Постанова № 31430270, 16.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 34222/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Качмара В.Я.,Затолочного В.С.

при секретарі судового засідання - Баран П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «Універсал» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

19.07.2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «Універсал» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень №0001682310/0/1335 від 08.07.2010 року, №0001672310/01336 від 08.07.2010 року, №0001692310/0/1402 від 09.07.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000282200/1403 від 09.07.2010 року прийнятих Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією.

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що за результатами планової виїзної перевірки відповідача, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, був складений Акт №1347/230/23841050 від 25.06.2010 року. На підставі даного Акту, Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією 08.07.2010 року і 09.07.2010 року були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В податковому повідомлені-рішенні №0001682310/0/1335 зазначено, що позивач по справі допустив порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого відповідач визначив податкові зобов'язання в сумі 513158 грн., з яких за основним платежем 342105 грн. та за штрафними санкціями 171053 грн., а в податковому повідомлені-рішенні №0001682310/0/1336 зазначено, що позивач по справі допустив порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із чим було визначене податкове зобов'язання в сумі 646921 грн., з яких за основним платежем 501559 грн. та за штрафними санкціями 145362 грн.

09.07.2010 року Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення №0001692310/0/1402 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000282200/1403.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції: від 08 липня 2010 року №0001682310/0/1335 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 513158 грн., в тому числі основний платіж в сумі 342105 грн., штрафні санкції на суму 171053 грн.; від 08 липня 2010 року №0001672310/0/1336 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 646921 грн., в тому числі основний платіж в сумі 501599 грн., штрафні санкції на суму 145362 грн.; від 09 липня 2010 року №000162310/0/1402 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 693437 грн., в тому числі основний платіж в сумі 501559 грн., штрафні санкції на суму 191878 грн., а також визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000282200/1403 від 09.07.2010 року.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, апелянт по справі Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекції у Хмельницькій області подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі вважає, що судом першої інстанції було зроблено нормативно необґрунтований та безпідставний висновок про протиправність податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Свої апеляційні вимоги апелянт по справі мотивував тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги беззаперечні докази того, що позивач по справі не мав права відносити до складу податкового кредиту витрат на будівельні матеріали на реконструкцію чи будівництво швейної фабрики, судом також не було враховано докази, що підтверджують факт відсутності зв'язку інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг з веденням господарської діяльності позивача по справі. Що стосується розрахунків в іноземній валюті позивача, то апелянт по справі вважає, що в даному випадку є помилка бухгалтера і обставина, зазначена позивачем, не є підставою для не нарахування пені.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення встановив, що в період часу з 14 травня по 18 червня 2010 року на підставі направлень №182 від 14.05.2010 року та № 229 від 11.06.2010 року виданих ДПІ у м.Хмельницькому проведена виїзна планова перевірка позивача по справі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 25.06.2010 року №1347/230/23841050, відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем по справі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 501 559 грн., порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 342 105 грн. та порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що позивачем порушено 180 денний термін надходження імпортної продукції на 332 дні м сумі 1528 євро, 324 дні в сумі 299.49 євро, 59 дні в сумі 1 493. 88 євро.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення Хмельницької МДПІ Хмельницької області: від 08 липня 2010 року №0001682310/0/1335 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 513 158 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 342 105 грн., штрафні санкції на суму 171 053 грн., №00016723 10/0/1336 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 646921 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 501 599 грн., штрафні санкції на суму 145 362 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Хмельницької МДПІ Хмельницької області від 09 липня 2010 року №0000282200/1403 про застосування штрафних санкції на суму 28394.46 грн.

Листом відповідача по справі №5842/10/23-021 від 09.07.2010 року відкликано податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2010 року №0001672310/0/1336 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 646 921 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 501 594 грн., штрафні санкції на суму 145 362 грн. та направлено позивачу по справі податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2010 року №000162310/0/1402 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 693437 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 501 559 грн., штрафні санкції на суму 191 878 грн.

Так, що стосується у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2010 року №0001682310/0/1335, то суд першої інстанції виходив з того, що згідно рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Хмельницький», погодженого Рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «Універсал», проводиться припинення (а саме - реорганізація) Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Хмельницький» шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «Універсал», що є правонаступником відповідно до передавального акту від 13.05.2009 року, активи та пасиви Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Хмельницький», що виявлені комісіями станом на 13.05.2009 року передаються до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «Універсал» (згідно балансу).

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, зазначивши наступне.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст. 107 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спору), після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт, в якому мають міститися положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Порушення положень частини другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач по справі зсилався на передавальний акт, як на основний правовстановлюючий документ, який надає йому права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Хмельницький», але при цьому не було зазначено про результат проведення припинення цього Товариства, а саме чи було внесено до єдиного державного реєстру запис про припинення, що у свою чергу надало б позивачу права і обов'язки підприємства, яке припинило свою діяльність.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, та яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Таким чином, позивачем по справі не доведено, що він наділений усіма правами та обов'язками Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Хмельницький».

Що стосується податкових повідомлень-рішень №0001672310/0/1336 від 08.07.2010 року та від 09 липня 2010 року №000162310/0/1402, то колегія суддів вважає зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.07.2010 року Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Хмельницькій області був направлений лист позивачу по справі за №5842/10/23-021, в якому зазначено, що податкове повідомлення-рішення №0001672310/0/1336 від 08.07.2010 року відкликається у зв'язку технічною по донарахованому податку на прибуток, тому дане повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

До листа Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області від 09.07.2010 року за №5842/10/23-021, було додане податкове повідомлення-рішення №0001692310/0/1402 від 09.07.2010 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає зазначити, що дії Хмельницької МДПІ є протиправними, а прийняте податкове повідомлення-рішення №0001692310/0/1402 від 09.07.2010 року є незаконне виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;

г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;

д) податковий борг визнається безнадійним.

Звідси, жоден із наведених у пп. 6.4.1 вказаного Закону випадків, за яких податкове повідомлення могло б вважатися відкликаним, не відбувся.

Також, колегія суддів не бере до уваги покликання апелянта по справі на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «Універсал» під час планової перевірки апелянтом по справі, не представляло належним чином оформлених документів, які б підтверджували факт отримання інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку, а податкове повідомлення-рішення №0001672310/0/1336 від 08.07.2010 року є правомірним, враховуючи наступне.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ст.179 Господарського кодексу України Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається із матеріалів справи, з Акту перевірки №1347/230/23841050 від 25.06.2010 року позивачем по справі було надано під час перевірки перевіряючим копії договорів, додатки до договорів, акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Колегія суддів вважає зазначити, що чинне законодавство, зокрема, не передбачає надання підтвердження щодо фактів отримання прибутку підприємством від продажу товарів за участю посередників, а також економічної доцільності понесених витрат.

Таким чином, посилання перевіряючи на те, що позивач по справі неправомірно до складу валових витрат віднесло витрати на придбання інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг, фактичне виконання яких документально не засвідчує зв'язок отриманих послуг з веденням господарської діяльності ТОВ ТПП «Універсал» в сумі 1372532 грн. є безпідставним та необґрунтованим, а отже податкове повідомлення-рішення №0001672310/0/1336 від 08.07.2010 року є протиправним.

Що стосується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000282200/1403 від 09.07.2010 року прийнятого на підставі Акту перевірки №1347/230/23841050 від 25.06.2010 року, то колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпорт операцій резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачання продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу не користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме платіжних доручень в іноземній валюті від 05.11.2008 року №33, від 13.11.2008 року №34 і від 04.08.2009 року №35, призначеннями платежу були: «За компенсацію затрат на розмитнення дог. №12/02-2009 від 12.02.2009р.»

Колегія суддів вважає зазначити, що приймаючи оскаржуване рішення, в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000282200/1403 від 09.07.2010 року, суд першої інстанції, вірно прийшов до висновку вважаючи, що відповідачем протиправно нараховано пеню, оскільки вказані розрахунки носили компенсаційний характер і не відносяться до недоодержаної виручки та не підпадають під дію ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області - задоволити частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року по справі в справі № 2-а-5154/10/2270 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №001682310/0/1335 від 08.07.2010 року.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Богаченко С.І.

Суддя Качмар В.Я.

Суддя Затолочний В.С.