Постанова № 31434084, 16.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2013 року 09:29 № 826/5845/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле»до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києвапровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. № 0105251510за участю представників сторін:

від позивача: Мацюк Т.В. (довіреність № 146 від 13.05.2013 р.)

від відповідача: Угольков Є.О. (довіреність № 32/10-015 від 14.05.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 16.05.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. № 0105251510.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5845/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 16.05.2013 р.

В судовому засіданні 16.05.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 12.12.2012 р. № 0105251510.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» за перше півріччя 2012 року, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями), щодо невірного визначення витрат, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення за перше півріччя 2012 року, внаслідок чого, на думку позивача, відповідачем було безпідставно визначено ТОВ «Науково-виробнича фірма «Реле» податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 583 311,00 грн., в тому числі за основним платежем - 466649,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 116 662,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 16.05.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідач зазначив, що при проведенні камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» за перше півріччя 2012 року, податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями), щодо невірного визначення витрат, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення за перше півріччя 2012 року, а саме те, що позивачем в перевіряємому періоді свідомо здійснювалася діяльність не направлена на отримання прибутку, та позивач обізнано з метою уникнення сплати податку на прибуток в перевіряємому та наступних податкових періодах декларував збиткову діяльність, чим відповідно завдав шкоди Державному бюджету, внаслідок чого, контролюючим органом, на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями) було визначено ТОВ «Науково-виробнича фірма «Реле» податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 583 311,00 грн., в тому числі за основним платежем - 466649,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 116 662,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» за перше півріччя 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт камеральної перевірки № 2274/15-127/19124549 від 20.11.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями), щодо невірного визначення витрат, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення за перше півріччя 2012 року, а саме те, що позивачем в перевіряємому періоді свідомо здійснювалася діяльність не направлена на отримання прибутку, та позивач обізнано з метою уникнення сплати податку на прибуток в перевіряємому та наступних податкових періодах декларував збиткову діяльність, чим відповідно завдав шкоди Державному бюджету.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 12.12.2012 р. № 0105251510, яким ТОВ «Науково-виробнича фірма «Реле» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 583 311,00 грн., у тому числі за основним платежем - 466649,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 116 662,00 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення № 0105251510 від 12.12.2012 року в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка рішенням № 4881/6/10-2115 від 01.04.2013 року про результати розгляду повторної скарги залишила оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0105251510 від 12.12.2012 року без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Зважаючи на таке, позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0105251510 від 12.12.2012 року в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання позивача в позовній на неправомірність дій відповідача щодо проведення зазначеної камеральної перевірки та складення за її наслідками відповідного Акта перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, зазначеною камеральною перевіркою позивача встановлено порушення ТОВ «НВФ «Реле» вимог п. 138.4. ст. 138 ПК України, щодо невірного визначення витрат, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення за перше півріччя 2012 року, а саме те, що позивачем в перевіряємому періоді свідомо здійснювалася діяльність не направлена на отримання прибутку, та позивач обізнано з метою уникнення сплати податку на прибуток в перевіряємому та наступних податкових періодах декларував збиткову діяльність, чим відповідно завдав шкоди Державному бюджету.

Як свідчать обставини справи, ТОВ «НВФ «Реле» в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 р. (вх. від 26.07.2012 р. № 9043818364) у рядку 01 «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02 + рядок 03)» задекларовано показник у розмірі 17 700 690 грн., у рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» задекларовано показник у розмірі 10 700 111 грн., у рядку 05.1. «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» задекларовано показник у розмірі 12 922 250 грн., у рядку 04 «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06)» задекларовано показник у розмірі 16 837 995 грн., у рядку 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) (+, -)» задекларовано показник у розмірі 862 695,00 грн., у рядку 11 «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (рядок 07 - рядок 08 - рядок 09» задекларовано показник у розмірі 181 166 грн.

З наведеного вище вбачається, що у перевіряємому періоді (перше півріччя 2012 року) позивач дійсно декларував збиткову діяльність, внаслідок чого останнім не сплачувався до Державного бюджету податок на прибуток приватних підприємств.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до вимог п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, останнє тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами спростовано позивачем, ТОВ «НВФ «Реле» у перевіряємому періоді (першому півріччі 2012 року) декларував отримані доходи із порушенням вимог п. 138.4. ст. 138 ПК України, оскільки відповідні витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, могли бути визнанні такими витратами зазначеного звітного періоду, тільки у разі визнання доходів від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг саме у цьому ж звітному періоді, що відповідно регулює порядок отримання платником податків саме прибутку від здійсненої господарської діяльності відповідного звітного періоду та сплати до Державного бюджету податку на прибуток, а не умисного декларування збиткової діяльності.

Так, виходячи із змісту п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу.

Формування валових витрат (від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток) в результаті провадження діяльності, що не містить ознак господарської, тобто не направлена на отримання доходу, суперечить положенням податкового законодавства.

Зазначене зокрема підтверджується судовою практикою Вищого адміністративного суду України.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки.

Валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою (постанова Верховного Суду України від 25.03.2008 р. № 08/39).

Також, у постанові Верховного Суду України від 02.02.2010 р. № 10/08 зазначено, що Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію, що пункт 5.1 Закону про прибуток повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону.

Так, у постановах від 10 червня 2008 року, 1 вересня 2009 року (справи № 21-2044во07, № 21-496во09 відповідно) було вказано, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, та які використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Посилання позивача на те, що в даному випадку доходи отримані від реалізації товарів та послуг були меншими ніж витрати на придбання таких товарів та послуг, а тому прибутку від здійснення такої діяльності позивач у 1 півріччі 2012 р. не отримував, суд до уваги прийняти не може, оскільки чинним законодавством чітко передбачено здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання з метою отримання прибутку, проте не свідомого отримання збитків, що відповідно ставить під сумнів доцільність таких господарських операцій та вказує на їх спрямованість для отримання податкової вигоди, що відповідно завдає шкоди Державному бюджету.

Крім того, жодних первинних документів на підтвердження реальності такої збиткової діяльності у 1 півріччі 2012 р. позивачем до матеріалів справи надано не було, а відповідно і не було допустимими доказами по справі доведено обґрунтованість таких посилань на збиткову діяльність товариства у перевіряємому періоді.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, щодо невірного визначення позивачем витрат, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення за перше півріччя 2012 року, а саме те, що позивачем в перевіряємому періоді свідомо здійснювалася діяльність не направлена на отримання прибутку, та позивач обізнано з метою уникнення сплати податку на прибуток в перевіряємому та наступних податкових періодах декларував збиткову діяльність, чим відповідно завдав шкоди Державному бюджету.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. № 0105251510.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 21.05.2013 р.