Ухвала суду № 31445210, 28.05.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3523/13-к

Провадження № 1-кс/206/190/13

У Х В А Л А

"28" травня 2013 р. слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

за участю прокурора Щербина С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську клопотання слідчого Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючий, зареєстрований за адресою: м. Дніпропетровськ, Тополя-2 АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 26.04.2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська, за ч.1 ст.185 КК України, до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

28 травня 2013 року слідчий Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області лейтенант міліції ОСОБА_1 звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 05.05.2013 року приблизно о 04.30 годин, знаходячись біля будинку №11-а по вул. Карагандинській в м. Дніпропетровську, побачив раніше малознайомого неповнолітнього ОСОБА_3, у якого при собі був мобільний телефон, і реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, умисно, підійшов до потерпілого ОСОБА_3, та застосовуючи відносно останнього насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, схопив ОСОБА_3 лівою рукою за шию, таким чином подавив волю потерпілого до опору, а правою рукою дістав з правої кишені джинсових брюк, одітих на ОСОБА_3, мобільний телефон марки Nokia N-8, вартістю 3000 гривень, таким чином відкрито заволодів вказаним майном і утримуючи при собі викрадене, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд, заподіявши своїми діями потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 3000 гривень.

Слідчий зазначає, що застосування більш м’яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, ніж тримання під вартою, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, не зможуть запобігти спробам підозрюваного перешкоджати здійсненню кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого та свідків, запобігти скоєнню підозрюваним інших кримінальних правопорушень та спробам переховатись від органів досудового розслідування та суду, а також забезпеченню можливості виконання процесуальних рішень.

Клопотання слідчого погодженого із прокурором прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий у судовому засіданні пояснила, що підозрюваний з’являється до органа внутрішніх справ, у зв’язку з чим його не затримували. Запобужний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним з огляду на особу підозрюваного, вчинення ним нового кримінального правопорушення безпосередньо після вироку суду, яким був звільнений від покарання з випробуванням.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він від органів досудового слідства не переховувався та не має наміру переховуватися, буде з’являтися за викликами слідчого, прокурора або суду, просив не обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Недозволені методи до нього не застосовувалися.

Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м’яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на характеризуючі дані підозрюваного, оскільки він скоїв нове кримінальне правопорушення у період іспитового строку.

Вислухавши доводи та пояснення підозрюваного, доводи прокурора та захисника, дослідивши подані матеріали, приходжу до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Судом встановлено, що 06.05.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про відкрите заволоддіння ОСОБА_2 мобільним телефоном, що належить неповнолітньому ОСОБА_3, кримінальне провадження № 12013040700001159.

27 травня 2013 року ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 276-279 Кримінального процесуального кодексу України було письмово повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Копію клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено ОСОБА_2 28.05.2013 року о 08 год. 00 хв.

У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобов’язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє про Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейський суд з прав людини слідує, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув’язнення може бути застосоване. Суд зобов’язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Врахувавши дійсні обставини справи, схиляюся та приймаю за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш м’яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, не офіційно не працевлаштований, був нещодавно засуджений вироком від 26.04.2013 року за вчинення крадіжки, що дає підстави вважати про його схильність до суспільно небезпечних протиправних вчинків.

Вказані обставини виключають об’єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов’язання.

Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов’язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу – не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.

Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини, а також те, що кримінальне правопорушення вчинено стосовно неповнолітнього, вважаю за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати. ОСОБА_2 не працює, не має інших доходів, і не в змозі самостійно внести достатню суму застави.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2013 року – 1147,00 грн. Враховуючи характеризуючи данні підозрюваного, відсутності в нього джерел доходу, вважаю, що сума у розмірі п’ятдесяти мінімальник розмірів заробітної плати, тобто 57350,00 грн. буде достатньою для внесення у якості застави. Зазначена сума підлягає внесенню на розрахунковий рахунок 37312022006709, одержувач: ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, банк одержувача ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 805012.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на особу підозрюваного та склад кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2, у разі його звільнення з-під варти під заставу вважаю за необхідне покласти наступні обов’язки із визначених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м.Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з потеррпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

5) докласти зусиль до пошуку роботи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання слідчого Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк в 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з моменту затримання, тобто з 28 травня 2013 року, по 26 липня 2013 року включно.

Визначити, що грошова сума у розмірі 57350,00 (п’ятдесят сім тисяч триста п’ятдесят) грн. є достатньою для внесення її як застави.

У разі звільнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, з-під варти під заставу, покласти на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, обов’язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м.Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з потеррпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

5) докласти зусиль до пошуку роботи.

Зазначені обов’язки діють два місяці з дня зівльнення ОСОБА_2 з-під варти.

Роз’яснити ОСОБА_2, що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов’язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням умов звільнення під заставу покласти на слідчого Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області лейтенанта міліції ОСОБА_1

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п’яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області

Слідчий суддя А.О. Сухоруков