Постанова № 31426785, 21.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р. Справа № 804/4727/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Трачук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжпромтехсервіс» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжпромтехсервіс» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогами:

- визнати протиправними дії Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС, стосовно процедури проведення перевірки;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.03.2013 року №0000072210 прийняте Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 14033 тис. грн. та за штрафними санкціями на суму 3508,32 тис. грн.;

- покласти на відповідача судовий збір та інші судові витрати у справі.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки викладені перевіряючим в акті перевірки від 28.02.2013р. № 286/221/35601098 не відповідають дійсності, фактичним обставинам та сформульовані на підставі суб'єктивних припущень, а прийняте без достатніх підстав податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0000072210 є необгрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів акту документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжпромтехсервіс» (надалі за текстом - ТОВ «Криворіжпромтехсервіс) - ТОВ «Криворіжпромтехсервіс зареєстроване 07.12.2007 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію №№ 12271020000009806. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35601098. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, буд. 4. ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби

10.12.2007р. за № 5314, станом на 28.01.2013р. перебуває на обліку в Криворізькій південній

міжрайонній ДПІ.

На підставі наказу №355 від 27.02.2013 року, виданого Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією, фахівцем Криворізької південної МДПІ згідно з пп. 20.1.4., п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75, пп.78.1.1. п.78. 1. ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами і доповненнями проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту ПДВ по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) за період березень-жовтень 2012 року.

Повідомлення про проведення перевірки №46/221 від 27.02.2013р. та копію наказу №355 від 27.02.2013 року надіслано підприємству поштовим відправленням з повідомленням про вручення 27.02.2013р.

Перевірку проведено в приміщенні Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС за адресою: 50006, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 16.

Перевіркою ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями) ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» занижено податок на додану вартість на суму 14033,27 грн., у тому числі за березень на суму 1333,32 грн., за квітень - 999,99 грн., за травень - 8366,66 грн., за червень - 333,33 грн., за липень - 666,66 грн., за серпень - 999,99 грн., за вересень - 999,99 грн., за жовтень - 333,33 грн.

За результатами перевірки Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області складено акт №286/221/35601098 від 28.02.2013 року.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки Криворізькою південною МДПІ було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0000072210.

Суд вважає протиправними дії відповідача щодо призначення і проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Криворіжпромтехсервіс», за наслідками якої було складено акт №286/221/35601098 від 28.02.2013 року, з наступних підстав.

Так, згідно ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п.1 ч.1 ст.11 Закону України № 509-ХІІ. Згідно цієї норми органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно п.п.75.1.2. п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Крім цього, відповідно до п.79.2. ст.79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вказаних норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка може бути проведена лише за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Між тим, в ході розгляду справи відповідачем до суду не було надано жодного доказу направлення або вручення ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» копії наказу про призначення перевірки та повідомлення його про дату та місце її проведення.

Посилання Криворізької МДПІ в акті перевірки на те, що повідомлення про проведення перевірки від 27.02.2013 року №46/221 та копія наказу від 27.02.2013 року №355 надіслано ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» поштовим відправленням з повідомленням про вручення 27.02.2013р., не відповідає дійсності, оскільки це неможливо навіть з урахуванням часу.

Тобто, копія наказу про призначення перевірки та повідомлення про проведення перевірки було вручено ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» вже після початку її проведення, а саме 13.03.2013 року, про що свідчить роздрукована квитанція з електронної бази даних поштових відправлень Укрпошти. У зв'язку з цим, ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» не знало на коли запрошувались уповноважені особи підприємства для підписання акта перевірки, що в свою чергу призвело до неявки посадових осіб 28.02.2013 року до приміщення Криворізької південної МДПІ.

Окрім того, акт перевірки №286/221/35601098 від 28.02.2013 року позивач отримав лише 27.03.2013р., що підтверджується роздрукованою квитанцією з електронної бази даних поштових відправлень Укрпошти.

Також, суд не погоджується із висновками відповідача, відображеними в акті перевірки №286/221/35601098 від 28.02.2013 року, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки акту перевірки базуються на тому, що на думку Криворізької південної МДПІ, договір перевезення від 01.03.2012 року №103 укладений ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» з ТОВ «Матадор» фактично не виконаний, що призвело до порушення встановленого порядку формування податкового кредиту.

