Постанова № 31429231, 21.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа№ 925/145/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря Драчук Р.А.

За участю представників:

від позивача Дороганя О.М. (дов. від 11.02.2013 р.)

Бонтлаба В.В. (дов. від 11.02.2013 р.)

від відповідача Крупи Р.А. (дов. від 11.02.2013 р.)

від третьої особи не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського

підприємства "Веселий хутір"

на рішення

господарського суду Черкаської області

від 27.03.2013 р.

по справі № 925/145/13-г

(суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Технік Енерджі" (далі ТОВ "Технік

Енерджі")

до Приватного сільськогосподарського

підприємства "Веселий хутір" (далі

ПСП"Веселий хутір")

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство

"Велика Бурімка"

про стягнення 55 353, 47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.03.2013 р. по справі № 925/145/13-г позов задоволено частково : з ПСП"Веселий хутір" стягнуто на користь ТОВ "Технік Енерджі" 36 269,13 грн. 30 % річних, 663,24 грн. інфляційних втрат, 15 102,19 грн. пені, 1 617,27 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом порушено вимоги ст. 534, 610, 611, 614 ЦК України, ст.ст. 44, 45 Закону України «Про виконавче провадження» й не встановлено коли кошти було стягнуто з рахунку боржника тощо.

В судовому засідання представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати з постановленням нового про відмову в позові.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати її до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Представник третьої особи в жодне судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи його належно повідомлено за місцезнаходженням, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, отже апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких обставин.

Так, 31.01.2013 р. ТОВ "Технік Енерджі" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ПСП "Веселий хутір" про стягнення 36 359,99 грн. 30 % річних, 663,57 грн. інфляційних втрат, 18 329,91 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що в зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості отриманого у позивача товару в установлені Договором № 13-03-2011ЛБ від 22.03.2011 р. (далі Договір) строки, рішенням господарського суду Черкаської області від 20.02.2012 у справі № 08/5026/98/2012 позов задоволено : стягнуто з ПСП "ВЕСЕЛИЙ ХУТІР" борг за товар, а також пеню, 30 процентів річних та індекс інфляції за прострочення розрахунку за період до 14.12.2011 р. Кошти на виконання рішення суду позивач одержав повністю частинами остаточно 29.01.2013 р., тому позивач просив стягнути з відповідача за період з 15.12.2011 р. по 21.01.2013 р. пеню в розмірі 18 329,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 663,57 грн. та 30 відсотків в розмірі 36 359,99 грн. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору та 900 грн. витрат на оплату послуг адвоката тощо.

До матеріалів справи долучено відзив ПСП "Веселий хутір" на позовну заяву, згідно якого в позові просив відмовити, оскільки рішення у справі № 08/5026/98/2012 не може мати преюдиціального характеру для даної справи, оскільки в процесі ії розгляду представника відповідача не було в засіданні суду й він не міг заперечувати проти доводів позивача. Позивач не надав первинних документів, відтак не довів фактів виконання ним своїх зобов'язань за Договором та невиконання зобов'язань відповідачем. Основне зобов'язання по оплаті суми боргу припинено виконанням, тому відповідно припинено додаткові зобов'язання. Крім цього,немає вини відповідача, оскільки за заявою позивача ВДВС було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на всі рахунки відповідача, в зв'язку з цим його позбавлено можливості самостійно виконувати зобов'язання перед позивачем. Крім цього, відповідач просив врахувати обставини, що склалися й зменшити розмір неустойки, якщо суд прийде до висновку про обґрунтованість такої вимоги, а також вийти за межі позовних вимог і визнати спірний договір недійсним, адже його підписано неповноважною особою тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 36 269,13 грн. 30 % річних, 663,24 грн. інфляційних втрат, 15 102,19 грн. пені, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на виконання виданого господарським судом Черкаської області 03.03.2012 р. у справі № 08/5026/98/2011 наказу, по якому ВДВС Чорнобаївського РУЮ перераховано на розрахунковий рахунок позивача наступні кошти: 15 247, 51 грн. - 17.08.2012 р.; 85 741, 14 грн. - 16.01.2013 р.; 9 552,06 грн. - 29.01.2013 р.; 30 913,03 грн. - 29.01.2013 р. Таким чином, в період з відкриття виконавчого провадження по 29.01.2013 р. на рахунок позивача надійшли кошти в загальній сумі 141 453,74 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень згаданої норми закону, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, ця норма не обмежує права кредитора на звернення до суду за захистом своїх прав, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом спору про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання,відтак наявність рішення суду про стягнення боргу не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, як і не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України коштів за весь час прострочення грошового зобов'язання. Таку правову позицію викладено у Постановах Верховного суду України від 04.07.2011 р. у справі № 13/210/10 та від 12.09.2011 р. у справі № 6/433-42/183 тощо.

Рішенням господарського суду Черкаської області у справі № 08/5026/98/2012 встановлено, зокрема: факти передачі позивачем та отримання відповідачем товару, часткової сплати відповідачем коштів за отриманий від позивача товар, наявності заборгованості за цей товар в сумі 110 540 грн. 71 коп., порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Виходячи із приписів ст. 35 ГПК України, місцевий суд вважав, що встановлені рішенням господарського суду у справі № 08/5026/98/2012 факти не підлягають повторному доведенню в даній справі.

Нарахування позивачем індексу інфляції на прострочену суму боргу відповідає передбаченому ч.2 ст. 625 ЦК України праву, період прострочення визначається позивачем; оскільки закон не вимагає пред'явлення окремої вимоги, вимогою в розумінні цих положень закону є заявлена в позовній заяві вимога. З огляду на викладене, місцевий суд вважав вимогу позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції обгрунтованою і правомірною, одночасно виправ допущену помилку й дійшов висновку про стягнення з відповідача 663,24 грн. індексу інфляції.

Сторони на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України ( п. 8.6. Договору) дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на його користь 30% річних. Згадана умова Договору відповідає приписам ст. 625 ЦК України, адже сторонам надано право договором встановлювати інший процент річних, ніж передбачено законом й розмір цих процентів законом не обмежено.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено ст. 627 ЦК України. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, місцевий суд вважав, що вимога позивача про стягнення з відповідача 30 процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідає праву позивача й вимогам закону. Оскільки при виконанні розрахунку процентів річних позивачем допущено помилку - не враховано, що 2012 рік має 366 днів, тому за прострочення розрахунку з 15.12.2011 р. по 21.01.2013 р. з відповідача стягнув проценти річних в сумі 36 269,13 грн.

Позивач також просив стягнути пеню в розмірі 18 329,91 грн. за період з 15.12.2011 р. по 21.01.2013 р. Місцевий суд вважав, що пеня не може нараховуватись в період дії мораторію, який було введено ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.11.2012 р. у справі № 925/1664/2012 про банкрутство ПСП "ВЕСЕЛИЙ ХУТІР". Наведене ґрунтується на приписах ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII від 14.04.1992 р. (далі Закон № 2343), адже протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня).

Тому здійснивши перерахунок заявленої позивачем пені, місцевий суд вважав обґрунтованим стягнення 15 102,19 грн. пені тощо.

Місцевим судом відмовлено в стягненні адвокатських витрат на підставі ст. 44 ГПК України, оскільки договір про надання адвокатських (правових) послуг від 21.01.2013 р. укладено не з адвокатом, а з фізичною особою-підприємцем, адвокат Бонтлаб В.В. не був присутній в жодному із судових засідань й не надавав суду для огляду оригіналу посвідчення тощо.

Апеляційний суд не погоджується із висновками місцевого суду лише в частині задоволених позовних про стягнення 15 102,19 грн. пені за таких обставин.

Так, стягуючи пеню, місцевим судом підставно взято до уваги ухвалу господарського суду Черкаської області від 09.11.2012 р. у справі № 925/1664/2012 про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.02.2013 р. по справі № 5026/1664/2012 провадження у справі припинено в зв'язку з повним погашенням боргу ПСП "ВЕСЕЛИЙ ХУТІР", одночасно скасовано введений ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.11.2012 р. мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 19 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, й припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема : не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (ч. 3 ст. 19 Закону № 2343). Наведене відповідає й положенням п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 07.12.2000 р.

Тому, нарахування пені під час дії мораторію є безпідставним (постанова Верховного суду України від 10.10.2011 р. по справі № 3-110гс11).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. визначений у договорі розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний на підставі п. 8.2 Договору сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Крім цього, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором здійснюється протягом п'яти років.

З огляду на наведене, апеляційним судом здійснено перерахунок пені за період з 15.12.2011 р. по 09.11.2012 р. з врахуванням здійсненої в цей період відповідачем проплати (15 247, 51 грн. - 17.08.2012 р.) й встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 14 632,77 грн.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення місцевого суду про задоволення позову в частині стягнення 469,42 грн. пені є помилковим й незаконним. Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення - частковому скасуванню з прийняттям нового - про відмову в позові про стягнення 469,42 грн. пені. В решті рішення слід залишити без змін.

В зв»язку з цим доводи апелянта не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі та не спростовують висновків місцевого суду тощо.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 104 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Веселий хутір" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 27.03.2013 р. по справі № 925/145/13-г скасувати в частині задоволення позову про стягнення 469,42 грн. пені.

Прийняти в цій частині нове рішення : в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Веселий хутір", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Велика Бурімка» про стягнення 469,42 грн. пені відмовити.

В решті рішення господарського суду Черкаської області від 27.03.2013 р. по справі № 925/145/13-г залишити без змін.

Матеріали справи № 925/145/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Сітайло Л.Г.