Рішення № 3144220, 10.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.09 р. Справа № 38/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Світлотехнічний Альянс Донбасу” м. Макіївка, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк

про стягнення 235 541,64 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Постернак І.М..- представник за дов. № б/н від 11.02.2009р.

від відповідача: не з”явився

У судовому засіданні оголошувалася

перерва з 04.03.2009р.до 10.03.2009р.

згідно вимог ст. 77 ГПК України

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Світлотехнічний Альянс Донбасу” м. Макіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 221 700 грн., пені за прострочку оплати у розмірі 6 472,11 грн., 3% річних у розмірі 1348,42 грн., інфляційних у сумі 6021,11 грн., а всього 235 541,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки НХ-081427/НЮ від 05.06.2008р.

27.01.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 20.01.2009р. № 14/4-20/184, відповідно до якого Державне підприємство „Донецька залізниця” значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 01074957) як юридична особа та знаходиться за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

12.02.2009р. відповідач представив суду відзив від 10.02.2009р. № НЗТ-03/130, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає з наступних причин.

Згідно п.4.2 договору датою поставки товару вважається дата підписання накладної та акту прийому-передачі товару обома сторонами договору. Пунктом 6.3 договору зазначено, що днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної та акту прийому-передачі на отримання товару. Пунктом 8.4 договору зазначено, що підтвердженням про одержання товару покупцем є накладна та акт прийому-передачі товару, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін.

У відзиві відповідач посилається на п.28 “Положення о поставках продукції виробничо-технічного призначення”, затвердженого постановою РМ СРСР від 25.07.19988р. №888, днем виконання постачальником зобов’язань по поставці продукції вважається дата здачі продукції органу транспорту, а при здачі на складі одержувача або постачальника (виробника) – дата приймально-здавального акту або розписка в одержанні продукції.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не виконав умови п.п.6.3, 8.4 договору, не надав відповідачу оформлені належним чином акти прийому – передачі товарів. Тому факт отримання відповідачем товару на суму 221 700,00 грн. позивач не підтвердив та зобов’язання не виконав.

Відповідач повідомив, що з цієї ж причини не погоджується сплачувати пеню у розмірі 6472,11 грн., інфляційні у сумі 6021,11 грн. та 3% річних у сумі 1348,42 грн.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

25.02.2009р. відповідач надав господарському суду пояснення, в яких повідомив суду, що відповідно до п.4,5 Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.06.1996р. №99, довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором видається довіреній особі.

За договором №Д/НХ-081427/НЮ від 05.06.2008р. товар приймали довірені особи відповідача, підписували видаткові накладні про відвантаження позивачем товару на склад, візували акт прийому –передачі. Акти, які підписані тільки довіреними особами структурних підрозділів, не дійсні.

Відповідач пояснив, що за умовами п.6.3 вищезазначеного договору відлік часу для оплати товару починається з дня отримання товару, а днем отримання товару є день підписання накладної та акту прийому-передачі товару. Тобто, день отримання товару повинен підтверджуватися двома документами – накладною та актом. Позивач не надав актів оформлених належним чином та підписаних сторонами або їх уповноваженими представниками.

Таким чином, на думку відповідача, у зв’язку з відсутністю документів, передбачених договором, на підставі ст.ст. 530, 692 ЦК України зобов’язання оплати товару не настало, тому вимоги позивача передчасні.

Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

02.03.2009р. від позивача на адресу господарського суду надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 171 700 грн., інфляційні у розмірі 21 134,53 грн., пеню у розмірі 11 987,36грн., 3% річних у розмірі 3003,74 грн., яке судом розглянуте, прийняте до уваги та залучене до матеріалів справи. До клопотання надана виписка за 19.02.2009р., згідно якої підтверджена часткова оплата відповідачем отриманої продукції у сумі 50 000 грн.

Крім того, 02.03.2009р. позивач надіслав на адресу господарського суду заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив наступне.

Зобов’язання, строк (дата) виконання якого зазначено із зазначенням на подію, яке неминуче повинно наступити, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно з п.28 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою РМ СРСР від 25.07.19988р. №888, днем виконання постачальником зобов’язань по поставці продукції вважається дата здачі продукції органу транспорту або зв’язку при відвантаженні іногородньому утримувачу, а при здачі на складі утримувача або постачальника (виробника) – дата приймально- здавального акту або розписки в отриманні продукції.

На думку позивача, відповідач факт прийому товару на умовах, визначених договором визнав, але зобов’язання за цим договором частково не виконав, оплатив товар у сумі 410,300 грн., в тому числі 360 300 грн. платіжним дорученням № 1421 від 01.08.2008р.та платіжним дорученням № 206 від19.02.2009р. суму 50 000 грн., що вважає фактичним доказом визнання відповідачем виконання позивачем своїх зобов”язань за договором.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2008р. між Державним підприємством „Донецька залізниця” м. Донецьк (за договором – покупець, далі-відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Світлотехнічний Альянс Донбасу” м. Макіївка, Донецька область (за договором – постачальник, далі – позивач) було укладено договір поставки № НХ-081427/НЮ (далі - договір), предметом якого є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації №1 (додаток №1), яка є невід’ємною частиною чинного договору (п.1.1 договору).

Специфікацією №1 до договору № НХ-081427/НЮ від 05.06.2008р. сторони визначили найменування товару, ДОСТ ,ТУ У, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ та суму без ПДВ в грн. Так, загальна сума поставки складає 582 000грн. Дана специфікація є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку

Найменування продукції – світильники (п.1.2).

Строки та порядок поставки сторони визначили розділом 4 договору. Так, пунктом 4.1 встановлено, що товар повинен бути поставлений постачальником на протязі 15 календарних днів з моменту надання заявки покупцем, яка є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому –передачі товару обома сторонами договору (п.4.2). Товар постачається транспортом постачальника за його рахунок на склад покупця на умовах СРТ за правилами ІНКОТЕРМ-2000 м. Артемівськ (п.4.3).

Порядок розрахунків передбачено розділом 6 договору, а саме: покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня отримання товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника ( п.6.2) .

Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару. (п.6.3 договору).

Розділом 9 сторони визначили відповідальність сторін, а саме пунктом 9.2 визначили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність, у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

На виконання вимог договору згідно з видатковими накладними № СА-000000003 від 05.06.2008., № СА-000000004 від 18.06.2008р., № СА-000000005 від 04.07.2008р. відповідачу було поставлено товару на суму 582 000 грн.

Відповідач отримав товар, що підтверджено довіреностями до вказаних накладних серії ЯПБ № 269141 від 05.06.2008р, ЯПГ № 554672 від 18.07.2008р., ЯПБ № 269240 від 04.07.2008р., але розрахувався частково на суму 360 300 грн., що підтверджено платіжним дорученням №1421 від 01.08.2008р.

Крім того, в процесі розгляду справи відповідач сплати позивачу 50 000 грн., що підтверджено наданими суду документами.

Отже, остаточно визначившись, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми заборгованості з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог у розмірі 171 700 грн., інфляційних 21 134,53 грн., пені 11 987,36 грн., 3% річних 3003,74 грн.

Позивач неодноразово звертався з листами від 20.10.2008р. № 31/10 та від 31.10.2008р. № 33/10 до відповідача з проханням погасити існуючу заборгованість, але відповідач розрахувався частково.

До теперішнього часу відповідачем заборгованість за поставлений товар у розмірі 171 700 грн., не погашена, яку позивач просить стягнути з відповідача та проти якої, відповідач не заперечує, про що останній повідомив у судовому засіданні 04.03.2009р.

Крім того, позивач наполягає на стягненні, з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог, з відповідача пені за прострочення оплати у розмірі пені 11 987,36 грн., інфляційних у розмірі 21 134,53 грн., та 3% річних у розмірі 3003,74 грн. у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки № НХ-081427/НЮ від 05.06.2008р., специфікацію №1, видаткові накладні, довіреності розрахунок ціни позову, лист №31/10 від 20.10.2008, лист від 31.10.2008р. №33/10, клопотання про зменшення розміру позовних вимог, заперечення на відзив відповідача №31/02 від 24.02.2009р, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву № НЗТ-03/130 від 10.02.2009р., письмові пояснення від 25.02.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу частково не розрахувався за поставлений товар на суму 171 700 грн., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання ( ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як видно з розрахунку пені, наданого позивачем, сума нарахованої пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка є граничним розміру пені і може бути стягнута за прострочку виконання грошового зобов’язання та становить 11 987,36 грн. за період згідно розрахунку з 18.08.2008р. по 19.02.2009р.

Таким чином вимоги щодо стягнення пені є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 3003,74 грн. та інфляційних збитків у розмірі 21 134,53 грн., є такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом не приймаються до уваги з посиланням на таке.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що прийом товару здійснюється покупцем при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної ( залізничної накладної), податкової накладної на товар, рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість товару.

Доказів того, що товар відповідачем прийнятий не був відповідач суду не надав.

Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня отримання товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника ( п.6.2).

У випадках, не передбачених цим договором, відносини сторін регулюються нормами Цивільного, Господарського кодексів України, Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів Інкотермс 2000, Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженим постановою РМ СРСР від 25.07.1988 № 888, передбачається у п.14.9 договору.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно приписів п. 28 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою РМ СРСР від 25.07.1988 № 888, днем виконання постачальником зобов”язання по поставці продукції вважається дата передачі продукції органу транспорту або зв”язку при відвантаженні іногородньому утримувачу, а при здачі на складі утримувача або постачальника (виготовлювача) – дата приймально-здатного акта або розписка в отриманні продукції.

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

З матеріалів справи вбачається, що товар за укладеним договором було отримано відповідачем, що підтверджено видатковими накладними № СА-000000003 від 05.06.2008., № СА-000000004 від 18.06.2008р., № СА-000000005 від 04.07.2008р. та довіреностями серії ЯПБ № 269141 від 05.06.2008р, ЯПГ № 554672 від 18.07.2008р., ЯПБ № 269240 від 04.07.2008р.

Крім того, слід зазначити, що наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996р. № 193 затверджені типові форми з обліку сировини та матеріалів та введені в дію з липня 1996р., зокрема форма №М-7 “Акт про приймання матеріалів”, який застосовується для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника; складається також при прийманні матеріалів, які прибули без документів.

Доказів у підтвердження наявності розбіжностей з даними супровідних документів постачальника та того, що товар прибув без документів відповідач суду не надав.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Світлотехнічний Альянс Донбасу” м. Макіївка, Донецька область до Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 171 700 грн., пені у розмірі 11 987грн.36коп., 3% річних у розмірі 3003,74 грн. та інфляційних у розмірі 21 134,53 грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк (83001, м.Донецьк, вул..Артема, 68, р/р 2600901517249 “Державний експортно-імпортний банк України” м. Донецьк, МФО 334817, ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Світлотехнічний Альянс Донбасу” м. Макіївка, Донецька (86118, Донецька область, м. Макіївка, вул.Рибалко,16, р/р 26002169199600 у відділенні №950 АКІБ Укрсиббанк м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 35552727) заборгованість у розмірі 171 700 грн., пеню у розмірі 11 987грн.36коп., 3% річних у розмірі 3003,74 грн. та інфляційні у розмірі 21134,53 грн., держмито 2355грн.50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 10.03.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі