Рішення № 31439206, 14.05.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 116/1522/13-ц

Провадження № 2/116/1013/13

14.05.2013 року м.Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді: Буйлової С.Л.,

при секретарі: Аджиєвій А.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завданої джерелом підвищеної небезпеки - собакою породи німецька вівчарка, яка належить ОСОБА_2, у розмірі 3890 грн.

25.04.2013 року в письмовій заяві до суду позивачем було збільшено розмір позовних вимог та остаточно позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завданої джерелом підвищеної небезпеки - собакою породи німецька вівчарка, яка належить ОСОБА_2, у розмірі 7890 грн.

Крім того, 25.05.2013 року в письмовій заяві до суду позивач на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» просив повернути сплачений ним при подачі даної позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 229, 40 грн., оскільки він є інвалідом другої групи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.02.2013 року приблизно о 15 годині позивач, знаходячись у дворі свого будинку, почув голосні крики двох кіз, належних йому, які були прив'язані недалеко від двору його будинку. Біля них позивач побачив собаку без намордника. Собака вела себе агресивно та здійснила напад на цих тварин. Коли позивач разом з сусідом ОСОБА_3, озброївшись лопатою та граблями прибігли до місця події, одна коза вже лежала на землі і собака продовжувала її рвати. Інша коза згодом була виявлена на другому поверсі будівлі Добрівської сільської ради Сімферопольського району АР Крим з численними рваними ранами. У зв'язку з отриманими в наслідок зазначеної події травмами, одна коза померла, а інша потребувала лікування та згодом теж померла. Відповідач ОСОБА_2 спочатку погодилася відшкодувати, заподіяну її собакою шкоду, але потім відмовилася. Сімферопольським РВ ГУ МВС України в АР Крим листом від 01.03.2013 року повідомлено позивачу про проведення перевірки за його зверненнями від 26.02.2013 року за №1923 та від 28.02.2013 року за №1999, за результатами якої відносно ОСОБА_2 був складений адміністративний протокол за ч.2 ст.154 КУпАП. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що випадок нападу саме цією собакою не є одноразовим, крім того собака породи німецька вівчарка є джерелом підвищеної небезпеки для оточуючих. На підставі викладеного, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 7890 грн, на підтвердження цієї суми позивач додав до позовної заяви особистий розрахунок.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі по тих же підставах та просили їх задовольнити. Представник позивача в своїх поясненнях зазначила, що згідно переліку. Затвердженому постановою КМУ від 09.07.2002 року №944 до службових порід собак відносять ті породи собак, які підлягають обов'язковому страхуванню за шкоду, яка може бути спричинена третім особам. В такому випадку, утримання таких собак вважається джерелом підвищеної небезпеки. Власник джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, спричинену ним.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала по тих підставах, що не має доказів того, що саме належні їй собаки здійснили напад на кіз позивача ОСОБА_1 Крім того відповідач зазначила, що повернувшись разом з чоловіком до дому 21.02.2013 року, її дві собаки, обидві породи німецька вівчарка, знаходились на дворі без ошийників, собаки були зірвані з цепей, проте помітних ознак того, що вони на когось напали на них виявлено не було, свідків зазначеної в позовній заяві події також не має. В письмових запереченнях до суду від 07.05.2013 року відповідач ОСОБА_2 категорично заперечувала причетність її собак до викладених у позовній заяві обставин, оскільки позивач не має ніяких доказів вищезазначеного, а також не має свідків, які б підтвердили викладені ним обставини. Перевіркою дільничного ніякого складу злочину з боку ОСОБА_2, окрім зауважень щодо утримання собак, виявлено не було. За результатами огляду її собак та умов їх утримання представниками ветеринарної служби в Сімферопольському районі був складений акт №01-13/67 від 22.03.2013 року, згідно якого її собаки утримуються згідно вимог законодавства, мають реєстрацію та відповідні щеплення. Крім того, позивачем не доведено, що смерть кіз наступила в наслідок нападу на них саме належних їй собак. Що стосується відшкодування матеріальної шкоди за кормління тварин, то їх власник зобов'язаний кормити та утримувати своїх тварин. Витрати позивача щодо утримання кіз розраховані по теоретичним нормам, та не підтверджені відповідними документами, тобто на власний розсуд позивача. Крім того, також зазначила, що її собаки ніколи не вискакували з двору та не реагують на будь - які переміщення за його межами, скарг на поведінку собак не надходило. На підставі викладеного відповідач ОСОБА_2 вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд у задоволенні позивних вимог відмовити у повному обсязі

Заслухавши пояснення позивача та його представника, заперечення відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Із досліджених письмових доказів вбачається, що позивачем по справі є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Донське Сімферопольського району АР Крим (а.с.13), який згідно довідки, виданої Донською сільською радою Сімферопольського району АР Крим від 05.03.2013 року, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, має в особистому підсобному господарстві 1 корову, 2 кози, 10 курей.

Відповідно до акту від 22.02.2013 року за підписами голови Донської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, голови адміністративної комісії та позивача ОСОБА_1 було проведено зважування трупа кози, яка пала у наслідок укусів собак, належних ОСОБА_2. Вага полеглої кози (трупа) складає 42 кг (а.с.7)

Відповідно довідки ВАТ «Кримське підприємство з племінної справи та тваринництва» від 05.03.2013 року за вих.№97, рекомендована вартість для розрахунку за нанесену шкоду племінного молодняку складає по 30 грн. за 1 кг живого м'яса. (а.с.8)

Згідно повідомлення Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 01.03.2013 року за результатами перевірки за зверненнями ОСОБА_1 від 26.02.2013 року за №1923 та від 28.02.2013 року за №1999 про прийняття заходів відносно ОСОБА_2, собаки якої загризли одну козу та покусали іншу, встановлено, що у діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП, про що був складений адміністративний протокол.

Постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 25.03.2013 року встановлено, що 21.02.2013 року о 15 годині 00 хвилин собака породи «Німецька вівчарка», яка належить ОСОБА_2 перестрибнула через огорожу та загризла одну козу, другу козу покусала, кози належали ОСОБА_1, що призвело до заподіяння шкоди майну останнього. Правопорушник ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнала повністю. Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП і притягнуто її до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. з конфіскацією собаки породи «Німецька вівчарка».

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкове для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, судом встановлено, що вказана подія сталася з вини собаки породи «Німецька вівчарка», яка належить ОСОБА_2

З пояснень відповідача ОСОБА_2 убачається, що штраф в розмірі 51 гривня нею сплачений в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник зазначили, що напад собак, які належать відповідачу ОСОБА_2, на кіз вже мав місце раніше.

Даний факт не був спростований відповідачем ОСОБА_2 та підтверджується розпискою, згідно з якою ОСОБА_2 передала суму в розмірі 300 грн. в рахунок компенсації за покусану її собаками козу.

При вирішенні питання про особу, яка повинна відшкодовувати позивачеві шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, та обсягу відповідальності суд виходить з наступного.

Згідно документів, наданих КРВ Всеукраїнського Громадського Об'єднання «Українська Кінологична Федерація», ОСОБА_2 є власником німецької вівчарки по кличці «UL DANA», родословне свідоцтво №UKU.0005794, ІНФОРМАЦІЯ_5, та німецької вівчарки по кличці «ЧЕРРІ», родословне свідоцтво №0666.10, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 30.12.2009 року органами місцевого самоврядування встановлюються Правила утримання домашніх тварин.

Рішенням виконавчого комітету Донської сільської ради Сімферопольського району АР Крим від 25.11.2010 року №11.14 затверджені Правила утримання тварин в населених пунктах Донської сільської ради Сімферопольського району АР Крим.

Відповідно до п.3.а вказаних правил, власники собак, котів та хижих тварин зобов'язані тримати собак на прив'язі та спускати їх з прив'язі лише в закритих дворах, які виключають можливість втечі.

Додатком № 1 до Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 02.06.2009 р. № 264 собаку породи «Німецька вівчарка» віднесено до порід собак, визнаних як потенційно небезпечні.

Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України №944 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам» від 09.07.2002 року, до переліку порід собак, відповідальність власників яких підлягає обов'язковому страхуванню за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам, входить порода собак «Німецька вівчарка».

В супереч Правил утримання тварин в населених пунктах Донської сільської ради Сімферопольського району АР Крим з наданих позивачем фотокарток убачається, що собаки порода «Німецька вівчарка» утримуються відповідачем ОСОБА_2 на дворі не на прив'язі, крім того двір огорожений сіткою рабиця висотою трохи більше метра, що не виключає можливість втечі собак.

Отже, виходячи з наведеного, відповідачем порушено правила утримання належних їй собак, яке виражене у триманні собак не на прив'язі та незабезпеченням неможливості їх виходу за межі території двору.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування у повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст.180 ЦК України тварина є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, установлених законом.

Згідно з ч.4 ст.12 Закону України від 21.02.2006 року №3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження», який набрав чинності 29.03.2006 року, шкода, заподіяна особі чи майну фізичної особи, а також шкода заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на наведене суд доходить висновку,що майнову шкоду позивачу завдано джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, виходячи з наведеного, в наслідок загибелі належної позивачу кози та травмуванням іншої кози, яка в подальшому також загинула, позивачу спричинено майнову шкоду в зв'язку зі втратою тварин.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно 4.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки, утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вирішуючи питання в частині відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з утриманням (кормлінням) тварин у розмірі 2200 грн. та відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з недоотриманих продуктів козівництва (молока), у розмірі 1800 грн., суд по-перше виходить з того, що утримання домашніх тварин є обов'язком їх власника, а по-друге, позивачем в супереч вимогам ст.ст. 57-60 ЦПК України не надано жодних доказів на підтвердження позовних вимог в цій частині, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1890 грн. (з розрахунку: 1260 + 630 = 1890, де 1260 - вартість полеглої кози, 630 - 50% вартості травмованої кози). Доданий позивачем до позовної заяви розрахунок вищевказаної суми приймається судом до уваги як письмовий доказ по справі на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

15.05.2013 року в письмові заяві до суду позивач ОСОБА_1 просив повернути йому судовий збір, сплачений при поданні заяви до суду, оскільки він є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням №188, виданим на ім'я ОСОБА_1, згідно якого він є інвалідом другої групи.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди другої групи.

За таких обставин, позивачу підлягає поверненню судовий збір у сумі 229грн.40коп.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Тому, на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір 229,40 грн.

На підставі ст.ст.22, 180, 1166, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 61, 88, 197, 209, 212, 214, 215, 294 ЦПК України, п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 1890 (одна тисяча вісімсот дев'яносто) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути ОСОБА_1, проживаючому за адресою: АДРЕСА_3, судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп., сплачений згідно квитанції № 154 від 13 березня 2013 року на р/рахунок № 31216206700002, МФО 824026, ЄДРПОУ 38040558, банк ГУ ДКСУ в АРК, м.Сімферополь, отримувач: Державний бюджет м.Сімферополь, 22030001, у філії КРУ АТ «Ощадбанк» України.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 229грн.40коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: