Постанова № 31430254, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15175/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю представника позивача - Коновалової Г. В., представника відповідача - Туман Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Київенерго» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.11 р. №0000304110/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07р. по 30.09.10р., за результатами якої складено акт перевірки № 186/41-10/00131305 від 21.04.11р.

В ході перевірки встановлено порушення п. 5.1, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акту перевірки №186/41-10/00131305 від 21.04.11 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками прийнято податкове повідомлення - рішення №0000304110/0 від 16.05.11 р., податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 1284065,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 321016,00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини позивача з його контрагентами ТОВ «Лісенергомонтаж», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Енергомашпром» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та мали безтоварний характер, а тому прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог оскільки контрагенти позивача здійснювали діяльність спрямовану на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що акт перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №186/41-10/00131305 від 21.04.11 р., на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, був предметом судового розгляду у справі № 2а-15172/11/0670 за адміністративним позовом ПАТ «Київенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000224110/0 від 16.05.2011 року.

За результатами розгляду вказаної справи Окружним адміністративним судом м. Києва від 15.12.11 року було винесено постанову, якою податкове повідомлення-рішення № 0000224110/0 від 16.05.2011 року визнано протиправним та скасовано тільки в частині основного платежу в сумі 22 140,80 грн., а саме стосовно висновку податкового органу про порушення законодавства внаслідок безпідставного віднесення до складу ПДВ вказаної суми та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 535,20 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року постанову Окружним адміністративним судом м. Києва від 15.12.11 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ПАТ «Київенерго» задоволено частково та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000224110/0 від 16.05.2011 року в частині основного платежу в сумі 22 140,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 251 592,50 грн.

Проте, зазначеними судовими рішеннями було встановлено правомірність висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки №186/41-10/00131305 від 21.04.11 р. щодо взаємовідносин позивача з його контрагентами ТОВ «Лісенергомонтаж», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Енергомашпром», саме те, що їх дії не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та мали безтоварний характер.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення керувалась висновками саме вказаним вище Актом перевірки від 21 квітня 2011 року, обґрунтованість яких встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Таким чином обставини, які були встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили не підлягають перевірці, а наведені у апеляційній скарзі представника відповідача доводи щодо цих обставин не приймаються до уваги.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо неправомірного визначення податковим органом розміру штрафної (фінансової) санкції згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент винесення оспорюваного рішення) із розрахунку 25 % від суми визначеного податкового зобов'язання, тоді як спірні правовідносини мали місце до набрання чинності Податковим кодексом України і були виявлені податковим органом до 6 серпня 2011 року (тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України).

Так, до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»або Податковим кодексом України.

Отже, у разі виявлення податковим органом порушення до набрання чинності Податковим кодексом України, розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

На момент вчинення позивачем порушення відповідальність платників податків визначалася Законом № 2181-ІІІ .

Так, відповідно до п.п.17.1.3. п. 17.3. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, Законом № 2181-ІІІ передбачено нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання, який у подальшому міг бути збільшений до 50 відсотків залежно від кількості податкових періодів, установлених для податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата. Натомість Податковим кодексом України визначено, що штраф становить 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання і не підлягає збільшенню залежно від кількості періодів недоплати. Крім того, Податковий кодекс України на відміну від Закону № 2181-ІІІ не передбачає мінімального розміру штрафу.

Отже, у спірному випадку, до платника може бути застосовано штраф лише у розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання. Причому цей штраф не підлягає збільшенню ні до 25, ні до 50 відсотків, оскільки чинна з 1 січня 2011 року норма пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України не передбачає збільшення розміру штрафу залежно від терміну недоплати податкового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція висвітлена у листі ВАСУ від 24.11.2011р. № 2198/11/13-11.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом протиправно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції з розрахунку 25% відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 321 061 грн. протиправне та підлягає скасуванню.

За наведених вище обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000304110/0 від 16.05.11р. в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 321 016 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Постанову в повному тексті виготовлено 21.05.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.