Рішення № 31428066, 20.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1017/13 20.05.2013 20.05.2013 20.05.2013

Провадження №22-ц/784/1128/13

Суддя суду першої інстанції Саукова А.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

20 травня 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Скопенко В.М.,

за участі: позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 лютого 2013 року, ухваленого по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 05 березня 2009 року він надав відповідачу в борг кошти в сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. на строк до 31 жовтня 2009 року, одержання яких відповідач підтвердив розпискою.

Посилаючись на те, що в строк, передбачений в договорі позики, відповідач гроші не повернув, від свого обов'язку повернути кошти останній ухиляється, позивач просив позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 на свою користь борг в розмірі 154 200 (сто п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 лютого 2013 року позов задоволено в повному обсязі та вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом дійсних обставин справи та порушення вимог матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, правильно з'ясував обставини справи й дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 зобов'язаний нести цивільно-правову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ст.ст.1046,1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в обумовлений договором строк.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і є укладеним з моменту передання грошей.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Однак такий доказ повинен містити в собі визначені законом і сторонами істотні умови правочину.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 05 березня 2009 року відповідач ОСОБА_4 видав розписку про отримання ним від позивача ОСОБА_3 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. і зобов'язання повернути їх до 31 жовтня 2009 року (протилежного судом не встановлено).

У вказаній розписці вказані: сторони зобов'язання (позикодавець та позичальник); грошова сума, яка передавалась і отримувались; дата повернення коштів та особистий підпис позичальника.

Факт отримання зазначених коштів і написання указаної розписки відповідач визнав, а її оригінал знаходиться в матеріалах справи (а.с.7).

Отже, на думку колегії суддів, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами по справі фактично виникли правовідносини позики, оскільки це підтверджується розпискою ОСОБА_4 від 05 березня 2009 р., яка посвідчує передачу позичальнику грошової суми, а знаходження оригіналу розписки у позикодавця свідчить згідно ст.1047 ЦК України про невиконання зобов'язання боржником у повному обсязі.

Крім того, до таких правовідносин застосовують положення ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів.

Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір інфляційних втрат з 23 400 (двадцять три тисячі чотириста) грн. 00 коп. до 19 680 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., враховуючи час, з якого відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання - 01 листопада 2009 року (120 000 грн. 00 коп. (сума боргу) х 116.4% (101.1% х 100.9% х 109.1%х104.6%) / 100).

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивач має право на стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, а саме - 10 800 (десять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. ((120 000 грн. 00 коп. х 3% /12 х 2) + (120 000 грн. 00 коп. х 3% )+ (120 000 грн. 00 коп. х 3%)+ (120 000 грн. 00 коп. х 3%/12 х10)), що становить три процента річних від простроченої суми починаючи з часу невиконання взятих на себе зобов'язання й до 01 листопада 2012 року (в межах заявлених позовних вимог).

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу на повернення суми боргу двома платежами місцевий суд вірно не прийняв до уваги, оскільки позивач цього не визнав, а письмових доказів на підтвердження такого відповідач не надав.

З врахуванням викладеного, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині визначеного загального розміру стягнення та інфляційних втрат підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 лютого 2013 в частині стягнення судом інфляційних втрат та загального розміру суми боргу змінити.

Зменшити розмір інфляційних втрат стягнутих районним судом із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з 23 400 (двадцять три тисячі чотириста) грн. 00 коп. до 19 680 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. та загальний розмір суми боргу з 154 200 (сто п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. до 150 480 (сто п'ятдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному

порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: