Рішення № 31426850, 22.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/45/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.13 Справа № 908/1215/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом - Алейхема, 5, ідентифікаційний код 36441934)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Токмацький завод "ПРОГРЕС" (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. 14 Вересня, 290, ідентифікаційний код 02969981)

про стягнення заборгованості в сумі 55 797, 25 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Логвиненко Л.Г., довіреність № б/н від 10.09.2012р.

від відповідача: Кордупа М.В., довіреність № 1/2013 квм, вих. № 241/7 від 14.05.2013р.

ТОВ "АВ метал груп" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПуАТ "Токмацький завод "ПРОГРЕС" про стягнення заборгованості за договором поставки від 11.10.2012р. № 636 в сумі 115 797, 25 грн., а саме: 110 182, 46 грн. основного боргу, 4 585, 26 грн. пені, 919, 56 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 109, 97 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 08.04.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 629, ч. 1 ст. 693 ЦК України, ч.6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ст. 265 ГК України та ст. 22, 45, 46, 47-1, 49, 54, 55, 56, 57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.04.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1215/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 15.05.2013р. об 11 год.00 хв.

Ухвалою від 15.05.2013р. розгляд справи відкладений на 22.05.2013р. о 12 год. 20 хв.

В судовому засіданні 22.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 27.05.2013р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.05.2013р. № 523, яку прийнято до розгляду суду згідно ухвали від 15.05.2013р.

Відтак, спір у справі вирішується, виходячи з нової ціни позову - 55 797, 25 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача ПуАТ "Токмацький завод "ПРОГРЕС" на користь ТОВ "АВ метал груп" заборгованість за договором поставки від 11.10.2012р. № 636 в сумі 55 797, 25 грн., а саме: 50 182, 46 грн. основного боргу, 4 585, 26 грн. пені, 919, 56 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 109, 97 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.10.2012р. між ТОВ "АВ метал груп" та ПуАТ "Токмацький завод "ПРОГРЕС" було укладено договір поставки № 636 відповідно до п. 1.1 якого позивач прийняв на себе зобов'язання у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність Відповідача чорний металопрокат, асортимент, кількість, ціна та строки якого вказуються у Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідач не виконав свої зобов'язання в повному обсязі, недоплативши 50 182, 46 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання відповідачу також нараховано 4 585, 26 грн. пені, 919, 56 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 109, 97 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.05.2013р. визнав зменшені позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "АВ метал груп" (Постачальник) та ПуАТ "Токмацький завод "ПРОГРЕС" (Покупець) укладений договір поставки від 11.10.2012р. № 636.

За цим договором Постачальник зобов'язаний у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність Покупця чорний металопрокат (Товар), асортимент, кількість і ціна якого вказується у Специфікації/ях та /або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Як зазначено в п. 2.2 Договору, Поставка товару за цим Договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010", на умовах EXW, якщо інше не зазначено Сторонами у Специфікації.

Відповідно до п. 2.4 Договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником Покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України:

за кількістю - згідно із накладною;

за якістю - згідно із супровідними документами, що посвідчують якість товару, який поставляється.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі - прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару Покупцем вказується у накладній.

Відповідно до п. 3.2 Договору, оплата здійснюється Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

У пункті 5 Специфікацій № 21 від 04.12.2012р., № 23 від 06.12.2012р., № 24 від 07.12.2012р. передбачено умови оплати: Відстрочка платежу протягом 10 банк. днів з дати поставки товару.

За наданими до справи видатковими накладними на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 111 603, 35 грн., що підтверджується:

специфікаціями № 21 від 04.12.2012р. на суму 22 480,00 грн., № 23 від 06.12.2012р. на суму 24 680,00 грн., № 24 від 07.12.2012р. на суму 67 939, 10 грн.;

видатковими накладними № 545230 від 04.12.2012р. на суму 21 777, 50 грн., № 545667 від 06.12.2012р. на суму 22 674, 75 грн., № 545903 від 07.12.2012р. на суму 31 789, 60 грн., № 545897 від 07.12.2012р. на суму 35 361, 50 грн.;

довіреностями № 637 від 03.12.2012р. (а.с.16, 24);

На оплату поставленого товару позивачу були виставлені рахунки (а.с. 14, 17, 20).

Відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 61 420, 89 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 636 від 11.10.2012р. з урахуванням часткової сплати становить 50 182, 46 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки № 636 від 11.10.2012р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 5 Специфікації № 21 від 04.12.2012р., Специфікації № 23 від 06.12.2012р., Специфікації № 24 від 07.12.2012р. передбачено умови оплати: Відстрочка платежу протягом 10 банк. днів з дати поставки товару.

Отже у справі, що розглядається товар було поставлено:

04.12.2012р. за видатковою накладною № 545230 від 04.12.2012р. на суму 21 777, 50 грн.;

06.12.2012р. за видатковою накладною № 545667 від 06.12.2012р. на суму 22 674, 75 грн.;

07.12.2012р. за видатковою накладною № 545903 від 07.12.2012р. на суму 31 789, 60 грн.;

07.12.2012р. за видатковою накладною № 545897 від 07.12.2012р. на суму 35 361, 50 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № 636 від 11.10.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ПуАТ "Токмацький завод "ПРОГРЕС" не в повному обсязі виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором поставки № 636 від 11.10.2012р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 50 182, 46 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 585, 26 грн. пені, 919, 56 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 109, 97 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п.п. 7.2 Договору, у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 585, 26 грн. а саме:

від суми боргу 20 356, 61 грн. за період з 19.12.2012р. по 02.04.2013р. позивачем нараховано 876, 00 грн., згідно розрахунку суду, сума пені за цей період складає 878, 10 грн.;

від суми боргу 22 674, 75 грн. за період з 21.12.2012р. по 02.04.2013р. позивачем нараховано 957, 17 грн., згідно розрахунку суду, сума пені за цей період складає 959, 51 грн.;

від суми боргу 31 789, 60 за період з 24.12.2012р. по 02.04.2013р. позивачем нараховано 1 302, 85 грн., згідно розрахунку суду, сума пені за цей період складає 1 306, 14 грн.;

від суми бору 35 361, 50 грн. за період з 24.12.2012р. по 02.04.2013р. позивачем нараховано 1 449, 24 грн., згідно розрахунку суду, сума пені за цей період складає 1 452, 89 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення пені від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму пені в розмірі 4 585, 26 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором поставки № 636 від 11.10.2012р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Господарським судом встановлено, що 3 % річних від простроченої суми у загальному розмірі 919, 56 грн. розрахована позивачем вірно (розрахунок на а.с.5).

Враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 919, 56 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.5) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Також позивач просить стягнути з відповідача 109,97 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Суд приймає до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції грошових коштів за період з січня 2013р. по березень 2013р. включно в розмірі 109, 97 грн.

Розрахунок строків прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 636 від 11.10.2012р. (а.с.5), перевірений судом і визнається таким, що зроблений вірно.

Відтак, стягненню в цій частині підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 109, 97 грн.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Токмацький завод "ПРОГРЕС" (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. 14 Вересня, 290, ідентифікаційний код 02969981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом - Алейхема, 5, ідентифікаційний код 36441934) суму основного боргу в розмірі 50 182 (п'ятдесят тисяч сто вісімдесят дві) грн. 46 коп., 4 585 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 26 коп. пені, 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 56 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 109 (сто дев'ять) грн. 97 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 2 315 (дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 95 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 27.05.2013р.

Суддя В.М. Соловйов