Вирок № 31428041, 30.04.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/169/2013 справа № 200/5079/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року квітня 30 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Коляди В. В.,

з участю: прокурора Чередник І. О.,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640000663, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровськ, українця за національністю, з середньою освітою, не одруженого, який не працює, постійно мешкає за місцем реєстрації у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, в останнє 19.02.2013 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до одного року позбавлення волі, від відбування якого згідно з ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком у один рік, -

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи раніше судимий за скоєння злочину, у сфері обігу наркотичних засобів за ст. 309 КК України, продовжив спілкуватися у найменш культурному середовищі, частково втративши навички самостійного соціально прийнятного спілкування, і повторно скоїв умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів з наступних обставин.

29.01.2013 близько 16 години 00 хв. в м. Дніпропетровську, біля будинку на жилому масиві «Тополь-1», 15, з метою задоволення особистих потреб, тобто без мети збуту, за обставин, які точно встановити видалося неможливим, ОСОБА_1., умисно привласнив собі, чим повторно незаконно придбав, у паперовому згортку речовину рослинного походження зеленого кольору масою 6,42 г, яка у перерахунку на висушену речовину містить 5,83 г особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс», який без мети збуту умисно незаконно став зберігати з собою, пересуваючись містом, що на шляху його слідування того ж дня біля будинку під № 9 на жилому масиві «Тополь-1» близько 16 год. 40 хв. виявила і присікла міліція під час особистого огляду ОСОБА_1, в результаті якого з правої зовнішньої кишені дублянки вилучений вказаний паперовий згорток з наркотичним засобом.

В судовому засіданні прокурор надав укладену з обвинувачуваним угоду про визнання винуватості за ч. 2 ст. 309 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді двох років позбавлення волі з випробуванням відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України. Також угода містить домовленості щодо співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами у розкритті вчинених кримінальних правопорушень. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 30 квітня 2013 року в приміщенні суду, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачуваний в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджував, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавав і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з долучених до кримінальної справи за клопотанням прокурора документів, фактичні дані особистого огляду за протоколом від 29.01.2013 (т. 1 а.с. 5) підтверджують виявлення у пійманого «на гарячому» ОСОБА_1 серед особистих речей у правій зовнішній кишені дублянки в паперовому згортку речовини рослинного походження, що за висновком експерта № 70/10/285 від 12.02.2013 (т. 1 а.с. 11-14), якого він дійшов за підсумками описаного ним хімічного дослідження, має характерні для рослини коноплі анатомо-морфологічні ознаки і містить основний психоактивний компонент тетрагідроканнабінол, через що визнається каннабісом (марихуаною), який віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів.

Добуті об'єктивні відомості про предмет злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_1 у причетності до незаконного придбання і зберігання наркотичного засобу, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності його зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст.95 КПК України може бути покладене в основу його обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_1 винуватості у скоєному.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у незаконному придбанні і зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином середньої тяжкості за ч. 2 ст. 309 КК України за ознакою повторності, яким шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого з'ясовано, що ОСОБА_1 своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ним злочину, за місцем проживання має задовільну характеристику, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Відомості про паразитичний спосіб життя обвинуваченого, про його аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження. Так само, узгоджені вид і міра покарання відповідно до застереження ч. 2 ст. 75 КК України допускають узгодження в угоді звільнення від відбування покарання з випробуванням, а домовленості сторін угоди з цього приводу, маючи фактичне підґрунтя, відповідають суспільним інтересам ресоціалізації засуджених за допомогою, виключно, суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи і громадського впливу.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв'язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди. На виконання ч. 3 ст. 75 КК України суду належить визначити тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на обвинуваченого, звільнивши його від відбування призначеного покарання під умовою, що протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Оскільки ОСОБА_1 викритий у вчиненні злочину після його засудження за раніше вчинений злочин попереднім вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2013, то за стійким внутрішнім переконанням суд вважає достатнім, на виконання ч. 4 ст. 70 КК України остаточно визначити покарання, шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим, що буде достатнім для досягнення цілей покарання за ст. 50 цього Кодексу.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинуваченого. З метою забезпечення належної поведінки для запобігання процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосовувати до обвинувачуваного запобіжний захід, обраний за ст. 179 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити укладену прокурором 30 квітня 2013 року угоду з ОСОБА_1 про визнання винуватості за ч. 2 ст. 309 КК України під страхом скасування цього вироку протягом п'яти років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину за пред'явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 309 КК України з призначенням узгодженого покарання у виді двох років позбавлення волі, яким у відповідності з ч. 4 ст. 70 КК України як більш суворим, поглинути менш суворе покарання, призначене попереднім вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2013, остаточно визначивши ОСОБА_1 за сукупністю злочинів покарання у виді двох років позбавлення волі, від відбування яких згідно з ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_1 обов'язки згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Речові докази:

паперовий згорток з речовиною рослинного походження масою 5,92 г, переданий до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 002708, - знищити;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок обвинуваченого, і стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 392 гривень 00 копійок з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 70/10/285 від 12.02.2013».

ОСОБА_1 продовжити виконувати особисте зобов'язання в обсязі покладених на нього обов'язків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору негайно.

Головуючий