Постанова № 31426009, 16.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 р. Справа № 804/3965/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. при секретаріВербному Д.С. за участю: представинка позивача представника відповідача Григоріва О.Ю. Бруснік Т.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області:

- №0000012351 від 21.02.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на суму 55600,00 грн., в тому числі за основним платежем 43733,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11867,00 грн.;

- №0000022351 від 21.02.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість із вироблених товарів на суму 33334,00 грн., в тому числі за основним платежем - 26667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6667,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в акті перевірки посилався на нормативно-правовий акт, а саме: Інструкцію про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджену наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року №228/253, яка на момент проведення перевірки втратила чинність. Відповідно до положень Інструкції податковим органом визнано порушенням норм чинного законодавства України, відсутність товарно-транспортних накладних у ПАТ "Дизельний завод" за договором купівлі-продажу листозгибочного пресу укладеного між позивачем та ПП "Комманд" та визнання даного правочину нікчемним.

Крім того, відповідачем безпідставно не визнані первинними документами, надані під час перевірки, акт приймання-здачі обладнання від 01.12.2010 р., накладну №1896 від 02.12.2010 р. на суму 160000,00 грн., акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 26.01.2012 р., інвентарну картку обліку основних засобів №2704.

Позивач вважає, що всі первинні документи перевіряючим були надані на підтвердження реальності правочину, проте відповідачем зроблено невірний висновок про фіктивність правочину та безоплатне отримання листозгибочного пресу. Таким чином, позивач вважає податкові повідомлення - рішення №0000012351 від 21.02.2013 р. та №0000022351 від 21.02.2013 р., такими, що підлягають скасуванню.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" 03.07.1996 р. взято на облік в ДПІ у Жовтневому районі м. Кривого Рогу за №979, з 04.07.2003 р. перебувало на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі. 08.02.2013 р. позивач переведений на облік до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.

У період з 30.01.2013 р. по 05.02.2013 р. СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Дизельний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Комманд" за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р.

Під час перевірки встановлені порушення:

- п.п. 4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43733,00 грн. у періодах ІУ квартал 2010 року, І квартал 2012 року, ІІ квартал 2012 року, ІІІ квартал 2012 року;

- п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 26667,00 грн. у грудні 2010 року.

За результатами перевірки складений акт №8/08-235/00190957 від 12.02.2013 року.

18.02.2013 р. ПАТ "Дизельний завод" надав заперечення до акта перевірки СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ДПС. Проте, податковою позивачу надана відповідь про результати розгляду заперечень №1558/10/28-02 від 21.02.2013 р., якою висновки акта перевірки залишено без змін.

21.02.2013 р. СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на підставі зазначеного акта перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0000012351 на суму 55600,00 грн. та №0000022351 на суму 33334,00 грн.

Судом встановлено, що 15.11.2010 р. між ПАТ "Дизельний завод" та ПП "Комманд" укладено договір купівлі-продажу №108м/2009/478, відповідно до якого продавець (ПП "Комманд") зобов'язаний передати у власність покупця (ПАТ "Дизельний завод") листогибочний прес И1034Ф2, а покупець зобов'язаний на умовах договору прийняти його та сплатити його вартість.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивачем, з метою підтвердження своїх господарських операцій з ПП "Комманд" надано до суду: копія договору купівлі-продажу №108м/2009/478 від 15.11.2010 р.; копія додаткової угоди №1 від 22.11.2010 р.; копія накладної №1895 від 02.12.2010 р.; копія акта прийому-передачі обладнання від 01.12.2010 р.; копія акта прийому-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) від 26.01.2012 р.; копія інвентарної картки №2704 від 26.01.2012 р.; копії податкових накладних №1896 від 25.11.2010 р., №1944 від 15.12.2010 р.

Суд дослідивши надані позивачем докази встановив, що податкова накладна від 25.11.2010 р. №1896 та податкова накладна від 15.12.2010 р. №1944 не відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме: не містять посади, прізвища посадової особи, яка підписала зазначені документи; накладна №1896 від 02.12.2010 р. також, не містить посад, прізвищ посадових осіб, які його склали, акт прийому-передачі обладнання від 01.12.2010 р. містить ті ж недоліки.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, суд вважає дії податкового органу щодо невизнання наданих документів первинними - правомірними.

Крім того, під час проведення перевірки та у судовому засіданні представником позивача зазначено, що доставка листогибочного пресу И1034Ф2 (товару) була здійснена автотранспортом продавця.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568 (далі - Правила №363).

Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

За визначенням статті 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку

Відповідно до пункту 11.3 Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно пункту 11.5 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Позивачем до суду не були надані товарно-транспорті накладні, та представником позивача у судовому засіданні не було наголошено на існуванні даних первинних документів на підтвердження фактичного виконання господарської операції, а саме: поставки товару.

Із наданих до суду доказів, не можливо встановити де здійснювалось відвантаження товару, за якою адресою, ким здійснювалось відвантаження та перевезення листогибочного пресу И1034Ф2, якими транспортними засобами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ПАТ "Дизельний завод" отримало товар, зазначений у формально складених документах, не від ПП "Комманд".

Відповідно до п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

З огляду на зазначене ПАТ "Дизельний завод" порушило п.п. 4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та занизило валові доходи на суму 43733,00 грн., у тому числі по періодам: ІV квартал 2010 року на суму 40000,00 грн., І квартал 2012 року на суму 933,00 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 1400,00 грн., ІІІ квартал 2012 року на суму 1 400,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв'язку з заниженням валових доходів на суму 43733,00 грн., позивачем занижено податок на прибуток в розмірі 26667,00 грн. за грудень 2010 року.

Крім того, податковим органом під час перевірки встановлено заниження ПАТ "Дизельний завод" податку на додану вартість на загальну суму 26667,00 грн. за грудень 2010 року.

З акта перевірки вбачається, що фактичною підставою для формування податкового кредиту за грудень 2010 року стали первинні документи, якими зафіксовано факт вчинення господарської операції позивача з ПП "Комманд".

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, таким чином щодо віднесення до складу податкового кредиту сум по операціям за січень 2011 року слід застосовувати норми цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, позивачем не надані товарно-транспорті накладні, обов'язковість яких визначена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568.

Враховуючи викладене, позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту кошти в розмірі 26667,00 грн. в грудні 2010 року, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень - рішень від 21.02.2013 р. №0000012351 на суму 55600,00 грн. та №0000022351 на суму 33334,00 грн.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги за заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, позиція позивача не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 69, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дизельний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2013 року

Суддя Р.З. Голобутовський