Рішення № 31437276, 21.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.2013р. Справа № 905/1750/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислової компанії «Гросс», м.Харків (ідентифікаційний код 21188373)

до відповідача Державного підприємства «Шахтарськантрацит», м.Шахтарськ (ідентифікаційний код 32299510)

про стягнення 3% річних у розмірі 45812,60грн., інфляції в сумі 236147,50грн.

за участю представників:

від позивача: Кожедуб В.О. за довіреністю №03 від 15.03.2013р.,

від відповідача: Блохін О.Є. за довіреністю №17 від 07.12.2012р.

В судовому засіданні 15.04.2013р.

оголошено перерву до 25.04.2013р.

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислової компанії «Гросс», м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Шахтарськантрацит», м.Шахтарськ про стягнення 3% річних у розмірі 45812,60грн., інфляції в сумі 236147,50грн.

Ухвалою від 15.03.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1750/13-г, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 13.05.2013р. господарський суд Донецької області продовжив строк розгляду спору у справі №905/1750/13-г на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на передачу відповідачу в порядку правонаступництва від ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» заборгованості, яка складається з суми боргу - 187100,00грн., індексу інфляції - 29749,00грн., 3% річних - 9380,00грн., витрат по сплаті державного мита - 1700,00грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00грн., встановлених рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2005р. по справі №3/28, яка не сплачена на теперішній час, що стало підставою для нарахування 3% річних у розмірі 45812,60грн., інфляційних втрат у розмірі 236147,50грн., нарахованих на суму 188918,00грн. за період з 01.01.2005р. по 01.02.2013р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2005р. по справі №3/28, ухвали господарського суду Донецької області від 14.12.2005р. по справі №3/28, бухгалтерської довідки №17/1/1-317 від 01.04.2013р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України.

01.04.2013р відповідачем надано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності в порядку ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, за якою останній просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності вимог позивача зі стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 45812,60грн., інфляційних у сумі 236147,50грн. за період з 01.01.2005р. по 01.02.2013р. та відмовити у позові. В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на той факт, що позивач мав спроможність в період з 2005р. по 2008р. скористатися правом на звернення до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних, жодних підстав для визнання причин пропуску строку звернення до господарського суду Донецької області поважними позивач не зазначає.

12.04.2013р. позивачем надано клопотання, за яким просив суд вважати причини можливого пропуску позовної давності поважними та поновити строк позовної давності нарахування на суму боргу інфляції та 3% річних починаючи з 01.01.2005р. по 01.03.2013р., оскільки 21.02.2013р. Європейський суд з прав людини у п.14 свого рішення у справі №12328/10 про невиконання рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2005р. у справі №3/28 зробив висновок, що в порушення ст. 13 Конвенції, позивач не мав ефективного засобу правового захисту для відшкодування шкоди від такого невиконання.

12.04.2013р. позивачем надано заперечення на заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, за якими зазначено, що за період з 01.01.2005р. по 18.01.2013р. відповідачу неодноразово надсилались вимоги щодо погашення основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України. На лист від 20.04.2010р. №14/04-10 на суму 435287грн. відповідь не надійшла. Листом від 12.10.2010р. №17-1/4-592 від відповідача надійшов акт звірки заборгованості, який був оформлений позивачем згідно з законодавством на суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на суму 445111грн. із запереченнями від 20.10.2010р. №44-10-2010 надісланий відповідачу. 18.01.2013р. листом №09 позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати рішення суду від 11.04.2005р. у справі №3/28 та згідно зі ст. 625 ЦК України погасити заборгованість станом на 01.01.2013р. у сумі 655427,40грн. на 07.03.2013р. відповідним чином оформлений акт від відповідача на нашу адресу не поступив. У зв'язку з цим сума боргу у розмірі 655427,40грн. на 01.01.2013р. вважається погодженою. Відтак, позивач вважає, що починаючи з 01.01.2005р. відповідач ніколи не заявляв вимоги про застосування наслідків спливу позовної давності, натомість вчинив діє, які свідчать про визнання заборгованості у розмірі 655427,40грн. До вказаних заперечень позивачем додано копії заяви кредиторських вимог, розрахунку заборгованості на 01.05.2010р та доказів його заборгованості на 01.10.2010р., акту звіряння станом на 30.09.2010р., листів №85/11-2010 від 06.06.2011р., №85/11-2010 від 06.06.2011р., листа №09 від 18.01.2013р., розрахунку заборгованості на 01.01.2013р. та доказів його надіслання, акту звіряння №1 станом на 01.01.2013р., рішення Конституційного суду України від 13.12.2012р. по справі №1-26/2012, постанови Європейського суду по правам людини від 21.02.2013р., постанови про зупинення зведеного виконавчого провадження №4 від 22.12.2005р.

25.04.2013р. відповідачем надано заперечення на №87-с від 11.04.2013р. та клопотання від 11.04.2013р., за якими зазначено, що за даними бухгалтерського обліку ДП «Шахтарськантрацит» заборгованість перед «Фінансово-промислова компанія «Гросс» станвом на 24.04.2013р. складає 181100,00грн. за основним боргом та 40947,00грн. інші витрати, що в загальній сумі складає 222047,00грн. Іншої заборгованості ДП «Шахтарськантрацит» перед Фінансово-промислова компанія «Гросс» ніколи не визнавало та не визнає, тому посилання позивача на п.1 ст. 264 Цивільного кодексу України про переривання строку позовної давності відповідач вважає не обґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню та не можуть бути прийняті судом як належний доказ у даній справі. На підтвердження своїх доводів відповідач надав для долучення до матеріалів справи копії бухгалтерської довідки на 24.04.2013р., банківських виписок.

13.05.2013р. відповідачем надано заяву про долучення до матеріалів справи платіжних доручень №172 від 16.01.2013р., №328 від 30.01.2013р., №1000 від 25.03.2013р.

13.05.2013р. позивачем надано додаткові пояснення до заперечення на заяву про застосування наслідків спливу позовної давності від 01.04.2013р. №17-1/11-318, за якими зазначено, що листом від 11.04.2013р. №87-с до суду у справі №905/1750/13г у якості підстави про відсутність у позивача починаючи з 11.04.2005р. ефективного засобу правового захисту для відшкодування шкоди від невиконання рішення суду у справі №3/28, надано копію рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.2013р. у справі «ПМП» Фея» та інші проти України» (№12328/10). Також зазначив, що у листі Вищого господарського суду України №1 від 16.04.2013р. підкреслено, що згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права, при цьому у п.1.2. додатку до листа зроблене конкретне посилання, як на джерело права, на справу «ПМП «Фея» та інші проти України», по якій винесено рішення у п.14 про відсутність у позивача починаючи з 11.04.2005р. ефективного засобу правового захисту для відшкодування шкоди від невиконання рішення суду у справі №3/28. До вказаних пояснень позивач долучив копію листа ВГСУ №1 від 16.04.2013р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2005р. по справі №3/28 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова компанія «Гросс», м.Харків до відповідача-1, ДП «Шахтарськантрацит», м.Шахтарськ відповідача-2, ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення боргу у розмірі 187100,00грн., індексу інфляції у розмірі 29749,00грн., 3% річних у розмірі 9380,00гр. позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з відповідача-2 вищевказані суми, у задоволенні вимог до відповідача-1 відмовлено.

Доказів скасування вищевказаного рішення сторонами суду не представлено.

25.04.2005р. на виконання вищевказаного рішення були видані відповідні накази.

Ухвалою від 14.12.2005р. по справі №3/28 господарський суд Донецької області здійснив заміну відповідача ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк у стадії виконання наказів №3/28, виданих 25.04.2005р. його правонаступником Державним підприємством «Шахтарськантрацит», м.Шахтарськ в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи вищезазначене рішення суду до теперішнього часу в повному обсязі не виконано та сплачено лише 3000,00грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У зв'язку з прийняттям рішення суду зобов'язання за договором не припиняється.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити не тільки суму боргу, а і індекс інфляції за весь час прострочення, що нарахований на суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як зазначалось вище, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.01.2005р. до 01.02.2013р.

Проте, в матеріалах справи міститься заява відповідача про застування строку позовної давності.

Із змісту ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це встановлений законом строк, у межах якого особа, право якої порушено, може вимагати примусове здійснення або захисту свого цивільного права або інтересу шляхом звернення із позовною заявою до суду.

Нормами ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з відбитку штампу установи зв'язку, позивач направив позовну заяву до господарського суду 07.03.2013р. Таким чином, строк позовної давності за вимогами щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем по 07.03.2010р. сплив 07.03.2013р. У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що станом на 07.03.2013р. за вимогами щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2005р. по 07.03.2010р. строк позовної давності сплив.

Доказів переривання, зупинення перебігу строку позовної давності або поважності причин його пропуску в розумінні приписів чинного законодавства позивачем суду не представлено.

Надані позивачем листи відповідача не свідчать про визнання останнім спірних вимог. Твердження позивача щодо факту визнання відповідачем вимог щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат за спірний період шляхом мовчазного погодження та ненадання заперечення на вимоги, викладені в листах позивача, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України.

Посилання позивача на той факт, що внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємство паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», є самостійною безумовною підставою зупинення виконавчого провадження, яка перешкоджала останньому захистити свої права відносно заборгованості у справі №3/28, судом до уваги не приймається, оскільки чинним законодавством не передбачено заборони або обмеження права кредитора вимагати у боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Тобто, наявність наведених вище обставин, на які посилається позивач, не перешкоджало останньому звернутись до суду із захистом свого майнового права та інтересу, суть яких полягала у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів в результаті інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відхилення клопотання позивача щодо відновлення строку позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2005р. по 07.03.2010р. та відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині з підстав застосування наслідків спливу строку позовної давності за заявою відповідача.

Проте, за приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Враховуючи, що відповідачем досі не сплачено суму боргу у повному обсязі, в даному випадку вимоги позивача щодо стягнення нарахувань в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період, за який позовна давність не спливла, є правомірними.

Так, судом встановлено, що строк позовної давності з вимогами щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих з 08.03.2010р. не сплив, у зв'язку із чим, порушене право позивача в цій частині підлягає захисту відповідно до приписів чинного законодавства України.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем невірно визначено, суму, на яку здійснюються відповідні нарахування. Так, позивач здійснював нарахування на суму 188918,00грн., тоді як судом в рішенні від 11.04.2005р по справі №3/28 встановлена сума боргу - 187100,00грн. Крім того, позивачем у розрахунку не прийнято до уваги той факт, що відповідачем 16.01.2013р. та 30.01.2013р. було здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі 3000,00грн. та 1000,00грн. відповідно.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 08.03.2010р. по 15.01.2013р. на суму 187100,00грн., з 16.01.2013р. по 29.01.2013р. на суму 184100,00грн., з 30.01.2013р. по 31.01.2013р. (кінцева дата нарахування, яка визначена позивачем та не суперечить приписам чинного законодавства України) на суму 183100,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 16296,66грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат у відповідності до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості, суд дійшов висновку, за період з березня 2010р. по січень 2013р. на суму 187100,00грн., що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі підлягають задоволенню у розмірі 18637,64грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислової компанії «Гросс», м.Харків до відповідача, Державного підприємства «Шахтарськантрацит», м.Шахтарськ про стягнення 3% річних у розмірі 45812,60грн., інфляції в сумі 236147,50грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Крупської, буд.20, ідентифікаційний код 32299510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислової компанії «Гросс» (61184, м.Харків, вул.Метробудівників, буд.10, кВ.77, ідентифікаційний код 21188373) 3% річних в сумі 16296,66грн., інфляційних втрат у розмірі 18637,64грн., судовий збір у розмірі 698,69грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2013р.

Суддя Ю.В. Сич