Ухвала суду № 31438207, 27.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1687/13 27.05.2013 27.05.2013 27.05.2013

Провадження №22-ц/784/1595/13 Головуюча суду 1 інстанції - Ротар М.М.

Категорія 55 Суддя - доповідач апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

27 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Шолох З.Л.,

суддів - Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Суслик Є.М.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" (далі - ТОВ "АВТО ПРОСТО")

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "АВТО ПРОСТО" про захист прав споживача,

встановила:

12 грудня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ "АВТО ПРОСТО" про визнання угоди недійсною та стягнення сплачених нею за угодою 9 477 грн. 48 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 20 жовтня 2009 року з ТОВ "АВТО ПРОСТО" уклала угоду № 304303 з Додатками № 1 та № 2 з метою придбання автомобіля марки ЗАЗ Славута, вартістю 39 710 грн., через систему придбання в групах АвтоТак.

На виконання умов вказаної угоди сплатила 26 463 грн. 88 коп. та двічі отримувала право на отримання автомобіля, однак автомобіль не отримала.

На вимогу про повернення коштів, відповідач на її банківський рахунок перерахував частину сплачених коштів в сумі 16 986 грн. 40 коп.

Позивачка зазначала, що умови угоди є незрозумілими, несправедливими та вказана угода не відповідає вимогам ст.ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", якою заборонена нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману, зокрема така, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем.

Крім того, вказувала, що відповідач під час укладання угоди не мав ліцензії на вчинення даного виду діяльності, яка за своїм змістом має ознаки фінансових послуг.

Посилаючись на нікчемність вказаної угоди та змінюючи підставу позову, позивачка просила застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з відповідача на її користь 9 477 грн. 48 коп. неповернутих коштів.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 березня 2012 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання угоди недійсною.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався на його безпідставність.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ТОВ "АВТО ПРОСТО" на користь ОСОБА_3 9 477 грн. 48 коп. та на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ "АВТО ПРОСТО", посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов висновку, що укладена угода порушує права позивачки, як споживача, внаслідок здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики та її умови є несправедливими по відношенню до ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи й відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, вказаний Закон встановив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ "АВТО ПРОСТО" укладено угоду № 304303 з Додатками №1 та № 2, предметом якої було надання послуги учаснику на придбання автомобіля за системою придбання в групах Автотак.

Згідно додатку № 1 до вказаної Угоди, ОСОБА_3 отримала право на придбання автомобіля марки ЗАЗ Славута, моделі 110308, за ціною 39 710 грн. 00 коп. (а.с. 9-13).

Між тим, в угоді та додатках до неї не вказані підприємство, з яким ТОВ "АВТО ПРОСТО" укладено договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер та/або дистриб'ютор, а також інші основні характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.

Із ст. 3 Угоди вбачається, що зобов'язання відповідача зводяться до організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур.

Згідно ст. 5 цієї Угоди учасник зобов'язується виконувати зобов'язання, передбачені Угодою, в порядку та строки, визначені угодою.

В той же час, статтею 7 визначено, що угода діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених угодою.

Відповідно до наявних у справі квитанції на виконання вищевказаної угоди ОСОБА_3 сплачено відповідачу 26 463 грн. 88 коп. та вона двічі отримувала право на отримання автомобіля, але так автомобіль і не отримала ( а.с.16-21, 42-48).

На думку колегії суддів, умови укладеної Угоди порушують права позивачки, як споживача, оскільки здійснені нею виплати не створюють для відповідача будь-яких обов'язків.

ТОВ "АВТО ПРОСТО" покладає на учасників системи придбання автомобілів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди.

Зі змісту статті 4 додатку № 2 до угоди № 304303 від 20 жовтня 2009 року вбачається, що ТОВ "АВТО ПРОСТО" щомісячно самостійно організовує та проводить перший Асигнаційний акт, а право на отримання позивачкою автомобіля залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи.

При цьому, відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків.

Посилаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, у статті 6 додатку № 2 відповідач зобов'язує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише, якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

На порушення вимог п. п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" про заборону, як таких, що вводять в оману пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, ТОВ "АВТО ПРОСТО", згідно ст. 7 додатку № 2 залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного в додатку № 1 угоди.

Крім того, якщо обраний учасником автомобіль коштує дорожче, ніж модель, зазначена в додатку № 1, учасник зобов'язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни, а в подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в додатку № 1 до угоди.

У тому випадку, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст. 8 додатку № 2, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений "АВТО ПРОСТО", сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, учасник повинен: надати визначені "АВТО ПРОСТО" гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТОВ "АВТО ПРОСТО" має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

У статті 14 додатку № 2 до угоди закладено несправедливі для позивачки умови про анулювання відповідачем права на отримання автомобіля, усунення від участі в Асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачкою згоди на отримання автомобіля, зобов'язання її до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для визначення такої угоди недійсною.

Крім того, угодою передбачено, що право на отримання автомобіля учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для учасника системи.

Отже, відповідач, керуючись додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи.

Між тим, право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а лише ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків.

Розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є "компенсацією" за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми "АвтоТак". Тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Не ґрунтується на вимогах закону твердження відповідача про безпідставність застосування до вказаних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки є наслідком невірного тлумачення норм діючого законодавства.

В постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 травня 2012 року (справа № 6-35цс12) зазначено, що за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно із частиною 1 статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

24 червня 2010 року спірна угода з відповідачем була розірвана достроково за ініціативою позивачки (а.с.35)

У зв'язку з цим, відповідач повернув позивачці сплачені кошти в сумі 26 463 грн. 88 коп. (а.с.36-40).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що укладена між сторонами угода № 304303 від 20 жовтня 2009 року суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів" внаслідок здійснення ТОВ "АВТО ПРОСТО" нечесної підприємницької практики і є недійсною. Тому підлягають застосуванню правові наслідки недійсності правочину, а саме у вигляді стягнення із відповідача на користь позивачки 9 477 грн. 48 коп., які останньою сплачені і не отримані за вищевказаною угодою.

Оскільки суд першої інстанції був тієї ж думки, то підстав для скасування рішення суду не вбачається.

До того ж, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні угоди недійсною з підстав відсутності у відповідача ліцензії на вчинення даного виду діяльності, оскільки законодавець визначив діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах до фінансової послуги лише з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" від 02 червня 2011 року, тобто 08 січня 2012 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог цивільного та процесуального законодавства, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді: