Рішення № 31446602, 24.05.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2710/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.

при секретарі: Галенко А.А.

за участю представника позивача: Залізко В.С.

відповідача: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Павлоградської міської ради, про звернення стягнення, суд -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою, в подальшому уточнивши свої позовні вимоги, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Павлоградської міської ради, про звернення стягнення.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 205078 від 04.06.2007 року банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 30000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.06.2012 року. 29.07.2008 року між ПАТ КБ «Пприватбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін до кредитного договору № 205078 від 04.06.2007 року, яким було внесено зміни до п.п. 1.1, 4.1, 4.3, 4.5, 4.6 кредитного договору № 205078. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 21.08.2012 року виникла заборгованість в розмірі 29 761,27 доларів США, яка складається з наступного: 11641,98 доларів США - заборгованість за кредитом; 10925,96 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5746,33 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина); 1415,71 доларів США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04.06.2007 року було укладено договір іпотеки № 205078-1 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали в іпотеку належне їм майно, а саме: квартиру загальною площею 78 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі продажу ВВО №084440 р. №2-4139 від 25.10.2004 р. Таким чином, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх, в своїх поясненнях спирався на доводи, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав суду заперечення на позов, відповідно до змісту яких просив суд закрити провадження по зазначеній справі, так як Апеляційним судом Дніпропетровської області 21 лютого 2012 року було винесено рішення, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області, Служба у справах дітей Павлоградського міськвиконкому про звернення стягнення відмовлено. Також зазначив, що він не отримував письмової вимоги про повернення суми кредиту та звільнення житлового приміщення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, не повідомив суд про причини не явки, хоча була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Павлоградської міської ради в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при винесенні рішення просить врахувати інтереси дітей.

Сторони не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_3 та представника третьої особи Служби у справах дітей Павлоградської міської ради.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, вивчивши матеріали цивільної справи, в тому числі: фотокопію кредитного договору № 205078 від 04.06.2007 року та договору від 29.07.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 205078 від 04.06.2007 року, відповідно до змісту якого відповідач ОСОБА_2 уклав договір з позивачем та погодився на його умови, фотокопію договору іпотеки від № 205078-1 від 04.06.2007 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором, встановив наступне:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 04.06.2007 року уклали договір № 205078, відповідно до якого банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 30000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.06.2012 року. 29.07.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін до кредитного договору № 205078 від 04.06.2007 року, яким було внесено зміни до п.п. 1.1, 4.1, 4.3, 4.5, 4.6 кредитного договору № 205078.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04.06.2007 року було укладено договір іпотеки № 205078-1 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали в іпотеку належне їм майно, а саме: квартиру загальною площею 78 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі продажу ВВО №084440 р. №2-4139 від 25.10.2004 р.

Іпотечний договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 У зв'язку з посвідчення цього договору нотаріусом була також накладена заборона відчуження.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 21.08.2012 року виникла заборгованість в розмірі 29 761,27 доларів США, яка складається з наступного: 11641,98 доларів США - заборгованість за кредитом; 10925,96 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5746,33 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина); 1415,71 доларів США - штраф (процентна складова).

ПАТ КБ «Приватбанк» зверталося до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з претензійними листами, в яких зазначало про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором та попередило про можливість, у разі несплати заборгованості в добровільному порядку, вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки та звернення за захистом своїх інтересів до суду для примусового стягнення суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Матеріали справи містять докази направлення відповідачам вимоги про повернення суми кредиту та звільнення житлового приміщення (а.с. 14), а обов'язок пересвідчення у факті отримання боржником письмової вимоги на Банк не покладено. До того ж, саме звернення Банку до суду з даним позовом вже є письмовою вимогою.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» в разі невиконання зобов'язання, забезпеченою заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень статей 33, 35 цього Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Так, згідно роз'яснень, наданих у п. 42 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

У п. 43 вищезгаданої постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З 14 червня 2003 року ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до довідки про склад сім'ї від 07.12.2012 року, виданої КП «Павлограджитлосервіс», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання неповнолітньої дитини є місце проживання її батьків.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (ч. 4 цієї статті).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечував той факт, що на момент укладання договору іпотеки № 205078-1 від 04.06.2007 року малолітня дитина: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованою в квартирі АДРЕСА_1, яка стала предметом іпотеки, не була.

Щодо вимог Банку про зняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, з реєстраційного обліку у спірній квартирі, то вони підлягають задоволенню на підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Павлоградської міської ради, про звернення стягнення задовольнити в повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 205078 від 04.06.2007 року в розмірі 29 761,27 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.08.2012 року складає 237 792 (двісті тридцять сім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 57 коп. - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру № 144 загальною площею 78 кв.м, яка розташована а адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, які проживають у квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, рах. 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) судові витрати по справі, а саме: суму судового збору в розмірі по 1 349 (одна тисяча триста сорок дев'ять) грн. 92 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В. М. Бондаренко