Ухвала суду № 31445640, 23.05.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/2298/13-ц Провадження № 22-ц/795/1170/2013 Головуючий у I інстанції -Цибенко І.В. Доповідач - Позігун М. І.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Позігуна М.І.

суддів: Губар В.С., Шемець Н.В.

при секретарі: Халимон Т.Ю.

з участю: апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бондарева Ігоря Валерійовича, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2013 року, якою відмовлено в задоволенні її скарги на рішення начальника Центрального ВДВС Чернігівського міського управління юстиції Бондарева І.В., та задовольнити її скаргу в повному обсязі.

Незаконність судового рішення апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухваленням його судом з порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що державним виконавцем не виконано всі можливі та необхідні дії для виконання виконавчого провадження, а саме: не проведено розшук майна боржника; не перевірено шляхом запитів до ДПА м. Чернігова розмір доходів від діяльності двох зареєстрованих на ім'я боржника фірм. Апелянт зазначає, що боржник умисно надає державному виконавцю невірну інформацію про місце свого проживання, а державний виконавець не докладає належних зусиль до встановлення дійсного місця його проживання.

На думку ОСОБА_1, посилання суду першої інстанції на те, що начальник Центрального ВДВС Чернігівського міського управління юстиції правильно обмежився перевіркою лише викладених нею у скарзі фактів, суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження» та іншим нормативним актам.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що у старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Бабенко В.М. на виконанні перебувало зведене виконавче провадження з виконання виконавчих листів № 2-31 від 14.07.2009 року Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 55 155 грн. 90 коп. та 563 грн. 22 коп.

14.02.2013 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Центрального ВДВС Чернігівського міського управління юстиції Бондарева І.В. зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Бабенка В.М., в якій зазначала, що 12.02.2013 року державним виконавцем її було повідомлено про закриття виконавчого провадження, а на її питання щодо непроведення всіх необхідних виконавчих дій по виконавчому провадженню з метою виявлення майна боржника, не було надано чіткої відповіді. В зв'язку з викладеним просила визнати бездіяльність державного виконавця Бабенко В.М. такою, що порушує вимоги Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язати державного виконавця вжити заходів з примусового виконання рішення та повідомляти стягувача про вжиті заходи.

25.02.2013 року начальником Центрального ВДВС Чернігівського міського управління юстиції Бондаревим І.В. за результатами перевірки зведеного виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 2-31 від 14.07.2009 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 563,22 грн. та 55155,90 грн., було винесено постанову про відмову в задоволенні скарги. В постанові зазначається, що державним виконавцем Бабенко В.М. направлялись запити до Чернігівського міського центру зайнятості щодо встановлення факту перебування у них на обліку боржника, відповідно до відповіді у них на обліку він не перебуває; 13.02.2013 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1, про що був складений акт, в якому зазначається, що боржник за даною адресою не проживає та не зареєстрований, належне йому майно відсутнє, а в даній квартирі проживає ОСОБА_5; управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові надало відповідь, що дані стосовно ОСОБА_4 в системі персоніфікованого обліку (який є загальним по всій Україні) відсутні; отримана відповідь з Державної податкової служби України про не перебування на обліку ОСОБА_4 як платника податку в органах ДПС; з наданої інформації державним виконавцем було встановлено, що боржник ніде не працює, не перебуває на обліку в органах Державної податкової служби та на обліку в УПФ, тому додаткові запити до реєстраційної палати або реєстратора держадміністрації держаним виконавцем не надсилались, адже ці дані перевірені згідно обліку ДПІ та УПФУ.

Оскаржуючи до суду зазначену постанову, ОСОБА_1 в обґрунтування незаконності зазначеної постанови посилалась на незаконність дій державного виконавця та просила суд винести рішення про скасування постанови начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бондарева І.В від 25.02.2013 року про перевірку виконавчого провадження та задовольнити її скаргу на бездіяльність державного виконавця Бабенка В.М.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що начальником Центрального ВДВС Бондаревим І.В. перевірено доводи ОСОБА_1 щодо бездіяльності державного виконавця в межах заявленої скарги, а обставини, викладені в постанові від 25.02.2013 року, підтверджуються матеріалами виконавчого провадження.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Так, статтями 82 та 83 Закону України «Про виконавче провадження» визначено право сторони виконавчого провадження на оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а повноваженнями останнього при здійсненні контролю за рішеннями і діями державного виконавця під час виконання рішень не передбачено право начальника відділу на визнання бездіяльності державного виконавця, про що ставилася вимога в скарзі стягувача. Після перевірки матеріалів виконавчого провадження останній не знайшов підстав для зобов'язання державного виконавця для проведення додаткових виконавчих дій з примусового виконання рішення суду і за результатами розгляду скарги відповідно до вимог закону виніс постанову про відмову в її задоволенні.

З постанови начальника Центрального ВДВС Чернігівського міського управління юстиції Бондарева І.В. вбачається, що її винесено в межах наданих законом начальнику відділу повноважень та в межах доводів поданої скарги.

Відповідно ж до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виходячи з аналізу статті 384 ЦПК України, наявність постанови посадової особи державної виконавчої служби про відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця не є перешкодою для подання безпосередньо до суду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, а за таких обставин постановою начальника центрального ВДВС Чернігівського міського управління юстиції Бондарева І.В від 25.02.2013 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 не порушено її право на оскарження дій державного виконавця безпосередньо до суду.

Крім того, виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження», розділу VII ЦПК України, суд не наділений правом скасування постанови посадової особи державної виконавчої служби, про що заявлялася вимога в скарзі заявника, а тому розгляд судом скарги в цій частині не суперечить вимогам ст. 11 ЦПК України.

За викладених обставин, доводи апелянта в обґрунтування підстав для задоволення скарги та визнання судом неправомірними дій самого державного виконавця, за умови дотримання начальником відділу вимог законодавства під час перевірки скарги на дії державного виконавця також не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення.

Оскільки судом першої інстанції не було прийнято рішення в частині задоволення скарги ОСОБА_1 від 14.02.2013 року на бездіяльність державного виконавця Бабенка В.М., то апеляційний суд, з врахуванням положень ст. 303 ЦПК України, позбавлений права на ухвалення рішення в цій частині вимог, що може бути предметом апеляційного розгляду лише після ухвалення місцевим судом судового рішення в цій частині та оскарження його учасниками судового процесу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали суду законної сили.

Головуючий:Судді: