтверджується наступним.

Згідно пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач не надав.

Доказів того, що на момент складання податкових та видаткових накладних на адресу позивача, постачальники жита ПП "Абсолют Тера" та ТОВ "Компанія Сервісагротрейд" не були зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податковим органом також не надано.

За таких підстав, висновки ДПІ щодо безтоварності господарських операцій, укладених між ФОП ОСОБА_3 та контрагентами-постачальниками : ПП "Абсолют Тера" та ТОВ "Компанія Сервісагротрейд", спростовуються приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів. Належних доказів зворотного з боку відповідача не надано.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП "Абсолют Тера" та ТОВ "Компанія Сервісагротрейд" судом не приймається до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів нікчемності договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача.

Адже, актом перевірки ПП "Абсолют Тера" встановлено, що підприємство не має основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, автотранспортних засобів, не підтверджено реальність проведення фінансово-господарської діяльності, розрахунків та обставин їх здійснення, а тому задекларувавши податкове зобов'язання за липень 2012 року по контрагенту - покупцю ФОП ОСОБА_3, підприємство фактично створило умови для ухилення від оподаткування та проводило документування господарських операцій без їх фактичного здійснення, а також відображало в податковому обліку "безтоварні" операції та як наслідок надавало послуги по формуванню "незаконного" податкового кредиту іншим об'єктам підприємницької діяльності, у т.ч. позивачу. Стосовно контрагента ТОВ "Компанія Сервісагротрейд" на сторінці 9 акту перевірки ревізором зазначено, що згідно даних ДПІ у м. Херсоні товариство знаходиться на обліку у Переяслав-Хмельницькій ОДПІ має стан " 8"- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Встановлено розбіжності між задекларованими сумами, а саме ФОП ОСОБА_3 в податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року задекларував суму податкового кредиту від товариства в сумі 11793,33 грн., в той же час товариство задекларувало податкові зобов'язання від позивача в сумі 0,0 грн. Все це стало підставою для визначення позивачу суми ПДВ за операціями в серпні 2012 року.

Отже, на підставі вищевказаних обставин щодо контрагентів позивача, податковий орган прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_3 вище переліченими первинними документами лише документував отримання від ПП "Абсолют Тера" та ТОВ "Компанія Сервісагротрейд" товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про штучне формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, які є недійсними внаслідок відсутності правових наслідків, та в результаті чого позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість та за податком з доходів фізичних осіб.

Суд вважає вказану позицію такою, що суперечить вищевикладеним нормам Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межа юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі. Доказів які б спростовували наведене не надано.

Суд зазначає, що доказів того, що зобов'язання між ФОП ОСОБА_3 та його контрагентами-постачальниками ПП "Абсолют Тера" та ТОВ "Компанія Сервісагротрейд" залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач не надав.

Відповідач також не подав жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарської операції між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення ФОП ОСОБА_3 вимог п.177.2 ст. 177, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток фізичних осіб, а тому не має підстав і для застосування відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 року №0000551702, №0000561702 на підставі висновків акту перевірки №1217/17-2/НОМЕР_1 від 21.02.2013 року, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.03.2013 року №0000551702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 40468,30 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10117,10 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.03.2013 року №0000561702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 32342,88 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8085,72 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 травня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1