Рішення № 31445861, 23.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

23 травня 2013 року Справа № 913/1056/13

Провадження № 11пд/913/1056/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ТЕРРА ЛЕКС", м. Луганськ

до Приватного підприємства "ТЕРРА", м. Луганськ

про визнання договору оренди недійсним

суддя Москаленко М.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Золотухіна І.В., дов. від 10.10.2012;

від відповідача - Аль-Дандан Д.А., дов. від 06.11.2012;

в судовому засіданні 22.04.2013 на підставі положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.05.2013, 11 годин 20 хвилин; в судове засідання 23.05.2013 прибули повноважні представники сторін у справі;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним укладеного сторонами у справі договору оренди нежитлового приміщення № 389 від 30.12.2011 з моменту його укладення.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення під час укладення договору положень ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки спірний правочин був укладений із дефектом волі, а саме під впливом певних обставин та під тиском з боку відповідача, який є засновником позивача у справі.

Письмовим відзивом на позовну заяву (а.с. 64 - 67) відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що оспорюваний правочин протягом тривалого часу виконувався сторонами, а також на те, що рішенням господарського суду Луганської області від 08.02.2013 у справі № 17пд/5014/2532/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013, встановлено правомірність укладення зазначеного договору оренди. Крім того, відповідач послався на недоведеність факту примушування позивача на підписання спірного договору.

В судовому засіданні 23.05.2013 позивачем у справі заявлене письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 913/1123/13 за позовом ТОВ «Юридична фірма «ТЕРРА ЛЕКС» до ПП «ТЕРРА» про тлумачення умов договору.

У задоволенні вказаного клопотання позивача слід відмовити, оскільки посилання позивача на необхідність тлумачення положень укладеного сторонами у справі договору оренди не виключає можливість оцінки відповідності вказаного правочину нормам цивільного законодавства в межах провадження у справі про визнання договору оренди недійсним.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

30.12.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ТЕРРА ЛЕКС" як орендарем та приватним підприємством "ТЕРРА" як орендодавцем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 389 (далі за текстом - договір) (а.с. 12-13), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю в тимчасове користування за плату, в порядку та на умовах, встановлених договором, нежитлове приміщення № 74, розташоване за адресою: м. Луганськ, 16-та Лінія, буд. 23, для розміщення офісу.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами. Строк оренди встановлюється до 31.12.2012 та починає обчислюватися з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання об'єкту оренди.

Згідно з актом від 30.12.2011 об'єкт договору оренди був переданий відповідачем позивачеві.

Відповідно до умов пункту 5.4 договору орендодавець має право в односторонньому порядку переглянути розмір орендної плати за договором.

Вказаний договір виконувався його сторонами: об'єкт оренди використовувався позивачем за призначенням, при цьому позивачем за користування орендованим майном сплачувалася встановлена пунктом 5.1 договору орендна плата.

30.08.2012 на адресу позивача надійшов лист відповідача від 15.08.2012 № 39, яким відповідач повідомив позивача про збільшення з 01.08.2012 місячної орендної плати за оренду орендованого приміщення до 100000 грн. 00 коп. на місяць.

Після отримання вказаного листа позивач у даній справі звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до приватного підприємства «ТЕРРА» про розірвання укладеного сторонами договору оренди № 389 від 30.12.2011.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.02.2013 у справі № 17пд/5014/2532/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ТЕРРА ЛЕКС» до приватного підприємства «ТЕРРА» відмовлено.

З урахуванням викладеного вище 10.04.2013 позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання укладеного сторонами у справі договору оренди № 389 від 30.12.2011 недійсним з моменту укладення.

В обґрунтування доводів про фактичний примус з боку відповідача до укладення спірного договору позивач послався на те, що один із засновників позивача Медяник В.Ю. є генеральним директором відповідача у справі та має можливість впливу на волевиявлення позивача.

Документального підтвердження впливу відповідача на волевиявлення позивача (листів або будь-яких інших письмових доказів) позивач під час судового розгляду справи не надав.

Відповідно до положень пункту 5.1 статуту позивача учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ТЕРРА ЛЕКС» з частками у розмірі 50% є громадяни України Медяник Володимир Юрійович та Готін Олександр Миколайович.

Таким чином, обидва учасники позивача володіють рівними частками у статутному капіталі товариства та жоден з них не може здійснювати фактичний вплив на рішення органів управління товариством шляхом примусу.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, щодо того, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Укладаючи 30.12.2011 договір оренди приміщення № 389 з відповідачем, уповноважена особа позивача підписала даний договір в редакції п. 5.4, в якому встановлене право відповідача самостійно в односторонньому порядку переглядати розмір орендної плати.

В обґрунтування доводів про фактичний примус з боку відповідача до укладення спірного договору позивач послався на те, що один із засновників позивача Медяник В.Ю. є генеральним директором відповідача у справі та має можливість впливу на волевиявлення позивача.

Документального підтвердження впливу відповідача на волевиявлення позивача (листів або будь-яких інших письмових доказів) позивач під час судового розгляду справи не надав.

Судом встановлено, що обидва учасники позивача (громадяни України Медяник Володимир Юрійович та Готін Олександр Миколайович) володіють рівними частками у статутному капіталі товариства та жоден з них не може здійснювати фактичний вплив на рішення органів управління товариством шляхом примусу.

До того ж, твердження позивача про ймовірний вплив на позивача громадянина України Медяника В.Ю. як генерального директора відповідача у справі не може бути враховане судом, оскільки ПП «ТЕРРА» є самостійною юридичною особою та не відповідає за дії фізичних осіб, які є її засновниками.

Однією із загальних засад цивільного законодавства відповідно до положень ст. 3 Цивільного кодексу України є свобода договору.

Сторонами у даній справі на власний розсуд визначено умови договору, які включені до його тексту (зокрема, пункт 5.4).

Спірний договір підписаний повноважними представниками сторін у справі та скріплений їх печатками.

Після укладення договір оренди належним чином виконувався його сторонами, а саме позивач користувався наданим йому в оренду майном та сплачував відповідну орендну плату.

Матеріали справи свідчать, що до суду з позовом про визнання укладеного сторонами у справі договору оренди недійсним позивач звернувся після набрання законної сили рішенням господарського суду Луганської області від 08.02.2013 у справі № 17пд/5014/2532/2012, яким було відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ТЕРРА ЛЕКС» до приватного підприємства «ТЕРРА» про розірвання вказаного договору оренди.

Під час розгляду судом спору у справі № 17пд/5014/2532/2012 про розірвання укладеного сторонами у справі договору оренди позивач не посилався на будь-який примус з боку відповідача в момент укладення договору.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивачем у справі взагалі не доведено факту порушення вимог закону під час укладення спірного договору.

З урахуванням викладеного вище у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі з покладенням на позивача судових витрат у справі у справі на підставі вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати за позовом покласти на позивача.

В судовому засіданні 23.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення: 28.05.2013.

Суддя М.О. Москаленко