Як на підставу для вищезазначених висновків Криворізька південної МДПІ посилається на:

1) Матеріали зустрічних перевірок за операціями ТОВ «Матадор» з контрагентами, в

яких зазначено, що:

- зустрічну звірку контрагента ТОВ «Кафепродакшн» неможливо провести у зв'язку з тим, що стан платника припинено, але не знято з обліку;

- у контрагента ПП «Олімп» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товару (послуг);

- зустрічну звірку контрагента ТОВ «Інфотерм» неможливо провести у зв'язку з тим, що стан платника припинено, але не знято з обліку;

- зустрічну звірку контрагента ТОВ «Пасіфік» неможливо провести у зв'язку з тим, що платника визнано банкрутом;

- у контрагентів ТОВ «Хімагросервіс», БПП «Сура» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг);

2) Акт ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області від 21.12.2012 року №7200/224/31820299, в п.2.4.1 про те, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Матадор» анульоване 21.08.2012;

3) первинні документи, які ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» надало листом від 25.01.2013 року Криворізькій південної МДПІ на запит від 02.01.2013р. №22/10/221/к для проведення позапланової перевірки за період березень-жовтень 2012 року за час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Матадор», яка проводилась з 25.01.2013 року по 31.01.2013 року та за результатами якої було складено довідку від 07.02.2013 року №141/221/35601098.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів акту перевірки №286/221/35601098 від 28.02.2013 року - між ТОВ «Криворіжпромтехсервк» - Замовник та ТОВ «Матадор» - Перевізник укладено договір №103 від 01.03.2012р. на вантажні перевезення автомобільним транспортом.

На виконання умов договору між ТОВ «Матадор» та ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» укладено і акти виконаних робіт: № 1413 від 01.03.2012р., № 1414 від 15.03.2012р., № 1415 від 16.03.2012р., № 1416 від 23.03.2012р., № 2429 від 02.04.2012р., № 2430 від 16.04.2012р., № 2431 від 30.04.2012р., № 3162 від 08.05.2012р., № 3163 від 10.05.2012р., № 3164 від 14.05.2012р., № 3165 від 16.05.2012р., №3166 від 29.05.2012р., № 3847 від 25.05.2012р., № 4834 від 11.07.2012р., № 4835 від 31.07.2012р., № 5623 від 10.08.2012р., № 5624 від 24.08.2012р., № 5625 від 28.08.2012р., № 6236 від 17.09.2012р., № 6237 від 20.09.2012р., № 6238 від 27.09.2012р., № 7181 від 30.10.2012р. та виписані податкові накладні: за № 411 від 01.03.2012р., № 412 від 15.03.2012р., № 413 від 16.03.2012р., № 414 від 23.03.2012р., № 411 від 02.04.2012р., № 412 від 16.04.2012р., № 413 від 30.04.2012р., № 262 від 08.05.2012р., № 263 від 10.05.2012р., № 264 від 14.05.2012р., № 265 від 16.05.2012р., № 266 від 29.05.2012р., № 199 від 25.06.2012р., № 404 від 11.07.2012р., № 405 від 31.07.2012р., № 385 від 10.08.2012р., № 386 від 24.08.2012р., № 387 від 28.08.2012р., № 138 від 17.09.2012р., № 139 від 20.09.2012р., № 140 від 27.09.2012р.

Розрахунки між підприємствами за товари, проводилися у безготівковій формі. ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» на розрахунковий рахунок ТОВ «Матадор» перераховано грошові кошти згідно наступних платіжних документів:

№1032 від 18.04.2012р. на суму 8000,0 грн.;

№1055 від 17.05.2012р. на суму 6000,0 грн.;

№301 від 13.09.2012р. на суму 4043,00 грн.;

№354 від 12.10.2012р. на суму 390,0 грн;

№358 від 12.10.2012р. на суму 63767,0 грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентом господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI.

Всупереч зазначеним висновкам відповідача, позивач надав первинні документи, в тому числі податкові накладні, які в повному обсязі відображають та підтверджують правомірність формування податкового кредиту ТОВ «Криворіжпромтехсервіс».

Також, наявними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтверджено виконання договіру №103 від 01.03.2012р. на вантажні перевезення автомобільним транспортом між ТОВ «Криворіжпромтехсервк» - Замовник та ТОВ «Матадор», в підтвердження вчинення зазначених операцій судом були досліджені акти виконаних робіт та податкові накладні.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Усі надані для перевірки первинні документи в повній мірі відповідають вимогам до первинних документів, встановлених чинним законодавством, а саме вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і в свою чергу підтверджують реальність виконання договору перевезення.

Відсутність на момент перевірки у ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» товарно-транспортних накладних не може бути підставою для висновків щодо фактичного невиконання договору. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо встановленого порядку формування податкового кредиту.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства. Правова позиція підтримана Вищим адміністративним судом в ухвалі від 13.11.2012 по справі №К/9991/65729/11 (копія мається в матеріалах справи).

Крім того, ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» було надано в судове засідання належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних для підтвердження факту перевезення ТМЦ.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач не довів відсутності поставки, як підстави для висновку про здійснення діяльності, спрямованої на отримання позивачем податкової вигоди. Так, як у ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» є всі необхідні первинні документи які відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1ст198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, суд, дослідивши надані позивачем в ході судового розгляду податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийому виконаних робіт прийшов до висновку, що зазначені первинні документи мають всі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавствам з питань бухгалтерського обліку та відповідають у повному обсязі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Щодо посилань податкової інспекції стосовно того, що операції ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» з ТОВ «Матадор» фактично не здійснювались, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При проведенні перевірки Криворізькою південною МДПІ не було встановлено фактів, які б свідчили про те, що договір №103 від 01.03.2012р. порушує публічний порядок внаслідок його спрямованості на незаконне заволодіння коштами держави. Якщо навіть припустити, що ТОВ «Матадор» не сплатило податків до бюджету у зв'язку із здійсненням операцій за договором, то факт несплати податків не може впливати на дійсність договору перевезення, оскільки ч. 1 ст. 228 ЦК України не пов'язує нікчемність договору перевезення з виконанням його сторонами податкових зобов'язань. Останні носять похідний характер стосовно цивільно-правових зобов'язань і не можуть впливати на дійсність договору.

Оскільки, договір перевезення є домовленістю ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» з ТОВ «Матадор», спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то саме ця домовленість має бути спрямована на незаконне заволодіння коштами держави. Однак, з договору не вбачається, що вона спрямована на незаконне заволодіння коштами держави. Більш того, обов'язок щодо сплати податків у даному випадку покладений законодавством на контрагента і позивач не повинен нести відповідальність за невиконання цього обов'язку контрагентом.

Перед укладенням договору позивач перевірив інформацію стосовно ТОВ «Матадор» за базами даних, розміщеними на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sta.gov.uа). На той час вони не входили до числа платників податків, які мають всі ознаки «податкової ями», та до числа платників податків, яким анульовано свідоцтва платників ПДВ.

Позивач не володів інформацією щодо постачальників наступних ланок ТОВ «Матадор» та не мав реальної можливості одержати таку інформацію, у зв'язку з тим, що ні відповідно до вимог чинного законодавства, ні відповідно до умов укладеного між позивачем та ТОВ «Матадор» договору, останні не зобов'язані погоджувати своїх постачальників з позивачем, чи принаймні інформувати позивача про закупівлю у них товарів, тим паче відносини між ТОВ «Матадор» та його вище перерахованими контрагентами не мають взагалі ніякого відношення до договору про надання послуг, а саме перевезення.

Позивачем були дотримані всі вищезазначені правила формування податкового кредиту на виконання договору від 01.03.2012 року за №103.

Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що ці дії не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

Крім того, на підтвердження того, що ТОВ «Матадор» на час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» був платником ПДВ, свідчить роздруківка з «реєстру платників ПДВ», надана позивачем до матеріалів справи. Відповідно до якої свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Матадор» було анульовано лише 25.12.2012р.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Матадор» мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ «Матадор» ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000072210 від 22.03.2013р., прийняте Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 14 033 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3 508,32 грн. підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судового збору, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету.

Проте, позивачем всупереч нормам ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України до матеріалів справи надано лише копію платіжного доручення № 638 від 02.04.2013 року про сплату судового збору у розмірі 34,41 грн. та копію платіжного доручення № 686 від 15.04.2013 року про сплату судового збору у розмірі 141,00 грн.

Таким чином суд вважає, що копії платіжних доручень щодо сплати судового збору не є належним доказом для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судового збору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Отже, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжпромтехсервіс» підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжпромтехсервіс» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Криворізької південної міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, стосовно процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжпромтехсервіс» за результатами якої складено Акт перевірки від 28.02.2013р. № 286/221/35601098.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072210 від 22.03.2013р. прийняте Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 14 033 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3 508,32 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений у строк передбачений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Е.О. Юрков