Рішення № 31442442, 27.05.2013, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1008/6734/12

Провадження № 2/362/470/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2013 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за первісним позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним звернувся до суду з позовом, зазначивши, що 7 липня 2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № 2203310009, згідно умов якого позивач надав, а відповідач отримав кредит за програмою кредитування «Авто в кредит» строком на 72 місяці з 07.07.2008 року по 07.07.2014 року у розмірі 10 846,00 доларів США.

Позивач, на виконання вимог договору своєчасно надав відповідачеві належну за договором суму коштів, що стверджується заявою на видачу готівки від 07.07.2008 року. Проте, відповідач прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору не виконує, в наслідок чого утворилася значна заборгованість.

Враховуючи вище викладе, позивач просить суд, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 7743,82 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 61892,50 гривень, та судовий збір в сумі 618,93 гривень.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, звернувся до суду з вимогами про розірвання кредитного договору, мотивуючи свої вимоги тим, що Банком порушені всі істотні умови договору, а саме договір укладений з терміном дії до 07.07.2014 року, вимоги про його дострокове розірвання ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» не ставив, пеня нарахована з порушенням строків позовної давності. Крім того, договір укладений в іноземній валюті, на що, на його думку, банк не мав відповідних повноважень.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, подавши до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримує в повному обсязі. Зустрічний позов не визнає, про що надав письмові заперечення.

Відповідач за первісним позовом, він же позивач за зустрічним позовом, вимоги первісного позову не визнав, свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягаючи на розірванні кредитного договору.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про необхідність задоволення вимог первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову виходячи з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до положень ст.ст. 526, 530, 611, 612, ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з положень ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як встановлено в судовому засіданні 7 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» ( правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачем був укладений кредитний договір № 2203310009, згідно умов якого позивач надав, а відповідач отримав кредит за програмою кредитування «Авто в кредит» строком на 72 місяці з 07.07.2008 року по 07.07.2014 року у розмірі 10 846,00 доларів США. Процентна ставка за користування кредитом складає 13,8% річних.

Позивач на виконання взятих на себе зобов'язань. Своєчасно надав кредит, що підтверджується заявою на видачу готівки №0НС626103 від 07.07.2008 року.

Відповідно до вимог п.3.1 Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит на умовах строковості, забезпеченості, повернення та плати за його користування.

У відповідності до умов п.3.13 кредитного договору, Банк має право вимагати від позичальника достроково погасити кредит до настання остаточного строку погашення, а позичальник зобов'язується на письмову вимогу кредитора достроково погасити кредит в повному обсязі та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі і нарахування за кредитним договором, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора, але не пізніше 30 календарних днів з дня отримання такої вимоги.

Відповідно до п.10.1 Кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0.5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 12.06.2012 року складає 7 743,82 доларів США, з яких 6 456,57 доларів США, заборгованість по сумі кредиту, 1078,02 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту, 458,05 доларів США заборгованість за простроченими відсотками, 540,17 доларів США пеня за прострочення кредиту, та 283,03 доларів США пеня за прострочення відсотків.

Як стало відомо з вимоги ( а.с. 24) позивачем проінформовано відповідача про наявність заборгованості та необхідність сплати суми боргу за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, між сторонами 17 червня 2009 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 22033100009 від 07.07.2008 року про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не належним чином виконує свої обов'язки перед кредитором, чим інтересам позивача завдано матеріальну шкоду, така шкода підлягає відшкодуванню відповідачем та задоволення вимог позивача шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги в частині відшкодування витрат на оплату судового збору підлягають до задоволення, оскільки, згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтвердженні судові витрати.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходить з наступного.

Підстави для розірвання договору визначені ст.651 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Згідно з вимогами ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо іншій порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати, в тому числі, операції з валютними цінностями.

Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підлягають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі операції, як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під визначенням кошти слід розуміти гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Постановою Національного банку України від 17.07.2001 року за № 275 затверджено Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на використання окремих операцій» відповідно до якого на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. За наявності банківської ліцензії та отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до п. 5.3 вищезазначеної Постанови, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, укладаючи оскаржувані позивачем правочини відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом. Підстав для розірвання спірного кредитного договору суд не вбачає.

Що стосується, посилань позивача, на безпідставність нарахування пені то розмір пені визначений п. 10.1 кредитного договору.

У відповідності до зазначеного пункту, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених кредитним договором, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Стосовно строку позовної давності нарахування пені слід зазначити наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. При цьому зазначена норма не містить виключення або заборони щодо можливості збільшення за домовленістю сторін строку спеціальної позовної давності щодо пені, визначеної в ч. 2 ст. 258 ЦК України в один рік.

Так, згідно п. 12.7 кредитного договору до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки. Отже, пеня нарахована за період, який не суперечать нормам чинного законодавства України та умовам кредитного договору.

При укладенні спірного кредитного договору відповідачу за первісним позовом були відомі всі умови кредитного договору, в тому числі і умови передбачені п.3.13 Кредитного договору, де чітко зазначено право позивача вимагати дострокового повернення кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі і нарахування за кредитним договором, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора, але не пізніше 30 календарних днів з дня отримання такої вимоги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 509, 525,526,530,611,612,623,629, 1054 ЦК України , ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212- 215, 218, 223, 224, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 7743,82 доларів СІ І ТА. що по курсу НБУ становить 61892,50 грн., та судовий збір в сумі 618.93 грн.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.