Ухвала суду № 31426357, 15.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14853/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 05.10.2011 № 0000682302 повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У період з 26.04.2011 по 26.05.2011 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 3159/23-222-31923768 від 17.06.2011 (а.с. 42-56).

В розділі 4 «Висновок» акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 466 667 грн., у тому числі по періодах: за березень 2010 раку 133333, 33 грн., за липень 2010 року 333333, 34 грн.;

- вимог пп. 4.2.9, п. 4.2., пп. 4.3.25, п. 4.3. ст. 4, п. 7.1 ст.7, пп. 9.12.2, п. 9.12 ст. 9 Закону України від 22.05.03 № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами і доповненнями, ст. 32 Закону України від 02.09.93 № 3425-ХІІ «Про нотаріат» із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання сум податку з доходів фізичних осіб належного до сплати в сумі 24215,25 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надала відповідь від 01.07.2011 № 13977/10/23-211, згідно якої встановлено, що розбіжність по взаємовідносинах з ТОВ «Промбудівельник Делюкс» у розмірі 333 333,34 грн. відсутня, а висновки про завищення податкового кредиту за наслідками взаємовідносини з ТОВ «Феріартос ЛТД», ТОВ «Юридичний офіс «Б.С. Едвайзер» на загальну суму 133 333,33 грн. - залишено без змін.

На основі акту перевірки № 3159/23-222-31923768 від 17.06.2011 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000382302 від 06.07.2011, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166 666,66 грн., з яких 133 333,33 грн. за основним платежем та 8 333,33 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000382302 від 06.07.2011 в адміністративному порядку рішенням ДПА у м. Києві від 12.09.2011 № 9072/10/25-114 скаргу позивача задоволено частково, рішення - скасовано в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 100 000,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25 000,00 грн. за наслідками правовідносин з ТОВ «Феріартос ЛТД», в інший частині грошового зобов'язання в розмірі 33 333,33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 8 333,33 грн. - залишено без змін (а.с. 10-12).

У зв'язку з частковим задоволенням скарги позивача, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000682302 від 05.10.2011, яким позивачу за порушення пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 41 666,66 грн., з яких 33 333,33 грн. - основного боргу та 8 333,33 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а. с. 7).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що обставини, на які посилається відповідач як на підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що угода позивача з ТОВ «Юридичний офіс «Б.С. Едвайзерс» є фіктивною, свідоцтво контрагента як платника ПДВ анульоване та контрагентом не подана декларація за березень 2010 року і не сплачено відповідачу суму податку до державного бюджету, а тому спірне податкове повідомлення рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що підтверджується наступним.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» (Замовник) та ТОВ «Юридичний офіс «Б.С. Едвайзер» (Юридична компанія) 31.03.2009 було укладено договір на комплексне юридичне обслуговування № 31-03/09, згідно якого Замовник доручає, а Юридична компанія приймає на себе обов'язки здійснювати абонентське обслуговування Замовника в обсязі і на умовах, передбачених даним договором. Замовник проводить розрахунки по даному договору в обумовлених розмірах і у встановлені терміни (а.с. 97-99).

На виконання вказаного договору в березні 2010 року ТОВ «Юридичний офіс «Б.С. Едвайзер» надало позивачу юридичні послуги по розгляду питань дебіторської та кредиторської заборгованості, організації та веденню претензійної роботи, підготовці та укладанні правочинів, узагальненню й аналізу практики укладання та виконання договорів, тощо, що підтверджується актом приймання-здачі робіт № 31-03 від 31.03.2010 на суму 200 000,00 грн. (а.с. 96).

За наслідками наданих послуг, ТОВ «Юридичний офіс «Б.С. Едвайзер» виписало на користь ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» податкову накладну № 100331005 від 31.03.2010 на суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн. (а. с. 114).

До того ж, судом першої інстанції встановлено, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача - ТОВ «Юридичний офіс «Б.С. Едвайзер» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100228022.

Крім того, проведення розрахунків між ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» та ТОВ «Юридичний офіс «Б.С. Едвайзер» підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача (а. с. 67 - 72).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог надано достатню кількість доказів, що підтверджують факт реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Апелянтом не спростована наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, безпідставність доводів податкового органу щодо фіктивності господарських операцій позивача вбачається з того, що вони базуються на твердженнях про анулювання реєстрації його контрагенту ТОВ «Юридичний офіс «Б.С. Едвайзер», як платника ПДВ, тоді як свідоцтво платника ПДВ було анульоване 30.09.2010 (а.с. 101), тобто після здійснення господарських операцій.

Доводи апелянта про недекларування контрагентом суми податку на додану вартість за березень 2010 року є також безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено плату з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішеня № 0000682302 від 05.10.2011.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.