Постанова № 31429330, 21.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа№ 925/143/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Бонтлаб В.В. (довіреність б/н від 11.02.2013 р.), Дорогань О.М. (довіреність б/н від 11.02.2013 р.)

від відповідача - Крупа Р.А. (довіреність б/н від 11.02.2013 р.)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий хутір» на рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2013 р.

у справі №925/143/13-г (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ»

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий хутір»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Велика Бурімка»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий хутір» про стягнення 30% річних у розмірі 92076,47 грн., 1693,43 грн. інфляційних втрат, 46420,81 грн. пені та 2150,00 грн. адвокатських витрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.03.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Велика Бурімка»

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.04.2013 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 92076,47 грн. - 30% річних, 1693,43 грн. інфляційних втрат, 46420,81 грн. пені, 2150,00 грн. адвокатських витрат та 2820,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У випадку, якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення позову, скаржник просить зменшити розмір неустойки.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, а також при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2013 р. явка представників сторін у судове засідання 20.05.2013 р. обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

10.02.2011 р. між ТОВ «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» (Продавець) та ПСП «Веселий Хутір» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №05-02-2011ЛБ, за умовами якого Продавець зобов'язувався передати Покупцю товар (насіння) на умовах відстрочення платежу, а Покупець зобов'язувався прийняти насіння та провести оплату за товар в строк та на умовах, визначених цим Договором. Асортимент товару, його кількість та ціна визначені у додатках до даного Договору.

Відповідно до п. 11.1. Договору, договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.02.2012 р. у справі №13/5026/96/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий Хутір» про стягнення 361642,96 грн. позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПСП «Веселий Хутір» на користь ТОВ «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» - 282100,10 грн. основного боргу, 7786,74 грн. пені, 15054,00 грн. - 30% річних, 282,10 грн. інфляційних, 56420,02 грн. штрафу, 7320 грн. судового збору.

На виконання рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2012 р. по справі №13/5026/96/2012 видано наказ.

Постановою відділу державної виконавчої служби Чорнобаївського районного управління юстиції від 20.03.2012 р. відкрито виконавче провадження (а.с. 24-25).

В ході виконавчого провадження з ПСП «Веселий Хутір» було стягнуто кошти, що підтверджується платіжним дорученням від 14.08.2012 р. №U1184038 на суму 39771,02 грн. та платіжним дорученням від 12.12.2012 р. №U6713 на суму 223644,21 грн. (а.с. 26, 27).

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за товар, тривале виконання рішення господарського суду, що вступило в законну силу, позивач звернувся до суду для примусового стягнення донарахованих сум штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли та існують договірні відносини купівлі-продажу продукції (насіння) та наявні зобов'язання відповідача по проведенню розрахунку за отримане майно.

Статтею 655 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суд не досліджує дійсності спірного договору, оскільки така оцінка вже дана в рішенні суду по справі №13/5026/96/2012.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування 30% річних, пені та інфляційних витрат здійснюється за період з 15.12.2011 р. (дата не врахована при нарахуванні штрафних санкцій у справі №13/5026/96/2012) по 21.01.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі позивач стягує наявну заборгованість за період після звернення до суду у справі №13/5026/96/2012 по грошовому зобов'язанню до моменту примусового стягнення боргу.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що сторони відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років.

Пунктом 8.6 Договору визначено, що сторони згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України, за 2010-2011 рр., наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10; постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11; постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11; постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11; постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 3-116гс11).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК, ст. 625 ЦК правові наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних від простроченої суми не є штрафними санкціями, у зв'язку з чим дія мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до статей 58, 85 Закону від 7 грудня 2000 р. № 2121-III «Про банки та банківську діяльність» на них не поширюється (постанова Верховного Суду України від 8 листопада 2010 р. у справі № 3-12гс10; постанова Верховного Суду України від 15 листопада 2010 р. у справі № 3-11гс10).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30% річних в сумі 92076,47 грн. (за період з 15.12.2011 р. по 21.01.2013 р.) та 1693,43 грн. інфляційних втрат (за період з 15.12.2011 р. по 30.05.2012 р.) є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 46420,81 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України, за 2010-2011 рр., . відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону від 7 грудня 2000 р. № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами, у зв'язку з чим нарахування пені під час дії мораторію є безпідставним (постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 р. у справі № 3-110гс11).

За розрахунком позивача, з яким погодився і суд першої інстанції сума пені нарахована за період з 15.12.2011 р. по 11.01.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що дію мораторію на задоволення вимог кредиторів було введено ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.11.2012 р. по справі №5026/1664/2012 за заявою ТОВ «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» до ПСП «Веселий Хутір» про визнання банкрутом та скасовано ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.02.2013 р.

Таким чином, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені, враховуючи період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, підлягають частковому задоволенню на суму 38566,82 грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 29 листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Пунктом 5 листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі №30/63.

Витрати, які поніс позивач, сплативши за адвокатські (правові) послуги згідно договору від 21.01.2013 р. №17/2013 про надання адвокатських (правових) послуг, підтверджуються платіжним дорученням від 22.01.2013 р. №705 на суму 2150,00 грн. (а.с. 35).

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про віднесення до складу судових витрат оплати послуг адвоката в сумі 2150,00 грн. є обгрунтованою, документально доведеною та підлягає задоволенню у заявленному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі апеляційному суду не наведено, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2013 р. у справі №925/143/13-г підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий хутір» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2013 р. у справі №925/143/13-г скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий Хутір» (Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Веселий Хутір, вул. Радгоспна, буд. 13, код ЄДРПОУ 32402645, рахунок № 260090000в16924 в АТ «Ерсте Банк», м. Київ, МФО 380009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» (м. Київ, вул. Ямська, буд. 28А, код ЄДРПОУ 35076670, рахунок № 26004010307331 в Міжнародний Інвестиційний банк в м. Київ, МФО 380582) 92076 (дев'яносто дві тисячі сімдесят шість) грн. 47 коп. 30% річних, 38566 (тридцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 82 коп. пені, 1693 (одна тисяча шістсот дев'яносто три) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 2150 (дві тисячі сто п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 73 коп. судового збору за подання позову до суду першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Черкаської області.

Справу №925/143/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.