Рішення № 31442159, 20.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5238/13 20.05.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новація"

до: Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ"

про: стягнення 53.917,71 грн.

Суддя: Балац С.В.

Представники:

позивача: Добровольський А.В. - представник за довіреністю від 05.01.2013, б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору від 04.01.2010 № 04/10, товариство з обмеженою відповідальністю «НОВАЦІЯ» поставило, а підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" отримало товар загальною вартістю 123.996,59 грн. В подальшому відповідач повернув позивачеві частину товару на суму 2.279,17 грн., а вартість решти товару оплатив на користь останнього лише частково у сумі 75.378,65 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 46.338,77 грн.

Отже, з огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити вимоги останнього та стягнути з відповідача 53.917,71 грн., з яких: 46.338,77 грн. - основна заборгованість та 7.578,94 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2013 порушено провадження у справі № 910/5238/13, про що відповідач повідомлений судом належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення останньому поштового відправлення, яке міститься у матеріалах даної справи.

До відділу діловодства господарського суду надійшов відзив, згідно з яким відповідач проти позовної вимоги про стягнення пені заперечив, оскільки позивачем пропущено строк на звернення до суду із такою вимогою.

У судовому засіданні 20.05.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "НОВАЦІЯ", як постачальником, (далі - позивач) та підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 04.01.2010 № 04/10 (далі - Договір)

Згідно предмету Договору позивач продає, а відповідач купує і сплачує на умовах Договору продукцію (далі - товар) у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно п. 4.1 Договору ціна товару на кожну окрему партію товару вказується у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною Договору.

Розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі видаткової накладної (4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що розрахунок відповідно до п. 4.2 Договору здійснюється через 45 (сорок п'ять) календарних днів з дня отримання товару на підставі видаткової накладної.

За порушення строків оплати за поставлений товар відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару, що діяла у період, за які сплачується пеня, за кожен день прострочення (п. 6.3 Договору).

Як передбачено п. 9.2 Договору, в частині невиконання зобов'язань за Договором, останній діє до їх повного виконання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 123.996,59 грн. Зазначений факт підтверджується наступними видатковими накладними: від 06.12.2010 № 01316, від 13.12.2010 № 01332, від 10.02.2011 № 00150. Належним чином засвідчені копії згаданих видаткових накладних наявні у матеріалах даної справи.

Крім того, в матеріалах даної справи містяться належним чином засвідчені копії довіреностей виданих відповідачем особам на отримання останніми товарно-матеріальних цінностей за згаданими вище видатковими накладними.

Відповідачем було повернуто позивачеві частину товару, вартість якого складає 2.279,17 грн.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, в порушення прав позивача та умов передбачених пунктом 4.3 Договору, отриманий ним товар оплатив на користь позивача лише частково, в сумі 75.378,65 грн. Таким чином, таке неналежне виконання зобов'язань за Договором з боку відповідача призвело до виникнення в останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 46.338,77 грн.

Частиною 1 ст. 692 унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту повного погашення відповідачем перед позивачем заборгованості, сторонами даного спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, виходячи з наведених вище обставин, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягає задоволенню повністю в розмірі 46.338,77 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання за Договором, позивач, на підставі п. 6.3 Договору, заявив вимогу про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, розмір якої, згідно розрахунку позивача, становить 7.578,94 грн.

Відповідач, скориставшись своїм правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким проти вимог позивача про стягнення пені заперечив, з тієї підстави, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із зазначеною вимогою, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2. ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Виходячи з наданого позивачем розрахунку пені, останнім днем, за який розраховано вказану неустойку є: 27.07.2011. Таким чином, у розумінні п. 1 ч. 2. ст. 258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності за цією вимогою спливає 27.07.2012.

Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з відбитку штемпелю органу поштового зв'язку на конверті, позивач направив позовну заяву до Господарського суду міста Києва - 14.03.2013.

Таким чином, позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності, яка застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення пені, а тому така вимога позивача задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на підприємство з іноземною інвестицією у формі товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ".

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б; код ЄДРПОУ: 21568905, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАЦІЯ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, буд. 3-А, квартира 51; код ЄДРПОУ: 31959223, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) - 46.338,77 (сорок шість тисячі триста три тридцять вісім) грн. 77 коп. - основного боргу; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2013 року.

Суддя С.В. Балац