Ухвала суду № 31412717, 27.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1909/13 27.05.2013 27.05.2013 27.05.2013

Провадження №22-ц/784/1749/13

Головуючий у 1-ї інстанції Чернявська Я.А.

Категорія 46 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Ямкової О.О.,

при секретарі: Левківській Н.С.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2013 року

за її позовом

до ОСОБА_4

про визнання майна особистою приватною власністю одного із подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю, зазначаючи про те, що спірний будинок був придбаний нею в період шлюбу за власні кошти.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2013 року розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням ним норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким її позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, суд виходив з того, що спірний житловий будинок був придбаний в період шлюбу як за особисті кошти позивачки, так і за спільні кошти подружжя, а тому підстав для визнання його особистою приватною власністю одного із подружжя немає.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки суд першій інстанції прийшов до них з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 4 жовтня 2008 року по 2 лютого 2012 року. Під час шлюбу, 1 жовтня 2009 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу подружжям за 139 706 грн. було придбано житловий будинок АДРЕСА_1.

Зазначене житлове приміщення зареєстровано в реєстрі прав на нерухоме майно на праві власності за одним із подружжя - позивачкою ОСОБА_6, якою на його придбання використані кошти, що належали їй на праві особистої приватної власності, виручені від продажу належної їй квартири за нотаріально посвідченим договором за ціною 34 928 грн..

Згідно до статті 60 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить ним на праві спільній сумісної власності.

В той же час передбачається, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному із подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю відповідно до частини 7 статті 57 СК України.

За таких обставин, висновок суду про відсутність підстав для визнання спірного будинку особистою приватною власністю позивачки відповідає вимогам закону та обставинам справи. Підстав для скасування рішення суду першій інстанції колегія суддів не вбачає.

Щодо змісту апеляційної скарги позивачки ОСОБА_2, то вона не містить перелік обставин, які не були з'ясовані судом та вплинули на невірне вирішення ним справи, а її доводи не впливають на обґрунтовані висновки суду, так як є фактичною переоцінкою доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

Крім цього, отримана певна грошова сума за договором купівлі-продажу у відповідності до статей 655, 691 ЦК України, що використана в наступному як внесок у придбання іншого майна, може бути підтверджена тільки умовами самого договору, до яких відповідних змін, які були б нотаріально посвідчені, не внесено, та вони не визнані у судовому порядку недійсними в частині ціни угоди. За такого, посилання апелянта на наявність розписок, є помилковим тлумаченням діючого законодавства, так як при наявності нотаріально посвідчених умов договору вони не можуть бути покладені в основу визначення розміру особистого внеску одного із подружжя в придбання спільної власності.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді