РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" травня 2013 р. Справа № 3/5007/1460/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Філіпова Т.Л.
судді Бучинська Г.Б. ,
судді Саврій В.А.
при секретарі Басюку Р.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Ляшенко Р.В., Паламарчук О.А.
від третьої особи - не з'явився
за участю прокуратури - Прищепа О.М.
розглянувши апеляційну скаргу Прокурора м.Житомира на рішення господарського суду Житомирської області від 25.03.13 р. у справі № 3/5007/1460/12
за позовом Прокурора Чуднівського району в інтересах держави в особі Галіївської сільської ради, с.Галіївка, Чуднівський район, Житомирська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіївський маслозавод" с.Галіївка, Чуднівський район, Житомирська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної екологічної інспекції у Житомирській області
про стягнення 696566,55 грн. збитків
Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.03.2013р. у справі №3/5007/1460/12 (суддя Машевська О.П.) у позові Прокурора Чуднівського району в інтересах держави в особі Галіївської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіївський маслозавод" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної екологічної інспекції у Житомирській області про стягнення 696566,55 грн. збитків. - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор м.Житомира звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 25.03.2013 р. у справі №3/5007/1460/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіївський маслозавод» на користь Галіївської сільської ради збитки, завдані внаслідок самовільного використання водних ресурсів в розмірі 696566,55 грн.
В апеляційній скарзі прокурор м.Житомира посилається на ту обставину, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку щодо відсутності двох складових елементів цивільного правопорушення, а саме: розміру шкоди (збитків) та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та розміром шкоди, що визначений у позові.
Зокрема прокурор зазначив, що наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відтак прокурор стверджує, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності самовільне використання води в порушення статей 44, 49 Водного кодексу України без відповідного дозволу спричинив державі збитки, які відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству №290 від 29.12.2001, та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, становлять 696566,55 грн., що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21-28.12.2011, який відповідачем не оскаржено, є чинним на час прийняття оскаржуваного рішення та на даний час.
Крім того, прокурор зазначив, що за результатами проведеної перевірки 11.12.2011 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 48 КУпАП головного енергетика ТОВ «Галіївський маслозавод» Вакуленчика Л.Ф. та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який сплачено.
Отже під час винесення господарським судом Житомирської області рішення від 25.03.2013 р. мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Це призвело до винесення неправильного рішення, що є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно з ст..104 ГПК України та винесення нового рішення.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 р. апеляційну скаргу прокурора м.Житомира у справі №3/5007/1460/12 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 20 травня 2013 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А., суддя Бучинська Г.Б.
22.05.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Галіївський маслозавод" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Прокурора м.Житомира без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 25.03.2013р. у справі №3/5007/1460/12 без змін.
У судовому засіданні прокурор Прищепа О.М. підтримав доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необгрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 25.03.2013р. у справі №3/5007/1460/12 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.
Представник відповідача Ляшенко Р.В. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необгрунтованою. В своїх поясненнях покладається на доводи, наведені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 25.03.2013р. у справі №3/5007/1460/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача Паламарчук О.А. підтримав позицію представника Ляшенко Р.В..в повному обсязі та надав суду додаткові пояснення по суті справи.
В судове засідання 22.05.2013р. представник позивача та третьої особи не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
22.05.2013р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Державної екологічної інспекції у Житомирській області надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з перебуванням головного спеціаліста юрисконсульта юридичного сектору Войтевич О.А. у відпустці.
Колегія суддів у судовому засіданні ухвалила: відхилити клопотання представника Державної екологічної інспекції у Житомирській області про відкладення розгляду апеляційної скарги, враховуючи приписи ч.3 ст.28 ГПК України, як необґрунтоване, а також те, що учасники судового процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому порядку завчасно, розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та третьої особи, оскільки їх відсутність не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції в Житомирській області від 16.12.2011 року № 110-В у період з 21 по 28 грудня 2011 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Галіївський маслозавод".
За результатами перевірки держінспекторами третьої особи Осадчим П.Є. та Лисюком В.Д. складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, у якому, серед іншого, відображено таке:
- ТОВ "Галіївський маслозавод" здійснюється забір води з поверхневого та підземного горизонту з метою водопостачання на господарсько - питні, виробничі та власні потреби - з двох артезіанських свердловин ( №1 (164) глибина 96 м , місцезнаходження - територія підприємства, № 2 (2169) глибина 100м, місцезнаходження - вул. Заводська, село Галіївка); водозабезпечення виробничих технологічних потреб підприємства (охолодження обладнання , підживлення системи оборотного водопостачання ) - зі ставка в руслі р. Тетерів;
- в період з 15.05.2011р. по 06.10.2011 року ТОВ "Галіївський маслозавод" здійснювало забір води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування;
- відповідно до дозволу на спеціальне водокористування № 72-Ж, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області 07.10.11року з терміном дії до 07.10.2014 року ТОВ "Галіївський маслозавод" дозволено забір води з підземних горизонтів в об'ємі не більше 80,500 тис. куб.м/рік, 220,55 куб.м/добу та з поверхневих водойм - не більше 565, 101 тис. куб.м/рік, 1548,22 куб.м/добу;
- по формі статистичної звітності 2-ТП (водгосп) товариство прозвітувалося за 3 квартал 2011 року про те, що з підземного горизонту було забрано води в об'ємі 20,4 тис. куб.м , проти дозволених - 80,500 тис. куб.м/рік та з ставка в руслі р. Тетерів в об'ємі 6,670 тис. куб. м., проти дозволених - 565,101 тис. куб. м/рік;
- первинний облік води, що забирається з поверхневих та підземних водонасосних горизонтів здійснюється за допомогою водовимірювальних приладів типу (WP-Dynamic 50 та WI-100) із записами в журналах не встановленої форми , чим не виконано умови дозволу на спец.водокористування в частині постійно вести облік забраної води та скиду стічних вод по встановлених формах (ПОД-11, ПОД -12);
- правовстановлюючі документи на земельну ділянку під орендованим цілісним майновим комплексом (об'єкт оренди - артсвердловина №1 (164)) та під санітарно- захисною зоною артсвердловини № 2 (2169) - не подано.
Таким чином, перевіркою встановлено порушення ст.ст. 44 та 49 Водного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища" та наказу Держкомстату № 264 від 27.07.98р., оскільки ТОВ "Галіївський маслозавод": 1) в період з 15.05.2011р. по 06.10.2011р. здійснювало забір води за відсутності дозволу на спецводокористування; 2) не вело первинного обліку води , що забирається з поверхневих та підземних водонасосних горизонтів; 3) не виконувало в повному обсязі умови дозволу на спецводокористування; 4) не подало правовстановлюючі документи на земельну ділянку на якій знаходиться орендований ЦМК (об'єкт оренди - артсвердловина №1 (164)) та санітарно-захисна зона артсвердловини № 2 (2169).
З Актом перевірки ознайомлений та один примірник акту отримав директор ТОВ "Галіївський маслозавод" С.І. Луцюк, про що свідчить підпис останнього. Однак дата одержання акта не зафіксована
На підставі Акту перевірки третьою особою складено припис від 28.12.11 року № 319/4, у якому, серед іншого, приписано відповідачу надати до 28.01.12 року правовстановлюючі документи на земельну ділянку під орендованим цілісним майновим комплексом та під санітарно-захисною зоною свердловини № 2 (2169) та довідку щодо кількості забраної води в період з 15.05.11р. по 06.10.11р.
На виконання припису третьої особи, відповідач супровідним листом від 27.01.12р. № 27/01-12 надав правовстановлюючі документи на земельну ділянку на якій знаходиться орендований ЦМК (об'єкт оренди - артсвердловина №1 (164)) та санітарно-захисна зона артсвердловини № 2 (2169) на 8 аркушах.
Окрім того, відповідач надав довідку щодо кількості забраної води від 27.01.12р. № 16/1 за період з 01.07.11р. по 06.10.11р. за підписом директора товариства Луцюка С.І..
Листом за вих. № 562215 від 02.03.2012 року третя особа повідомила відповідача про те, що у наданій довідці вказана кількість забраної води без зазначення одиниць виміру. Крім того, дані про кількість забраної води в довідці не відповідають даним, зазначеним у формах статзвітності 2-ТП (водгосп) , які подавалися товариством за 3 та 4 квартали 2011 року .
На запит третьої особи , відповідач листом від 15.03.12року надав інформацію про кількість забраної та використаної води у період з 01.07.11р. по 06.10.11 року з річки Тетерівка - 7,17 тим. куб.м та підземного горизонту - 20,95 тис. куб м. У примітці обумовлено, що при обрахуванні вищевказаних даних використовувалися форми 2 -ТП (водгосп).
В ході вирішення спору судом встановлено , що лист товариства від 15.03.12року, іменований третьою особою довідкою від 15.03.2012року, підписано не директором ТОВ "Галіївський маслозавод" Луцюком С.І., а фізичною особою Паламарчуком О.А. ( представник відповідача у судовому процесі ).
23.07.2012 року за вих. №1541/5 та №1542/5 третьою особою на адресу відповідача надіслано претензії № 55-13/5 та № 56-14/5 про сплату збитків в сумі 481 323,15 грн. за самовільний забір води з підземних горизонтів та в сумі 215243,40 грн. за самовільний забір поверхневої води у період з 01.07.11р. по 06.10.11р. із додатками - розрахунками розміру збитків.
Розрахунок розміру збитків за самовільний забір води з підземних горизонтів на загальну суму 481 323,15 грн. розраховано третьою особою в наступний спосіб :
- за період з 01.07.11р. по 07.08.11р. за формулою З с.в. = W х Тар. Х 5 пункту 6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків , заподіяних державі внаслідок порушень правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації", затвердженої наказом Держкомітету України по водному господарству 29.12.2001року за № 290 ( далі за текстом - Методика № 290), де W - об'єм води, що використаний без дозволу на спецводокористування визначено в розмірі 10 300 куб.м за даними довідки товариства від 15.03.12р. , Тар. - ставка збору за спеціальне використання води, встановлена ст. 325 ПК України в розмірі 43,11 грн./100 куб. м ; розмір збитків за самовільний забір води - 22201,65грн.;
- за період з 08.08.11р. по 06.10.11 року за формулою З с.в. = W х Тар. Х 100 пункту 9 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків , заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. за № 389 в редакції наказу Мінпроприроди України від 30.06.2011р. за № 220 ( далі за текстом - Методика № 389) , де W - об'єм води, що використаний без дозволу на спецводокористування визначено в розмірі 10 650 куб. м за даними довідки товариства від 15.03.12р, Тар. - ставка збору за спеціальне використання води, встановлена ст. 325 ПК України в розмірі 43,11 грн./100 куб.м ; розмір збитків за самовільний забір води - 459121,50 грн.
Розрахунок розміру збитків за самовільний забір поверхневої води з річки Тетерівка на загальну суму 215243 грн. розраховано третьою особою в наступний спосіб :
- за період з 01.07.11р. по 07.08.11 року за формулою З с.в. = W х Тар. Х 100 пункту 9 Методики № 389, де W - об'єм води, що використаний без дозволу на спецводокористування визначено в розмірі 3400куб.м за даними довідки товариства від 15.03.12р, Тар. - ставка збору за спеціальне використання води, встановлена ст. 325 ПК України в розмірі 30,02 грн./100 куб.м ;
- за період з 08.08.11р. по 06.10.11 року за аналогічною формулою пункту 9 Методики № 389, де W - об'єм води, що використаний без дозволу на спецводокористування визначено в розмірі 3770куб.м за даними довідки товариства від 15.03.12р, Тар. - ставка збору за спеціальне використання води, встановлена ст. 325 ПК України в розмірі 30,02 грн./100 куб.м.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач подав до Житомирського обласного управління водних ресурсів 13.10.2011 року та 27.01.2012 року звіти про використання води за 3 квартал 2011 року, що охоплює спірний період з 01.07.11 року по 30.09.11 року та за 4 квартал 2011 року, що охоплює спірний період з 01.10.11 року по 06.10.11 року за встановленими формами № 2-ТП (водгосп).
У звіті про використання води за 3 квартал 2011 року відповідачем заповнено рядок 11 таблиці 1 у графі "Б" ( назва джерела) якого зазначено - річка Тетерівка, у графі "В" ( коди типу джерела та підприємства) - 20/Чор. Дніпра, у графі "Г" ( коди водного об'єкту) - 955/325 , у графі "2" ( забрано або одержано від початку року, всього) - 6, 670 , з розбивкою забраного об'єму води за кожний місяць кварталу - 2,9 ( липень), 2,1 (серпень), 1,67 ( вересень).
У рядку 13 таблиці 1 у графі "Б" (назва джерела) зазначено - підземний горизонт, у графі "В" (коди типу джерела ( підприємства ) та водного об'єкту ) зазначено 60/ Чор. Дніпра, 955/325 , у графі 2 "забрано або одержано від початку року" - 20,4 з розбивкою забраного об'єму води за кожний місяць кварталу - 8,7 ( липень), 6,8 (серпень), 4,9 ( вересень).
У графі 8 таблиці 1 форми "ліміт використання" рядки 11 та 13 заповнено цифрою "0".
У звіті про використання води за 2011 рік у рядку 11 таблиці 1 у графі "Б" (назва джерела) зазначено - річка Тетерівка, у графі "В" (коди типу джерела ( підприємства ) та водного об'єкту) зазначено 20/ Чор. Дніпра, 955/325 , у графі 2 "забрано або одержано від початку року" - 13,02 з розбивкою забраного об'єму води за кожний місяць кварталу - 2,70 ( жовтень), 1,95 (листопад), 1,70 ( грудень). У графі 8 таблиці 1 форми "ліміт використання" рядок 11 заповнено цифрами "567,101".
У рядку 13 таблиці 1 у графі "Б" (назва джерела) зазначено - підземний горизонт, у графі "В" (коди типу джерела ( підприємства ) та водного об'єкту ) зазначено 60/ Чор. Дніпра, 955/325 , у графі 2 "забрано або одержано від початку року" - 27,13 з розбивкою забраного об'єму води за кожний місяць кварталу - 2,83 ( жовтень), 2,10 (листопад), 1,80 ( грудень). У графі 8 таблиці 1 форми "ліміт використання" рядок 13 заповнено цифрами "80,500".
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на дату подання звіту про використання води за 3 квартал 2011 року відповідачу вже було видано дозвіл на спеціальне водокористування № 72-ж з терміном дії з 07.10.2011 року до 07.10.2014р.
Пунктом 4 дозволу № 72-ж передбачено, що джерело постачання: за допомогою двох артезіанських свердловин з підземного водонасосного горизонту. Код - 60 Чер.Днепр 955325; ставок в руслі р. Тетерівка . Код 40 Чер. Днепр 95532.
У відповідності до п.п. в) та г) п.5 дозволу № 72-ж зазначено, що водозабір: артсвердловина № 1 (164) глибиною 96 м, артсвердловина №2 (2169), глибиною 100м; поверхневий водозабір - зі ставка в руслі р. Тетерівка. Забір поверхневих вод здійснюється за допомогою насосної станції, де встановлено 2 насоси марки К 290/30 та К-90/30. водовимірювальна апаратура відсутня. Облік забору води ведеться по продуктивності насосного обладнання і часу його роботи.
У п. п. а) п.6 дозволу № 72-ж зазначено: забір свіжої води з поверхневих водойм не більше 561,101 тис. куб.м /рік, 1548,22 куб.м /добу та з підземних горизонтів не більше 80,500 тис. куб.м./рік, 220,55 куб.м/добу.
Згідно п. п. к) п.6 вище зазначеного дозволу водовимірювальна апаратура на артсвердловинах та насосній станції - відсутня. Облік забору води ведеться по продуктивності насосного обладнання і часу його роботи.
У п. 14 дозволу № 72-ж (засоби обліку води, що забирається і скидається (тип і марка водовимірювальних пристроїв та місце їх встановлення) зазначено: облік забору води ведеться по продуктивності насосного обладнання і часу його роботи.
Пунктом 15 дозволу № 72-ж ( заплановані заходи по охороні і раціональному використанню води ) передбачено, що встановити водовимірювальну апаратуру на заборі води з артсвердловин до 31.12. 2012. року.
З матеріалів справи вбачається, що дозвіл на спеціальне водокористування від 01.04.2008 року № 72-Ж з терміном дії до 01.04.2014 року було надано ВАТ "Галіївський маслозавод ім. В.Ф.Мазуркевича. Згідно пояснювальної записки , що міститься у цьому дозволі джерелами водопостачання товариства є : підземний водозабір - три власні артсвердловини ( №164 (1), № 2169 (2) та № 2393 (3) , поверхневий водозабір - зі ставка в руслі річки Тетерівка. З обох джерел вода подається насосними станціями на виробництво та іншим споживачам ( населенню с. Галіївка). Житомирський облводгосп дозволив відкритому акціонерному товариству із загальної кількості забраної води з підземних горизонтів (артсвердловин) передавати лише на потреби житлових будинків (населенню) в об'ємі 4,3 тис. куб. м/рік або 11,8 куб.м./добу .
Судом першої інстанції встановлено, що у розрахунку розміру збитків за самовільний забір води з підземних горизонтів та поверхневих вод державним інспектором Лисюкок В.Д., що проводив перевірку відповідача додатково зазначено про те, що за 1 півріччя 2011 року відповідно до статзвітності 2-ТП (водгосп) товариство сплачувало за користування підземною та поверхневою водою, а також звітувалося як ВАТ "Галіївський завод ім. Мазуркевича"
Відтак з матеріалів справи, вбачється що ВАТ "Галіївський завод ім. Мазуркевича" ( код ЄДРПОУ 00445363) самостійно сплатило збір за спеціальне використання водних ресурсів за 2011 рік на загальну суму 140401,88 грн. , в тому числі, в лютому місяці - 17587,00 грн., травні - 51166,88 грн., в червні - 2000,00 грн., в липні -3000,00 грн. Окрім того, відкрите акціонерне товариство самостійно звітувалося за 2011 рік по формі 2-ТП (водгосп) та податковою декларацією збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод.
Відповідач ТОВ "Галіївський маслозавод" самостійно сплатило збір за спеціальне використання водних ресурсів за 2011 рік на загальну суму 119142,22 грн. , в тому числі, в листопаді місяці -107727,62 грн., в грудні - 11414,60 грн. Загалом розмір зобов'язання зі сплати зазначеного збору за 2011 рік у податковій декларації визначено товариством у п'ятикратному розмірі як за понадлімітне використання води в загальній сумі 121302,57 грн. , з яких 25469,04 грн. - за використання поверхневих вод, 95833,53 грн. - за використання підземних вод.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до частини 2 статті 2 Водного кодексу України водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.
Відповідно до статті 1 Водного кодексу України, водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).
Згідно зі статтею 1 Водного кодексу України, забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Положеннями статей 18, 19 Водного кодексу України передбачено, що контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства.
Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.
Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України передбачено обов'язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Згідно статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Згідно статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у порушенні правил спеціального водокористування.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що являються недоведеними два складових елементи цивільного правопорушення : розмір шкоди ( збитків) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та таким розміром шкоди (збитків), що визначений за цим позовом.
Такий висновок колегія суддів апеляційного суду вважає правильним та обгрунтованим, з огляду на наступне.
Статтею 1166 ЦК України встановлено загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
З положень ст.1166 ЦК України випливає, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
При цьому під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом цієї статті Кодексу, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі.
Відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію у Житомирській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.11р. № 136, державна екологічна інспекція в області здійснює державний нагляд (контроль) , зокрема, за дотримання умов виданих дозволів, лімітів забору і використання води, дотримання правил ведення водокористувачами первинного обліку кількості вод, що забираються із водних об'єктів, обсягів використання водних ресурсів, їх обліку й до стовірності звітних даних про обсяги використаної води. Для виконання покладених на неї завдань державна екологічна інспекція має, зокрема, право проводити перевірки, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства та пред'являти претензії.
Згідно ч. 10 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності "від 05.04.2007 № 877-V посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь - яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.
Окрім того, згідно ч.1 ст. 8 цього Закону орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону. В свою чергу, згідно ст. 11 цього Закону суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний надавати зазначені зразки, пояснення тощо.
Судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки у період з 21-28 грудня 2011 року державним інспекторам третьої особи Осадчому П.Є. та Лисюку В.Д. відповідачем були надані для вивчення звіти про використання води за 3 та 4 квартали 2011 року форми 2-ТП (водгосп) та дозвіл на спеціальне водокористування № 72-Ж. Аналіз зазначених документів знайшов своє відображення в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Однак державними інспекторами третьої особи достовірність звітних даних відповідача про обсяги використаної води у 3 кварталі 2011 року не перевірено, чим не дотримано вимог Положення про державну екологічну інспекцію в області, ст. 25 Водного кодексу України та Інструкції щодо заповнення форми N 2-ТП (водгосп) , затвердженій наказом Держкомстату України 30.09.1997 N 230 у якій, серед іншого, зазначено, що звіт складається на основі первинної документації (журнали обліку по формах ПОД-11, ПОД-13), а також за даними відомчої форми звітності.
Подання недостовірних статистичних даних для проведення державних статистичних спостережень та незабезпечення належного стану первинного обліку, як визначено в Інструкції є порушенням порядку ведення Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України ( стаття 186-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення ).
Факти порушення вимог водного законодавства, що призвели до збитків, як це передбачав п.4.2 Методики № 290 ( втратила чинність 22.07.11 року), мали бути встановлені уповноваженими посадовими особами органів Держводгоспу України при проведенні перевірок, а за змістом п. 1.3 Методики, також і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Згідно Методики № 389 державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.
Як зазначено у п. 9.2 Методики № 389 із змінами , внесеними наказом N 220 від 30.06.2011 року фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.
Як встановлено колегією суддів при визначенні розміру збитків за самовільне використання відповідачем води з підземних горизонтів у період з 01.07.11 року по 06.10.11 року державний інспектор Лисюк В.Д. керувався роз'ясненням Головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища від 18.08.11 року № 212-8/272ф стосовно застосування Методики № 389 , у зв'язку із внесенням до неї змін наказом Мінприроди України від 30.06.2011 № 220, що набрав чинності з 08.08.2011 року. Тому, ним для розрахунку взято два періоди : з 01.07.11р. по 07.08.11 р. за Методикою № 290 та з 08.08.11 р. по 06.10.11р. за Методикою № 389.
Однак державним інспектором Лисюком В.Д. не було враховано, що у цьому роз'ясненні не йшлося про Методику № 290, яка втратила чинність 22 липня 2011 року, а виключно про Методику № 389.
Відповідно необгрунтованим слід вважати застосування за період з 01.07.11р. по 07.08.11р. Формули З с.в. = W х Тар. Х 5 пункту 6 Методики № 290 при розрахунку розміру збитків за самовільний забір води з підземного горизонту.
Окрім того, державним інспекторам третьої особи в ході перевірки та вивчення змісту дозволу № 72-ж стало відомо, що водозабір з підземного водонасосного горизонту здійснюється відповідачем за допомогою артсвердловини № 1 (164) глибиною 96 м та артсвердловини №2 (2169) глибиною 100м, водовимірювальна апаратура на яких та насосній станції - відсутня. Облік забору води ведеться по продуктивності насосного обладнання і часу його роботи. Встановити водовимірювальну апаратуру на заборі води з артсвердловин відповідача у дозволі було зобов'язано до 31.12. 2012 року .
Однак в Акті перевірки зафіксовано, що первинний облік води, що забирається з поверхневих та підземних водонасосних горизонтів здійснюється за допомогою водовимірювальних приладів типу (WP-Dynamic 50 та WI-100) При цьому, не конкретизовано, якого типу вимірювальні прилади, в якій кількості, коли та в якому місці встановлені для обліку забору поверхневих вод та з підземного горизонту.
У матеріалах справи містяться письмові пояснення, у яких, відповідач повідомив, що водовимірювальний прилад типу WP-Dynamic 50, заводський номер 110186703, з початковими показниками 000007 куб.м введений в експлуатацію та омпломбований 20 жовтня 2011 року на артсвердловині № 2 ( 2169). Того ж дня було заведено журнал обліку води. Відповідно, на артсвердловині №164 (1) вимірювальний прилад на час винесення рішення у справі так і не встановлено.
Довідка товариства від 15.03.12 року про кількість забраної води з підземного водонасосного горизонту у 3 кварталі та за шість днів 4 кварталу 2011 року не є належним засобом доказування, оскільки , по-перше, грунтується на недостовірній статистичній звітності форми 2-ТП (водгосп) та не підписана керівником товариства Луцюком С.І.
Отже показник формули W - об'єм води у повному обсязі грунтується на недостовірних даних.
Розрахунок збитків щодо самовільного забору відповідачем поверхневих вод також є необгрунтованим, з наступних підстав. По-перше, у ньому зазначено, що забір води взято з річки Тетерівка , а в Акті перевірки зазначено, що забір води здійснюється із ставка в руслі річки Тетерів. За даними Галіївської сільської ради в межах села протікає 1 річка Тетерівка загальною протяжністю 3,8 км, а не річка Тетерів. У дозволі № 72-ж зазначено, що поверхневий водозабір здійснюється зі ставка в руслі р. Тетерівка ( код водного об'єкта 40/ Чер. Днепр /95532), а в частині дозволу , що визначає гранично допустимі скиди речовин у водний об'єкт із зворотними водами по випусках, додатково зазначено, що ставок в руслі річка Тетерівка є правою притокою р. Тетерів. Більш повну характеристику ставка надано у дозволі на спецводокористування ВАТ "Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича", згідно якої ставок є технічним, об'єм води у водосховищі 160 тис. куб.м, площа зеркала 80 тис. кв.м.. Таким чином, державними інспекторами в Акті перевірки достовірно не зафіксовано з якої водойми здійснювався відповідачем самовільний забір поверхневої води ( з річки Тетерівка , зі ставка в руслі річки Тетерівка , чи зі ставка в руслі річки Тетерева).
Окрім того, державним інспекторам в ході перевірки та вивчення змісту дозволу № 72-ж стало відомо, що поверхневий водозабір зі ставка в руслі р. Тетерівка здійснюється за допомогою насосної станції, де встановлено 2 насоси марки К 290/30 та К-90/30., однак водовимірювальна апаратура відсутня. Облік забору води ведеться по продуктивності насосного обладнання і часу його роботи.
У дозволі № 72-Ж також зазначено, що облік води здійснюється за показниками виробничої потужності. В Акті перевірки зазначений факт взагалі не знайшов свого відображення, а лише міститься посилання на довідку товариства про початок виробничої діяльності з 15.05.11р.
У письмових поясненнях , підтверджених документально , відповідач повідомив, що водовимірювальний прилад типу WI-100, заводський номер 10801294, з початковими показниками 000001х10 куб.м введений в експлуатацію та омпломбований в насосній станції для забору поверхневих вод з ставка в руслі р. Тетерівка 22 жовтня 2011 року. Того ж дня було заведено журнал обліку води.
Відтак, колегією суддів не приймається до уваги довідка товариства від 15.03.12 року.
Таким чином, показник формули W - об'єм поверхневої води, що використана відповідачем без дозволу на спецводокористування у 3 кварталі та за шість днів 4 кварталу 2011 року також у повному обсязі грунтується на недостовірних даних.
Інший показник формули Тар - тариф за поверхневі води в розмірі 30,02 грн./100 куб. м. не відповідає розміру збору, що діяв у період з 01.07.11р. по 06.10.11 року згідно ст. 325 ПК України.
Законом України від 22 грудня 2011 року № 4235-VI „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів" змінено ставку збору за спеціальне використання водних ресурсів басейну річки Дніпра, включаючи притоки всіх порядків на північ від міста Києва (Прип'яті та Десни), включаючи місто Київ з 26,97грн. /100 куб. м. на 30,02 грн. /100 куб. м., який набрав чинності з 01.01.12 року.
Однак відсутність належним чином доведеного розміру показника формули W - об'єм використаної поверхневої води унеможливлює здійснення перерахунку розміру збитків за правильним тарифом - 29,66/100 куб.м. (розмір збору за спеціальне водокористування поверхневими водами у 2011 році).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор не довів, що протиправна поведінка відповідача призвела саме до такого розміру збитків, як визначений у позові. Слід зауважити, що відповідач у відповідях на претензію звертав увагу третьої особи на те, що якщо підприємством не здійснювався первинний облік забраної води, то неможливо вирахувати дійсну кількість забраної води , оскільки цілком можливо , що підприємством забрано набагато менше води або вона взагалі не забиралась із підземних горизонтів чи поверхневих водних об'єктів. Однак зазначені заперечення залишені третьою особою без належної уваги.
З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги прокурора м.Житомира суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.
У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу прокурора м.Житомира на рішення господарського суду Житомирської області від 25.03.2013 р. у справі №3/5007/1460/12 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Справу №3/5007/1460/12 повернути до господарського суду Житомирської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Саврій В.А.
Судове рішення № 31436333, Рівненський апеляційний господарський суд було прийнято 22.05.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 3/5007/1460/12. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: